Америка 2021 “червоніє” на очах, все більше викликаючи спогади про недоброї пам’яті ссср. Що та як змінилося в CША, суб’єктивні нотатки.
Батьки-“терористи”
Одночасно кілька друзів з України й не тільки звернулися на пошту з тими самими запитаннями: а чи правда, що Америці – вже гаплик? І яке воно тепер – життя у Штатах? Відповідаю усім, хто цікавляться.
Отже: ще не гаплик. Все ж таки, 200 років найуспішнішої країни світу так одразу “Титаніком” на дно не пустиш. Хоч вірним шляхом до нього ведуть товариші з Білого дому, яким сьогодні аплодував би й Сталін. Навіть він до такого не додумався б: оголошувати “внутрішніми терористами” батьків дітей, які мають нахабство не погоджуватися з черговими “освітніми” нововведеннями у школах. Так, офіційно – “внутрішніми терористами”.
А нововведення, наприклад, такі: щоб підростаюче покоління навчали так званої “критичної теорії раси” (КРТ), або ж щирого расизму. Хто ще не в курсі: ось Ви, боронь Боже, народилися зі світлим кольором шкіри і дуже цим завинили перед тими, в кого вона темніша. Як “чому”?! Бо всі білі, незалежно від походження, соціального, майнового тощо статусу – “гнобителі“ по життю й історії. Тож коли Ваша дитина має кращі, ніж її однокласники, здібності до навчання, це не тому, що займаєтеся з нею вдома, а через “вроджену схильність білих до домінування й расизму” – згідно з КРТ. Як у класика, “і мертві, і живі, і не народжені“ повинні перед небілими каятися. Постійно. З усіма витікаючими з цього наслідками, також і матеріальними.
Більшовики в 1917му практикували подібне, але радикальніше – “к стєнкє” усіх непролетарського походження. Бо змалечку – класові вороги, революція не церемонилася. Порівняно зі своїми російськими колегами новітні американські соціалісти при владі – ще, вважайте, гуманісти. Бо вироки, які “шиють”, хоч і достатьньо серйозні, але несмертельні. Наразі, звичайно.
Прикметно, що чимало представників афроамериканської громади виступають проти КРТ як відверто для них принизливої. Не бажаючи вважатися тупо терпилами всюди і скрізь. Але в Білому (до речі!) домі сьогодні інший порядок денний, і таких темношкірих активістів уже встигли записати до расистів. Білих, зрозуміло, хіба ж інші бувають?
Та не КРТ єдиною живиться войовничий більшовицький маразм. “Ворогами народу“ стають і ті, хто проти сексуалізації дітей та трансгендерства у школах. Це, коли 10-11річних заохочують “не соромитися власної бісексуальності”. Плювати “педагогам“, що дитина: а) навіть терміну такого не чула; б) чудово почувається з тією статтю, з якою прийшла на світ.
Або, коли хлопцям, які почуваються більше дівчатами, можна заходити до жіночих вбиралень. Перші жертви цієї “рівності“ не забарилися: в Лаудені, Вірджинія, в середній школі Стоун Брідж 15річну дівчину згвалтував у туалеті однокласник – як повідомляли нечисленні сьогодні у США консервативні ЗМІ. Про гвалтівника відомо, що визначає себе бісексуальним і любить носити жіноче вбрання.
Батько постраждалої прийшов до школи. Почав сперечатися з присутнім там активістом трансгендерства, його заарештувала поліція – як порушника. Та ні, не активіста схопили, а батька дівчини. Звичайно, про нього тепер знають “компетентні органи” – як про потенційного “внутрішнього терориста” (https://www.theepochtimes.com/).
Саме так – терористами – велить сприймати непоступливих батьків наказ Генпрокурора США Мерріка Гірленда. Хто наполягає на традиційних цінностях у школах, суперечить “цінностям” лівим – в прямому та переносному розуміннях – тими займатиметься ФБР, не менше. Воно, мабуть, уже скрутило усіх кривавих маніяків та інших небезпечних злочинців – і залишося відправити за грати мам і тат.
…Десь у пеклі Йосип Віссаріонович вдоволено потирає руки.
Вкрасти і не сісти – бо “пригнобленим” можна
Тим часом, роблять ноги з насиджених місць, переїжджають, чимало мешканців Каліфорнії, Нью-Джерсі, Орегона та інших штатів, де губернатори та більшість мерів – представники cьогодні керівної і спрямовуючої партії в США, “демократичної”. Життя в згаданих регіонах – неспокійне й небезпечне, а бути власником бізнесу – собі дорожче.
Скажімо, в Каліфорнії це вже на рівні законодавства – за крадіжку в магазині, що не перевищує суми 950 доларів, карати злодія не можна. Ех, гуляй душе пролетарська, грабіжницька! То й не карають, а покидьки спокійно набивають собі кишені чужим добром. “Вони ж бо пригноблені, бідолахи, треба з розумінням поставитися…”. Наступного разу черговий “пригноблений”, дивись, не лише крамницю собі вподобає, а приватний будинок чи автівку. І ціле щастя, коли не відправить на той світ їхнього господаря.
Вже котрий місяць спостерігаємо щось схоже на велике переселення американського народу. З великих міст – у провінції, із Сан-Франциско та Нью-Йорка – кудись у Теннесі чи аграрну Айову. Там поки спокійніше, і в школах ще навчають, а не калічать дітям психіку.
Та чи надовго втримаються ці “острови” класичної Америки?
“Хто не вколовся, той не їсть?“
Bище – це про харч, так би мовити, “духовний”. А що з тим, який їдять? Він дорожчає, щодня і щотижня, як і бензин, і далі буде. Чи то пак, може й взагалі не бути – якихось видів продуктів. Бо вже сьогодні не милують ока напівпорожні, як в часи пізнього ссср, полиці крамниць, по великих і не дуже містах.
Днями зайшла до популярного в нашій околиці європейського магазину – завжди купую там українські смаколики, як-от гречку, оселедці, житній хліб. Господарі – з наших, ціни тримають більш-менш демократичні. Але минулих вихідних з бажаного знайшла тільки гречку – один з останніх у продажу наявних пакунків. Холодильники, де раніше було повно копченостей й риби, стояли пусткою, як і стелажі з відсутніми на них звичними товарами. Продавець Микола винувато розвів руками: минулого тижня до нас так і не приїхали дві вантажівки з крамом. Транспортний колапс в країні, вибачте.
В традиційних великих супермаркетах вибір, як і раніше, гідний. Мабуть, і завдяки місцевим виробникам. Тільки платити за споживчий кошик доводиться більше, ніж донедавна, бо ціни зростають. Порівняно з весною 2021го – на 30-40%.
І ще треба довго покружляти по місту, аби знайти за доступною ціною бензин. Біля таких заправок одразу ж шикуються черги.
Так, у традиційно ситій Америці – вже котрий тиждень перебої з постачанням, і не лише продовольства. В морських портах стоять нерозвантаженими кораблі з різним товаром з Європи та Азії. Відповідно, його не розвозять великі фури-траки, або ж прибувають зі значними запізненнями. І поки аналітики прогнозують серйозний економічний спад, який ще належить пережити країні, подальші стрибки цін та інфляцію, уряд товариша Байдена відбувається поясненнями у стилі товариша Брежнєва: це тимчасові, мовляв, труднощі. По-перше, пандемія винна, а по-друге – зажерся, бачте, американський народ, купувати став більше, тому й бракує всім усього. (Як пишуть на сайті Білого дому: https://www.whitehouse.gov/cea/blog/2021/06/17/why-the-pandemic-has-disrupted-supply-chains/).
Натомість нема й слова про ще одну причину кризи: що масово звільняються представники сфери обслуговування, і серед них – продавці супермаркетів, вантажники та водії вантажівок тощо. Бо відмовляються від примусової вакцинації, як обов’язкової умови продовження роботи.
Не лише вони: медсестри й лікарі, поліцейські, пожежники, військові. Десь через це були змушені закрити пологове відділення шпиталю – бо нема кому там працювати. Ще де-інде без шерифа залишилася дільниця – буває. В одній вчора капіталістичній країні, що стрімко котиться в тоталітарний совок.
Також і на рівні звичайного людського спілкування. У вакцинованих у розпалі тренд: рвати стосунки з друзями, які не погодилися на укол. Запустили свого часу в ЗМІ голівудські зірки – недарма я ніколи не любила Дженіфер Аністон! – а “свідомі громадяни” по всій країні підхопили. В авторки цих рядків таким чином недавно поменшало на двох давніх, ще з України, знайомих. Якось перетнулися в місті, я така: “Агов, чого не заходите, куди пропали?” Вони у відповідь, ніяковіючи: “Людо, нічого особистого, але знаємо про твою позицію стосовно вакцини. А ми так не думаємо. Ну, ти повинна розуміти…”
Я все одно не зрозуміла, попрощалися.
Зате ще з одними вакциновами дружимо, як і раніше. Те подружжя, отримавши свої дві дози, через чотири місяці по тому злягло з ковідом. Заразили своїх батьків і свекрів, вони теж після ”Phizer’a”. Вилікувалися, приходили в гості. Вакцинуватися більше не агітували.
Натомість ми з ними говорили про те, чому американці так швидко здали позиції соціалістам. Якщо й протестують, то, знову ж таки, більше, як ми колись, за ссср – випускаючи пару в колі своїх. З тією різницею, що за Союзу – в себе на кухнях, а вони сьогодні – в соцмережах. “Ми розуміємо, що втрачаємо країну – гірко зітхнув глава сімейства. – Але масових протестів, як воно у вас в Україні, тут не буде. Знаєш, чому? В американців це закарбовано на рівні підсвідомості, що держава – це захисник і друг. Всього протягом кількох “ковідних” років такого переконання не зміниш. Хоч до більшості вже дійшло: сьогоднішні керівники створюють державу гноблення”.
Дитяче питання і народний фольклор
Днями спостерігала фейсбучну істерику в одній мамській групі: жінка скаржилася, що в доньки-шестикласниці розвинулися стрес і збудливість. Бачте, вчителька в школі не вимагає від дітей, щоб закривали обличчя постійно, а лише час від часу. А та дівчинка – дуже серйозна, навіть вдома у масці ходить, і її нервує, коли хтось без, плаче і скандалить. Далі був категоричний, дуже по-радянськи, заклик: якщо ви – нормальні батьки, то повинні колективно тиснути на школи, щоб посилювали масковий режим! Щоб негайно звільняти з роботи таких, як ота наша, вчительок! Я тут чорновик петиції підготувала, підписуйте.
Мами в групі відмовилися, авторка обізвала їх безвідповідальними й обіцяла повідомити, “куди треба”.
Але незабаром на її вулиці сподівайтеся свята: уряд запроваджує вакцинування і для дітей, починаючи з 5ти (!) років. Їх вколоти можна буде де завгодно – в лікаря-педіатра, в аптеці, навіть у школі. Дарма, що такі малі, коли й хворіють “короною“, то вельми рідко, і в легкій формі. Проте, в кращих соціалістичних традиціях влада вирішила “ощасливити” дозами геть усіх, навіть наймолодших.
“Одобрямс” цій “мудрій політиці” замовляли? Прошу дуже, по соцмережах гуляє скріншот з допису на Твіттері такого собі діяча на ім’я Рейвен Кейн (на фото вище): “Треба відбирати дітей у тих батьків, які відмовляються їх вакцинувати”. А там і до спецзон для невколотих – бо ж “вороги народу” – рукою подати, еге ж? Ми подібне вже проходили в одній недоброї пам’яті країні.
Одне тішить – американський народ все ж “не бєзмолствуєт“ і віднедавна збагатив свій фольклор популярною кричалкою, на кшталт відомої в нас: “Путін – ***йло!“. В Америці під час футбольних матчів тепер скандують ось такий слоган загальної любові до свого очільника “F*** Joe Biden!”.
Ла-ла-ла-ла.
Людмила Пустельник, Global Village
Фото: https://kstati.net, https://apnews.com
