Skip to content
Search for:
Сайт для тих, хто живе своєю країною, та не лише в Українi
  • Про Нас
  • Про Нас
Search for:
Global Village
  • Головна
  • Пам’ять
  • Персона
  • Головна
  • Вiйна
  • Полiтика
  • Мiграцiя
  • Я так думаю
  • Приватнi iсторiї
  • Гумор
  • Релакс
  • Cкандал
  • Подорожi
  • Зв’язок з нами
2019
Home
/
2019

Рік: 2019

Релакс

2019-ий, півфінал, вишенька на торті

Кохання Вашого життя – завжди поруч, це  Ви самі.

Мне грустно не бывает. Бывает состояние «на батуте прыгала, допрыгалась, что потерялась». И потом с утра начинаю искать выход. И так каждый день. То теряюсь, то нахожусь. Времени грустить нет.
Уходящий год, как никогда прежде в моей жизни, был посвящен отношениям с мужчинами. Тема популярная, о ней можно дискутировать годами, на ней за пару часов предприимчивые хорошо зарабатывают. Однозначно – растем мы только в отношениях.

Недавно одна девушка в день Святого Николая попросила поделиться ее постом на ФБ с целью найти друга. И шо? Как она сама написала после «развожу руками»,дескать, чего уже только не перепробовано, не находится друг. А этот самый друг, вероятно, сидит в окопе, напуганный интригующей стреляниной глаз охотниц с метровыми ресницами, поцелуями ботоксных губ, судорожно вспоминая свои ощущения от прикосновений к силиконовой груди девушки, с которой недавно познакомился на Тиндере. Он боится. Мужчины боятся нас, милые мои подружки.

Потому что они остались более настоящими, чем мы, женщины. Мужчины ушли в окопы и ведут партизанскую, иногда подрывную деятельность, по выявлению скрытых мотивов женщин, их невидимых ядерных бомб, готовых взорваться в самый неподходящий момент. Мужчины устали от войны, которую ведут женщины. Поэтому они ушли в окопы, правда, иногда выходят, чтобы совершить героический подвиг и лечь на поле битвы в лучах славы героя-освободителя и звуках оргазма завоеванной женщины. В надежде, что после этой битвы, его обессиленное тело вытащит с минного поля женских упреков и стереотипов какая-нибудь сердобольная, незашоренная свадьбами и финансовыми вопросами санитарочка, которая залечит все его раны и ничего взамен не попросит. А потом свобода необузданного дикаря и жажда добычи охотника опять поднимут на ноги героя, и он попрощается со своей санитарочкой и опять уйдет на яркий свет очередной слепленной косметическим хирургом, накачанной развивающими тренингами, дамы, желательно на собственном Порш Кайен. А потом – опять окопы…

“Я художник, я так вижу”.

У меня свой путь, денег на ботокс нет, Порш Кайен не нужен, я в зеркало заднего вида забываю смотреть, мне важно мое собственное зеркало переднего вида, где я вижу свои достоинства и изъяны.
Чтобы мы, девочки и мальчики, не переливали бы из пустого в порожнее, шарахаясь от статуса монашки в миру до зависания на порнохабах, все упирается в одно – Любовь к себе. Без нее – ни туды, и ни сюды. Ни лишние кило не сбрасываются, ни деньги не зарабатываются, ни друг/подруга не находится.

Как-то по осени вспомнила я одного пузатенького американца, директора театра, которого мне предложило в женихи одно киевское агенство знакомств. Года два назад я решила узнать, как работают такие конторы. Столько красивых фото счастливых молодоженов на их сайтах! Думаю, точно, именно там моя судьба.Сразу скажу, контора не палево, молодцы, организовали взаимный процесс удовлетворения нужд. Мне нельзя было отказываться более 3 раз от предложенных кандидатур женихов, иначе со мной работать не будут. Я отказалась дважды, потом приняла выбор компании. Начали мы общаться с одним мужчиной из Голландии. Оба мы одинаково добрые, но не друг для друга пришли в этот мир. Толку тратить время и деньги двух людей, когда они не сшиваются искусственным образом? Сейчас мы с ним просто ФБ друзья. Он очень хороший, но не мой, а я не его.

Так вот. Позже предложенная кандидатура пузатенького американца и его веселые глаза запали мне в душу! Но все время откладывался его приезд в Украину, и на чаты у него времени не было, поэтому я пошла своим путем. Недавно вспомнила об этом мужчине. И решила заглянуть в то же агенство, за судьбу того директора театра узнать.

Правила там поменялись. В связи с тем, что в Украине большое количество красивых, незамужних, но “больных на голову” женщин, каждой заходящей за 500 грн нужно пройти консультацию психолога. Я ее прошла,так же, как и многочисленные тесты на мою психологическую вменяемость, уж очень хотела узнать о судьбе того пузатенького американца.

Вкратце о встрече с психологом. Назовем ее Кларой.
Клара:
-Ну, рассказывайте. Кого хотите встретить?
Я:
-Мужа хочу.
-Так такого идеального, как вы хотите, у нас нет.
-А что мне, идеальной, теперь делать?
-Знали бы вы, как пашут наши девочки! Вы выглядите на ваш возраст великолепно, но у вас животик. Надо бы поработать!
-У нас в роду у всех женщин животики, но ни один мужчина еще на лишний вес не жаловался. Его не успевают замечать.
-Ну, что вы такое говорите! Мужчины любят глазами.
– А женщины чем?
Пауза Клары….
Я:
– Очень благодарна за беседу, моя подруга, психолог тоже, посоветовала мне принять тот факт, что я должна жить одна. Видимо, мне мой животик мешает встретить такого же идеального, как я. Поэтому к вам и пришла, чтобы узнать о судьбе пузатенького американца.
Клара:
-Так нельзя говорить! Давайте я сейчас проведу одну практику на искоренение вашей установки быть одной!
-Спасибо, не надо…

Короче, заходила я в агенство красавицей с красивой губной помадой, а выходила унылым говном. За 500 грн. Под звуки кларнета Клары удалялся от меня мой пузатенький Карл с веселыми глазами…
Всего то хотела узнать о его судьбе! Как будто в Украине мало накаченных торсов и животов с кубиками! Много!!! Только мало у этих накаченных торсов веселых глаз. Потому что все она, пресловутая НЕ-Любовь к себе.

Знаете, какая фишка есть у наших женщин? Все время становиться на весы! И не только, чтобы взвесить свои килограммы. Чтобы взвесить все – свое сердце, душу, свои желания, мечты! “А не будут ли мои желания слишком большие для конкретно этого мужчины? А не слишком ли у меня большое сердце? А вдруг  раздавит милого? Может, мне размер души поуменьшить, а размер сисек поднакачать? Ведь мужчины любят глазами!”

Так вот, милые друзья и подружки, на Новый Год себе заклинание придумайте, типа этого:
“Я люблю себя и свой животик! Если он лично мне мешает, я иду в зал и не ем булок. Я люблю мужчин/женщин и наслаждаюсь их обществом. Если я хочу наслаждаться своим страданием и сладко манипулировать всеми, то мною тоже будут манипулировать, значит, я люблю себя настолько, что делаю выбор быть самим/самой собой и ценить каждый свой миг жизни, проживая его в свободе своих огромных желаний, целей и мечт. А свобода – это прежде всего, моя личная ответственность жить в уважении к свободе других. Если я хочу быть счастливым/счастливой, то это сделать могу только Я, разговаривая со своей душой, телом и Богом. Наличие больших денег, кубиков на животе или персонального коуча по счастью как приятное дополнение к моему желанию быть счастливой приветствуется. Если лично я чувствую нехватку знаний, я учусь и дороги, по которым мне ходить, выбираю сам/сама. Когда я чувствую, что могу поделиться своим счастьем, я им делюсь с миром. Если чувствую, что требую счастья от мира, значит, это верный знак, что я потеряла себя. И пришло время НАЙТИ СЕБЯ!”

А когда найдете себя, ПОЛЮБИТЕ себя и ПОЛЮБЯТ вас в ответ.

P.S. Не ищите меня прежнюю. Нашла новую версию себя. Благодарю 2019 за super upgrade! Он мне дал прочувствовать, что в поисках заокеанских женихов я не замечала, как сильно люблю того, кто рядом. Именно он вернул мне мою любовь к себе, просто любя меня, неидеальную, с животиком и моими странностями…

Facebook

Ірина Чуркіна

Фото: 5sfer.com, ledy–lisichka.livejournal.com

30 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Головна Гумор Полiтика

Зашкварнi пiдсумки 2019-го – з репом

Згадаймо скандали року, що вiдходить

2019-ий був на них урожайним – не лише в Українi. Зашквари  урiзноманiтнили соцмережевий фольклор, роботу правоохоронних структур та дипломатичних служб. Нижче – про тi, що запам’яталися Global Village найбiльше, а декотрi навiть надихнули на невiршi. Отже, поїхали!

Сiчень

Зашквар «номер раз»: В.Зеленський, на той час – керiвник «95 кварталу», оголосив про намiр поборотися за президентське крiсло в ефiрi теле-каналу «1+1».

Лютий

Оприлюднено докази причетностi батька та сина Свинарчукiв (Гладковських) до незаконних оборудок в «Укроборонпромi». Свинарчук-старший – соратник тогочасного президента П.Порошенка.

Україна не взяла участi в пiсенному конкурсi «Євробачення». Органiзатори, Нацiональна телерадiокомпанiя (керiвник – З.Аласанiя) та мiнiстерство культури (В.Кириленко) прогледiли «контру»: переможниця нацiонального вiдбору Марув виступала в Москвi.

Сталося в Неньцi круте «свинобачення» –

Крали в масштабах державного значення.

Нам до Європи – мов кнурам до неба,

Не грайте, музики – кому воно треба?

Березень

Вiдбувся перший тур виборiв, у другий вийшли П.Порошенко та В.Зеленський.

Тихий похорон президентського рейтингу Ю.Тимошенко.

Квiтень

Вперше в iсторiї України два кандидати публiчно дебатували на стадiонi «Олiмпiйський». Перед тим здавали аналiзи (за iнiцiативою Зеленського), щоб виборцi пересвiдчилися, що в здорових тiлах – здоровий дух.

Вибори, квiтень, здамо найдорожче:

Сеча кандидатiв банки полоще.

Любов’ю до виборцiв пахне аналiз, а

Вова Петровi показує палець.

Травень

Iнавгурацiя президента В.Зеленського, який першим дiлом розпустив Верховну Раду.

Життя без Пашинського i без Ляшка –

Доле парламентська, чом ти тяжка?!

…В буфетi у Радi – сльози в коньяк:

«А щоб тих «зелених» витрафив шляк!»

Червень

Вибори до парламенту. Перемогли молодiсть та вiдсутнiсть полiтичного досвiду. Бiльшiсть – за пропрезидентською партiєю «Слуга народу».

Липень

Телефонна розмова Д.Трампа та В.Зеленського. Наслiдки: запущена процедура iмпiчменту американського президента.

Як ми з тобою поговорили!..

Це Байдени вражi всiх надурили!

Не обiйшлося тут без москаля:

Вибори в Штатах – пiд дудку Кремля

(Див. «Бiда з Байденами – у В.Зеленського», рубрика «Полiтика»)

 

Серпень

Старi-новi обличчя в парламентi та Кабмiнi, першi розчарування «зеленою» кадровою полiтикою.

Непомiтно

Осiнь прийшла: з телевiзора хар… iнтелiгентнi обличчя

Подарували нам свiжi зашквари.

 

Вересень

Спалили дачу колишньої очiльницi НБУ В.Гонтарєвої (див. «Горiла вата», рубрика «Я так думаю»). В жовтнi подiю обiграли в сатиричному спiльному виступi «95 квартал» та хор iм. Верьовки. Пiсля чого в пiдконтрольних П.Порошенку ЗМI розпочалася кампанiя публiчного цькування хору.

Хата згорiла у Гонтарихи –

Кому перепало за це на горiхи?

«Зрадники» виннi з хору Верьовки,

Кляла Валєра їх за спiвомовки.

Жовтень

Hардепа I.Киву (ОПЗЖ) спiймали за за заняттям онанiзмом просто в сесiйнiй залi, а Б.Яременка («Слуга народу») – за листуванням з повiєю.

Заради «друга» помiж ногами

Жертвують люди регламентами…

Порно у Радi – Яременко й Кива,

Бiс у ребро, хоч матня уже сива.

Нардепка С.Федина (ПЄС) та блогерка М.Звiробiй у своєму вiдео погрожували В.Зеленському «тебе пiдiрвуть або розстрiляють». Звiробiй супроводжувала погрози матюками.

«Зелений ушльопок! Базар профiльтруй!

Вкажем тобi ми дорогу на х…орошу школу дiлового етикету!

Влучимо в тебе зарядом з лайна –

Ми ж, бляха, ледi! Ще й до хрiна!»

Б. Яременко

Листопад

Прем’єр O. Гончарук пообiцяв зростання української економiки на 40% – вже найближчим часом.

Свисту художнього повен Кабмiн:

«Всi дочекаються радiсних змiн!»

Злiтали корови, росла економiка…

Прем’єром поставили кепського комiка.

Росiяни повернули нашi кораблi «Бердянськ», «Нiкополь» та «Яни-Капу» – без унiтазiв та розеток.

Пiд час зустрiчi «нормандської четвiрки» в Парижi В.Зеленський просив шефа росiйського МИДа С.Лаврова не кивати головою надто часто. Мабуть, i в контекстi прiзвиська Лаврова – «грустная лошадь»:

«Коней з унiтаза – не напувати!»

Делегатам з РФ про це варто знати.

Бо їхнiй Лавров все кивав головою –

Шукав, бiдолаха собi водопою.

Грудень

Екс-президент Порошенко, незважаючи на свiй статус колишнього, зiбрався вiтати країну з Новим 2020-м роком – в ефiрi власного каналу «Прямий».

Порох наївся цукерок «Де-Бiлочка»,

Або несвiжою була горiлочка.

Буде вiтати всiх на «Прямому»

Й мочити Зеленського в роцi Новому

Такi ось зашкваренi пiдсумки року…

Колись таки буде в нас «дуже нiвроку»!

А поки-що гумором всi запасайтесь –

Вiн безкоштовний – на ось цьому сайтi:

https://globlvillage.com

Людмила Пустельник

Фото: Alpine Bakery, hromadske.ua, bard

Карикатури: Процишин-офiцiйний, depo.ua

29 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Релакс

Як колись їли на Галичинi на свята та в буднi

Львівські господині створили одну з найздоровіших на світі кухонь і пильно стерегли традиції.

Львів завше славився своєю оригінальною кухнею. Навіть у темні часи совітської окупації, коли ця слава істотно занепала, довелося мені почути розмову двох офіцерських жінок. Одна обурювалася, що Львів’яни геть усі бандерівці, а друга на те відповіла:

– Зато как они готовят! Как готовят!

Еге, можливо, саме завдяки кухні не всіх нас вивезли до Сибіру. На жаль, по війні усе так перемішалося, що зараз мало хто може сказати, чия то була кухня. Тому саме по закінченні посту, коли ми всі організовано напихаємось святочними стравами, буде цікаво зазирнути на старі львівські столи і бодай в уяві поласувати смаколиками.

Коли моя бабця була дівкою, ніхто ще нічого не чув про проблеми здорового харчування. Львівські господині якось самі по собі створили одну з найздоровіших на світі кухонь і пильно стерегли традиції. Незмірне поїдання в наші дні – явище якраз дуже далеке від традиції. М’ясо ніколи не домінувало на львівському столі. Перше місце займали різноманітні каші, якими Львів славився і за своїми межами. Про вагу виробників круп свідчать і назви вулиць Круп’ярська та Мучна. Саме на верхньому Личакові мешкали відомі круп’ярські родини. Вони не тільки торгували крупами, але й мололи їх на борошно. А борошно було не лише житнє та пшеничне, а й гречане і кукурудзяне.

На сніданок зазвичай їли сільський сир зі сметаною, хліб з маслом, посипаний кропом і тримбулькою (тоненькою цибулькою), часом яйце на м’яко. Пили каву або какао, яке частенько подавали з перетертим жовтком і зі збитою піною з білків. 

Бухти – булочки з конфітюрами, маленькі тістечка з крухохо тіста з дірочкою, які перекладали джемом і оздоблені засмаженими в цукрі вишеньками. 

Крім каші і мучних страв, львів’яни охоче споживали різноманітний набіл (молочні страви), рибу, гриби, ярину та овочі (останнє зараз у нас прижилися під назвою “фрукти”), горох, квасолю, боби. Під рукою кожної львівської господині завше були цибуля і часник, а з приправ – кмин, майоран, тим’янок, ялівець і паприка. Мало яке печиво обходилося без горіхів, меду чи маку.

Список каш очолювали дві – гречана і мамалига (кукурудзяна). Змелену на ґрисік (до консистенції манки) гречку готували насолодко. Кукурудзяну кашу так само можна було зготувати як солодку страву на молоці.

Ніхто в ті часи не об’їдався відбивними, сосисками чи бройлерами. Часто випікали в печах або братрурах (тепер це називається “духовкою”) кулеб’яки – дріжджові пироги, начинені гречкою або капустою. До капусти додавали грибів і смаженої цибулі Свіжа кулеб’яка, полита сметаною, – особливий цімис.

Курячий росіл їли частіше не з макаронами, а з густо звареною манною кашею, покраяною кубиками. Або робили з манки, яєць і зеленини кладені клюски.

Для борщу заздалегідь заквашували буряк на житньому хлібі. З дитинства пам’ятаю той бутель червоного бурякового квасу, що стояв завше на вікні і насичувався сонячним світлом. У борщі мала бути обов’язково картопля. Але королем борщів був, безперечно, борщ з вушками, якого навіть Станіслав Лем до сьогодні забути не може. Влітку борщ заквашували вишнями, аґрестом, порічками, румбарбаром. Оцту ніколи не доливали.

Коли квасилося капусту, завше додавали яблука і цілі капустяні голівки. З такого квашеного листя робили голубці з гречкою і невеликою кількістю м’яса, а також голубці з тертої бульби. Начетверо розрізані голівки капусти начиняли м’ясним фаршем, обмотували ниткою і тушкували в помідоровій або грибовій підливі.

Львівські господині охоче переймали смаколики будь-якої іншої кухні, але завше додавали щось своє. Львів’янки, як рідко які інші жінки, любили і не боялися експериментувати. Кожна пані, що себе поважала, попри кілька кулінарних гросбухів, мусила мати і свій власний. Роками зберігалися ці своєрідні книги переписів, переходячи з покоління у покоління. Тому і риба, надівана по жидівськи, відрізнялася від правдивої жидівської риби вже хоча б тим, що начинка була як пух. “Небо в писку”, як казав мій тато.

Частими стравами на львівському столі були налисники з безліччю начинок і, звичайно ж, пироги з бульбою і сиром. У Львові їх ніхто варениками не називав. Де пироги – там і книдлі зі сливами або вишнями. До книдлів тісто готувалося з картоплі. Переважно взимку варили студенину або зульц.

На десерт – овочева (по-теперішньому фруктова) зупа з рижом або клюсками – переважно ябчанка. Яблука з додатком гвоздики розварювали і перетирали через друшляк. Таку саму зупу готували також із вишень, слив, чорних порічок і слив сушених.

Ласощі кожна поважна господиня готувала вдома. З цією світлою метою робили запаси бакаліїв – сушених овочів, ягід, різних цукатів, які пізніше додавали до печива. На кухні конче мусів бути мармуровий блят (плита), бо саме на ньому виливали з меду, цукру і маку смаколик з чарівним ім’ям макаґіґі. Так само робили й цукерки з карамелі та ванілі з додатком цитрин. Тонкий шар розтопленої карамелі виливали на мармур, викладали горіхами, цукатами, а потім різали на подушечки. 

Зі збитих білків і звареної на меду карамелі, додавши горіхи, вичакловували нугати. Жодне місто в Україні не має такого розмаїття печива, як Львів: пірники, перекладенці, цвібаки, струдлі, прецлі… А пляцок з вишнями звався “кох”.

Смак дитинства у кожного свій. Але є щось, що об’єднує галичан – це родинні спогади про Різдво і Великдень, коли особлива святкова атмосфера насичує повітря, і запахи страв, що готуються, запах диму, що долинає з-за хати, де тато вудить шинку і ковбасу, запах дріжджового тіста, яке виростає, голос мами, яка кличе тебе облизати макогін, – все це залишається назавше і, незважаючи на жодні катаклізми, буде вперто пробиватися як трава крізь асфальт.

lvivontheplate.com.ua

Юрiй Винничук, письменник

Фото: Вiдвiдай, Екскурсiя пiдземеллями Львова

27 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Приватнi iсторiї

Icторiя маленького рiздвяного дива

… Цей хлопчик напевне нiколи не належав до тих, з ким бажають дружити всi. i за ким озираються на перервах дiвчатка (не той, що на фото – ред.). Вчився так собi – переважно, на «трiйки». На уроках ловив гав. В бешкетах чи якихось винахiдливих витiвках теж участi не брав, одягався трохи краще, нiж неохайно, та й зовнi – не бозна-який красень. Одне слово, дуже звичайний середньостатистичний школяр. З тiєю рiзницею, що його батькам колись сказали: не сподiвайтеся вiд вашого сина бозна-яких успiхiв, бо вiн має проблеми з розвитком. Дай, Боже, щоб хоч сяк-так школу закiнчив, а чогось бiльшого – навряд чи судилося. Нам, зрозумiло, дуже прикро, й таке iнше, але нiчим не можемо допомогти.

Тато й мама Теофiла (так звали), зрозумiло, спочатку не вiрили, на щось сподiвалися, але… Поки однокласники тiшили батькiв перемогами на конкурсах, майстерними поробками в гуртках чи сольними виступами на дитячих iмрезах, їxнiй Тео насилу тягнув шкiльну програму – початкову.

На день народження його не запрошували i не те, щоб вiдверто цуралися, але й до компанiї не брали. Добре, хоч не цькували. Тео був аутсайдером, але, на своє щастя, про те не здогадувався. Ходив собi до школи, де його чемно терпiли; всi наче б то були задоволенi.

Якогось Рiздва в його класi ставили Вифлеємську виставу. Вчителька вирiшила, що в нiй зiграє кожен без винятку учень. Тож навiть Тео, за яким нiколи не плакала театральна сцена, отримав свою роль, епiзодичну. З однiєю-єдиною реплiкою: «Нема вiльних кiмнат в гостьовому дворi! Шукайте притулку де-iнде!». Йшлося про господаря (чи уособлення багатьох господарiв), про чию «гостиннiсть» у Бiблiї сказано стисло й без зайвих деталей: «Оскiльки не знайшлося для Йосипа та Марiї iншого мiсця, вони зупинилися на нiчлiг в стодолi, поруч з худобою». Де згодом й прийшов на свiт Спаситель.

Тео дуже хвилювався перед виставою. Не менше – його батьки, яким довелося б чи не вперше побачити сина на сценi. Мама змайструвала Тео щось схоже на «старовинний» костюм.

Переживала також вчителька, «авторка сценарiю» та «режисерка», яку, мабуть, не один «доброзичливець» попереджав, що «вiн тобi «запоре» всю виставу, ось побачиш!». Тож вчителька змусила Тео повторити свою роль разiв сто – поки не переконалася, що вiн, хоч посеред ночi розбуди, тут же вiдтарабанить: «Нема вiльних кiмнат в гостьовому дворi! Шукайте притулку де-iнде!»

Отже, нiщо не вiщувало несподiванки. Але вона все одно сталася – та ще й яка, вся школа аж пiвроку вiдтак гомонiла! I спричинив її, звичайно, Теофiл-аутсайдер.

Вiн терпляче дочекався, поки однокласники в ролях Йосипа та Марiї постукають у дверi. Нi разу незапнувшись, проговорив свою реплiку про «нема мiсця». Але замiсть того, щоб потiм, як належало, пiти зi сцени геть, раптом випалив: «Слухайте, ви можете заночувати в моїй кiмнатi! А я собi щось придумаю». «Йосип» та «Марiя», що не чекали такого повороту, трохи збентежено, але все ж проказали свiй текст. А зала, тим часом, вибухнула оплесками – i всi вони були адресованi саме Тео. Його щирому «неакторству» i реплiцi, що геть не за сценарiєм, зате дуже людянiй.

Зайве говорити, що «господар гостьового двору» того вечора був «гвоздьом програми», беззаперечною зiркою, яка затьмарила решту юних артистiв. До його батькiв пiсля вистави трохи не черга вишикувалася, чимало глядачiв пiдходили привiтати: «Який молодець ваш хлопчик! Справдi добра дитина. Ви чудово його виховали, можете пишатися!». I Теофiловi тато й мама таки були гордi своїм нащадком – не бозна-яким успiшним учнем, але обдарованим iншим, найважливiшим талантом – милосердя.

… Hi, популярним учнем Тео все одно не став, проте свого аутсайдерського статусу позбувся. А про його роль у рiздвянiй виставi досi згадують – хоч з тих часiв минув вже не один десяток рокiв – однокласники. Один них розповiв цю iсторiю Global Village.

Горпина Мак-Грегор

Фото: osynews.com

26 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Cкандал

Українцi Канади: «Концерти «Хору Красной армii» на Рiздво в Монреалi – це блюзнiрство»

«Красноармiйська коляда» запланована 26-30 грудня –  ciмома концертами у престижному центрi мистецтв, Montreal’s Place des Arts.

Про коляду – це не лише оксюморон. Хор вiйська РФ, iсторично вiдомого своїм aгресивним безбожництвом, збирається виконувати «популярнi рiздвянi пiснi росiйською, англiйською та французькою мовами» – як сказано в анонсi їхнього виступу. Не самi, а в товариствi вiдомої в Канадi поп-, фольк- та кантрi-спiвачки Iзабель Булей (Isabelle Boulay). Вона «долучиться серцем та голосом до чотирьох пiсень колективу» – все той же анонс.  

Дiаспорна органiзацiя «Український Канадський Конгрес» вже розповсюдила з приводу майбутньої подiї заяву:

«Закликаємо до дiї!

Montreal’s Place des Arts вшановує радянську комунiстичну тиранiю.

Український Канадський Конгрес шокований, що згаданий мистецький центр влаштовує виступи так званого «Хору Красной армii». Ця армiя вчинила численнi брутальнi вiйськовi та злочини проти людства пiд час Другої свiтової вiйни. Вiдтак, протягом бiльш, нiж чотирьох десятирiч, Красная армiя залишалася iнструментом гноблення та переслiдування схiдно-європейських народiв. Для українцiв, полякiв, чехiв, словакiв, угорцiв, румунiв, болгар та багатьох iнших, кого примусили жити пiд владою комунiстичної тиранiї, Красная армiя втiлює жорстокiсть радянського комунiстичного режиму.

Красноармiйцiв колись пропонували розвiшати на ялинцi

Минає шостий рiк сучасної вiйни Росiї проти України. «Хор Красной армii» неодноразово виступав у окупованому росiянами Криму, прославляючи росiйську вiйськову агресiю та злочини сьогоднiшнього росiйського режиму.

Центр Montreal’s Place des Arts – це iнституцiя, що отримує фiнансування вiд канадських платникiв податкiв. Вважаємо неприпустимим, що така органiзацiя прийматиме на своїй сценi колектив, який з благоговiнням ставиться до кримiнальної iсторiї Радянського Союзу та радянського комунiзму. Це – зневага до цiнностей демократiї, свободи, миру та прав людини, дорогих громадянам Канади.

Ми закликаємо небайдужих висловити cвою вiдразу вшануванням радянської тиранiї в Montreal’s Place des Arts Maison Symphonique. Будь ласка, напишiть до цього центру з проханням скасувати виступ «Хору Красной армii».

Листи надсилати на адресу:

Jean Laurin, Chair,
Board of Directors, Soci?t? de la Place des Arts de Montr?al
Place des Arts
260 boul. de Maisonneuve Ouest
Montr?al, Qu?bec H2X 1Y9

[email protected], [email protected]

Ще про хор: цього року йому виповнюється 90 рокiв. Його засновник, Алєксандр Алєксандров, колишнiй пiвчий Казанського собору в Москвi, також прославився авторством пропагандистських творiв. Як-от: «Гiмн пятiлєткє», «Кантата о Сталiнє», «Пєсня о Клiмє Ворошiловє». 

Прикметно, що перший концерт хору в Монреалi вiдбудеться вже наступного дня пiсля роковин трагедiї з iсторiї колективу: 25.12.2016-го в Чорному морi розбився лiтак Ту-154 з 64-ма пасажирами на борту, серед них – основний склад хору. Всi летiли на росiйську базу Хмеймiм в Сiрiї, щоб дати там концерт. Не судилося.

Через три роки по тому будуть спiвати в Канадi, за квитки правлять вiд 100 доларiв США. Монреаль – єдине мiсто в Канадi, де виступатимуть.

А коли концертували в окупованому Криму, виконували «Гiмн «Вєжлiвиє людi» («Вежливые люди»): «Просто стоят онi вєжлiво рядом, просто оружiє вєжлiво носят».

Хто ще не вiдправив ввiчливого листа, щоб виступ хору в Монреалi скасували, ще не пiзно це зробити. Текст – довiльний, а можна той, що пропонує «Український Канадський Конгрес»:

I write to you to express my indignation at your decision to invite the Red Army Choir to perform at Place d’Arts Maison Symphonique in Montreal, December 26-30, 2019.

For tens of millions of members of the nations of eastern and central Europe, the Red Army is a symbol of hatred, tyranny, oppression and foreign domination. As the Red Army moved west during WWII, they were responsible for war crimes and crimes against humanity on a colossal scale. This is the legacy that Place d’Arts Maison Symphonique chooses to celebrate by inviting the Red Army Choir to perform.

For four decades after the end of WWII, the Red Army was the instrument by which the Soviet Union subjugated the peoples of eastern and central Europe. For Ukrainians, Poles, Czechs, Slovaks, Hungarians, Romanians, Bulgarians, and many others who were forced to live under the tyranny of Communist domination, the Red Army represents and embodies the cruelty of Soviet Communist rule.

The Red Army Choir which you have invited to perform in Montreal has performed in Russian-occupied Crimea on several occasions, glorifying Russia’s military aggression and whitewashing Russia’s contemporary crimes.

I urge you to cancel the performances of the Red Army Choir at Place d’Arts Maison Symphonique.

Ештон Бест-Коровайний, Global Village

Фото: Montreal’s Place des Arts, nash-dvor.livejournal

22 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Полiтика

«Без Миколая»: депутатiв-прогульникiв позбавили зарплати

Хоч такий, але все ж подарунок – виборцям.

Ой, хто, хто зарплату не любить? Депутатську, у Верховнiй Радi. Йдеться про парламентарiв, злiсних прогульникiв сесiйних засiдань. Заодно згадаємо також, cкiльки коштує державi один депутат.

Його середня зарплата за мiсяць, ще до вирахування податкiв – 19000 гривень. Плюс ще приблизно стiльки ж з туманним формулюванням «вiдшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень». Також видiляють грошi на помiчникiв – 48000 грн. – проте, скiльком саме помiчникам та як платить депутат, вiн (чи вона) не звiтує – згiдно iз законом.

Компенсацiя витрат на поїздки по Українi – 90000 (тут i далi – грн. на рiк). За мiжмiськi та мiськi телефоннi розмови – 4890. Вiдрядження для помiчникiв-консультантiв – 8000, на канцелярське приладдя – 1278. Вочевидь, на скрепки й блокноти парламентарям заробiткiв бракує. Утримання примiщень у виборчих округах – 2000. Та найсерйознiша стаття витрат – вiдшкодування коштiв, пов’язаних з орендою житла чи готельного номера в столицi – 237250.

Але є ще поважнiша – добовi депутатам пiд час закордонних поїздок. За рiк, що минає, це коштувало державi понад 40 000 000 грн.

На вiдмiну вiд решти громадян України, якi, щоб отримувати зарплату, мусять на роботу ходити щодня, на депутатiв парламенту ця вимога поширюється не завжди. Щоб народному обранцевi зарплати не дали, вiн повинен без поважних причин пропустити понад 30% голосувань . Не протягом року – мiсяця. Тому регламентний комiтет парламенту вирiшив не платити за листопад цiлiй низцi депутатiв.

Сумнiвну першiсть тримають троє представникiв «Слуги народу». Серед них – знаний блогер Олександр Дубiнський та Олексiй Жмеренецький. Про останнього у Вiкiпедiї написано, що «громадський дiяч» та «публiцист». З iнших джерел вiдомо, що належить до групи так званих «соросят». Обидва нардепи минулого мiсяця взяли участь всього в 6,72% голосувань, це найменше серед решти прогульникiв. Стiльки ж «наголосував» ще один «слуга», Олексiй Кучер, але в нього, принаймнi, є серйозна «вiдмазка» – на початку листопада президент В.Зеленський призначив Кучера головою Харкiвської ОДА.

Далi – теж харкiв’янин Дмитро Шенцев (мажоритарник, 8,21% участi в голосуваннях) та Юрiй Солод (8,96%), нардеп вiд «Опозицiйного блоку «За життя!». Вiн же – чоловiк Наталi Королевської, теж депутатки i колишньої сумнозвiсної мiнiстерки соцiальної полiтики. Недавно сколихнула мережу заявою, що в прифронтовiй зонi нашi вояки «знущаються з мiсцевих жiнок». Раду восени прогулювала, теж залишилася без  зарплати.

Ненабагато краще «працював» у листопадi вiдомий екс-регiонал Андрiй Деркач (12,96%),  який зараз є активiстом росiйського православ’я.

Всього в списку прогульникiв ВР – 81 особа. До нього втрапили «зiрки» соцмереж та скандальних хронiк, як-от Iлля Кива (опоблок) й Максим Бужанський («Слуга народу»). А також вiдомi люди ще попереднiх скликань – як Андрiй Кожем’якiн («Батькiвщина») чи мажоритарник Олесь Довгий («права рука» екс-мера столицi Л.Черновецького).

Всi разом – наприклад, Роберт Горват (депутатська група «Довiра») чи Олександр Герега (депутатська група «За майбутнє!»), «слуги народу» (ще – Леся Забуранна, Вiкторiя Вагнер та Анна Скороход), члени ОПЗЖ Iгор Кiсiльов, брат i сестра Льовочкiни та Вадiм Рабiновiч, ПЄС – Марiя Ioнова та Петро Порошенко – хоч трохи, але таки заощадили держбюджету пiд завiсу року.

Iнша справа, що бiльшостi з прогульникiв неотримана зарплата особливої погоди у фiнансах не зробить. Швидше за все, її вiдсутностi навiть не помiтять. Бо й справдi, що таке 19000 гривень для Степана Iвахiва ( «За майбутнє!»), одного з найбагатших бiзнесменiв України  –  за версiєю журналу «Форбс»? Або олiгархiв Сергiя Тарути  й Вадима Столара? Чи теж небiдного кондитера з Вiнницi Геннадiя Вацака? Ну, i ще одного вiдомого кондитера – Петра Порошенка?

Будемо вважати, що Миколай на прогульникiв розсердився.

Ештон Бест-Коровайний, Global Village

Карикатура: operkor.wordpress

Фото: 24tv

19 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Гумор

Як вуйко Мiсь з кумом були «авторитетами»

«Свиням – любов, а нам з кумом – таке нещiстє»

Ади, рано прибігає кум. І кричит:
 – Куме Міхайле, поможіт!
 – Чим? Гроший не маю.
 – Та я маю гроші!
 – Щісті тоже не маю…
 – Та треба льоху до кнура відвезти.
 – А ви самі не годні?
 – Та годен, але кнур ліпше це зробит.
 – Знайте,шо вам скажу?
 – Шо?
 – Я сі бою.
 – Чого боїтесі – льохи?
 – Нє, я коли не повезу льоху до кнура, все якус напасть маю.
 – Йой не ворожіт! З мене мугарич і за бензину плачу.
 – Ідіт, ше Гани скажіт, бо маю повно роботи.
 – Йой,  забув шо ви – підкаблучник.
Гані троха нила,але як жінка жінку, пошкодувала льоху.Завів я мотоблок і поїхали. Льоха файно пішла на прицеп, видко, моцно вже хотіла любови. Погнали в сусіднє село. По дорозі, хто здибав той кричєв, «дай, Боже, щісті».

Приїхали до кнура, а від кнура якраз одну льоху заберали. Оказалосі, нинькі він робив вже десіть підходів, то кумовов льохов не зацікавивсі. Шо сі льоха терла, до него, шо лігала перед ним – ніц не йшло.
– Ади, куме, такий здалний кнур, як ви. Ви шей гроші майте платити.?

Тут вбізвавсі газда кнура:
– Він сі троха вмучив, то нині завізно. Ви лишіт льоху на паров годин, і він всьо зробит. – І зачєв робити кнурови масаж простати. Ми не годні були на це дивитисі. Кум каже:
– Шо зробиш? Мусимо почикати.
– Та мене Гані приб’я.
– Та всерітсі її на голову! Йдем, тут бар файний є.
– Я за рульом.
– А то шо – поліціянти в селі стоя,а трасов переїдим триста метрів.
– Ей, йдем, була-не-була.
Завів мотоблок і пігнали.В барі кум замовив по двіста і по пивови. Потім добавив по сто підисєть. Потім ми зустріли колєг. Потім контроль пропав, потім співали, потім билисі з колєгами. Потім згадали про льоху. Поїхали за льохов, зачєли ловити. Зловили, зв’їзали, кєнули на прицеп. Поїхали. Кнур верищєв. А я тиснув на газ, їхали мотоблоком цілов дорогов, льоха кричит.
– Куме, шос в вашої льохі голос змінивсі.
– Захрипла.
І тут раз – лиш віїздим на трасу,а коло заправкі поліцаї стоя, і один паличков махнув.
– Куме, вберіт шльом!

Але кум п’єний, як чіп, намацав в бардачку ведро і накєг на голову. Я підїхав блище до поліцаїв, такі в претик. І став. Але тут один поліцай зачєв так півурити і верищєти, як пес, якому на фіст стали. Оказалосі, я віїхав йому на пальці і став. Покі я знов завів мотоблок, поки рушив, але рушив так скоро, шо поліцай не впів ногу забрати, то я віїхав на неї прицепом. Той заспівав ше тонче. А це шо за курва мама з паршіками? Знов завів, знов від’їхав. Поліцай трохи покачєвсі. Тоди зачєлисі до нас придивлєти, а ми до них. Враження зразу склалисі недобрі, це були ті два, шо били нас на Міхайла. Поліцаї тоже нас впізнали. І вже хотіли починати егзикуцію, але на автобусній було багато людий. Я набравсі наглості:
– Причина зупинки і ваші дикументи!

Той, шо я йму ласти переїхав, заскрипів зубами так, шо сигналізації в припаркованих машинах спрацювали. Дикументи показали, але я був троха п’єний, то в очех всьо сі розплило, не прочитав. Тепер зачєли питати вони.
– Куда їдем, шо везем,і шо це за придурок з ведром на голові?
– Їдем додому,везем льоху від кнура,а цей з ведром на голові  – дуже поважна людина, то мій кум Василь Іванович.
– Най здойме відро з голови і покаже лице.
– Він не має лицє.
– Як?
– Там – нагла морда. Куме, здойміт ведро з голови не позорьтесі! Шо сі мотлошите, ади, курва, не може ведро з голови зтігти, а ви як його запхали?

Кєгали кума по цілій заправці. Я тримав за ведро, а поліцаї кігли за ноги. Ледви стігли, аж впріли. Відтак поліцаї взєлисі досліджувати прицеп і льоху.
–Так що,  ви кажите, везете?
– Та везем льоху від кнура.
– А, може. наоборот?
– Нє, льоху від кнура, бігме.
– Ну, тоді в вас льоха гермафродит.
– А це якої?
– Такої, ваші льоха яйці має.
– Як?
– Ану, дивітсі,я присвічу.
– Йой, дійсно… Куме, курва, ви чо  кнура замість льхі взєли?
– Йой. то темносі було, шо зловив то взєв, завта помінєєм.
– О, пани п’яні!
– Нє, ми не вживаєм, ми – закадовані.
– Ми свідкі єгови.
– Так, зарас подивимсі, дихайте в драгер.

Першому дали дихнути кумови. Кум запхав пів драгера в писок і перекусив на двоє. Поліцаї вфатилисі за гумові палиці, але на автобусні стояла ше одна баба, то стрималисі. Вітігли запасний. Я як дихнув, то драгер аш закашлавсі. В поліцаїв очи засвітилисі. На наших руках клацнули наручники, і нас запхали в псєчу буду з мигалками, примусово в примус. Поліціянти не мали стримані і зачєли бити нас зразу в машині. Один їхав за рулем другий бив, потім мінєлисі. Той, шо я йму ноги переїхав, навіть три рази вкусив мене. До району ми приїхали сині, як афини (чорницi – Global Village). Відтак нас привезли на експертизу. Лікарьки довго шукали кров в нашім спірту. Промілів було так багато, як блих у пса. Відтак повезли знов у відділок. А там ше паров поліцаїв свіжих відпрацювали прийоми на нас, кум нехотічи плюнув одному рижому меже очи, рижий і так був від природи злосний, а це його вівело чисто з себе.То той рижий поломив на нас дві гумові палиці. Потім нас рішили кєнути в камеру до блатних до рані. Ми гонорово зайшли в камеру.На нас зразу подивилосі десіть очий. Кум як знавець понять, привітавсі:

– Привіт, братва,чо сі вітрищили як кугути на червоне? – і порвав фудболку на грудех, оголивши наколки. А наколок було багато. Кум сам собі колов, от шо видів на подвір’ю то і колов – корову,пса. Але найбільше в кума було курий.

І в мене, як на зло, була наколка, та, шо в Їгипті зробив на плечіх кольоровий великий півень, я теж порвав сорочку і показав.

Били нас лиш ногами. Не знаю, чи той м’яч, який цілий сезон копают на фудболі, був більше копаний, чи ми за пітнадціть мінут. Тепер поліцаї нас боронили. Ми чули, як на дворі рохкав наша льоха-кнур. Значить, мотоблок тут.

Поліцаї дали нам по катранови і по ведрові, і ми до рані вімили весь відділок. На рано зміна помінєласі, нас пустили. Навіть кнура і мотоблок віддали, бо засмердів цілу вулицу. Але сказали чекати виклик у суд, штраф буде десіть тисіч. По дорозі я бив, а кнур кусав кума. Коли приїхали мінєти льоху, та не хотіла мінєтисі, але кнур сам вісадив її на прицеп.

Дома Ганька мала зі мнов болючу бесіду, але вона ше не зная про штраф. Шляг би того кума трафив, разом з його льохов!

Facebook

Роман Дронюк

Карикатура: stuki-druki

Фото:  arriva.ru, Всвiтi

16 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Подорожi

«Баварiя» в США: «дас iст фантастiш амерiкан Крiстмас!»

Провести зимовi свята «по-баварськи» запропонують одразу в двох американських мiстах – Гелен у Джорджiї та Франкенмус в Мiчиганi. Затишно, смачно-сито, як на нiмецькому селi й належить, а ще – весело, екзотично, недорого. Добре, останнє – майже «не», але хто би рахував грошi пiд ялинкою!

Хочете в Альпи? То їдьте в Аппалачi!

Класика Рiздва: щоб глiнтвейн бiля камiна, соснова гiлка стукала в шибку пiд поривом вiтру, а за вiкном Альпи куталися в снiг. Нема питань: нате вам казкову євро-реальнiсть просто посеред пiвденного штату США! З Аппалачами, якi вельми правдоподiбно прикидаються Альпами, тим часом, як мiсцевiсть навколо, Гелен, – мiнi-Баварiєю. Зi снiгом – даруйте, самим сутужно, в нас тут Джорджiя. Але решта «Дойчлянд» – не лише на зимовi свята, а по життю, останнiх п’ятдесят рокiв.

Хоч, по щиростi, з мiсцевих такi ж «правдивi баварцi», як з тих, що в Старому Свiтi – китайцi. Просто в Геленi колись вигадали вдалий маркетинговий хiд, аби врятувати мiсто вiд занепаду.

Наприкiнцi 1960-х часи колишнього розквiту були вже позаду. «Золота лихоманка» вiдшумiла ще в минулому сторiччi, потiм мiстечко стало центром заготiвлi деревини. Але людство саме почало захоплюватися пластиком… Навколишнiм лiсам вiд того – полегкiсть, а геленцям – гризота. Промисловостi – катма, туристи обминають, як жити далi?                                      

Двоє пiдприємцiв, Пiт Ходкiнсон та Джиммi Вiлкiнс, придумали, як: термiново стаємо «альпiйським селом»! З вiтряним млином, вимощеними тротуарами та iншим cимпатичним «орднунгом», що так подобається гостям. Найняли мiсцевого художника Джона Коллака (нiмця за походженням, бо як же iнакше?), той спроектував Гелену його «нiмецькy»  зовнiшнiсть. Далi навiть вулицi переiменували, жодних «стрiтс» – лише «штрассе».   

Вiдтодi тутешнi люди настiльки вжилися в роль, що й самi, мабуть, повiрили у власне нiмецьке походження. Його в iсторiї мiстечка якщо й було колись, то не так вже й багато. Але трохи бiльше 500 чоловiк населення Гелена «своєю Баварiєю» живуть та плекають зовсiм не рiдну їм культуру. Бо саме завдяки останнiй до них з’їжджаються мiльйони туристiв – пiзнати шарм нiмецького колориту.

« Королiвство Шерлеман»

За кiлькiстю гостей штату мiстечко в горах випереджують хiба-що два мега-полiси, Саванна й Атланта. Дуже непогано для адмiн-одиницi, що розмiрами швидше може вважатися селом. З цiнами, тим не менш, зовсiм не сiльськими – бо на те й туристична Мекка – але все одно дешевше, анiж в тiй же Європi.

Ha «вiденську каву» до Джорджiї                         

 Сезон забуття дiєт та фiтнесу в Геленi розпочинають задовго до Дня Подяки, ще на Октобер-фест. Його тут вiдзначають не день-два, як де-iнде, а добрих шiсть тижнiв – з середини вересня i до кiнця жовтня. З цистернами пива, оберемками ковбас, змаганнями оркестрiв, а кому треба ще й екстрiм – з перегонами на каяках по гiрськiй рiчцi Чаттахучi.                                                                                                   

Зрозумiло, що апофеоз святкування, Рiздво та Новий Рiк, всього протягом кiлькох «законних» їхнiх днiв – це для Гелена було б несерйозно. «Великий жовтень» плавно перетiкає в Децембер-фест – що теж не лише протягом грудня. В ньому вiдбуваються: грандiозний рiздвяний парад з фольклорними танцями й музикою, не менш масштабний святковий базар (Cristkindlmarkt), cнiданок з Сантою – лише для чемних дiтей чемних батькiв, що заздалегiдь придбали квитки – та ще багато чого кольорового й радiсного.  А далi, поки решта Америки, вiдколядувавши, ховає до шафи ялинковi прикраси, тут на них лише змахнуть пилюку i залишать милувати око ще надовго в сiчнi.

Родина знайомих колишнiх львiвян, тепер – мешканцiв Атланти – вже вкотре приїжджає сюди «на Василя», 14 ciчня. Не самi, з друзями. Бо де ще на Новий Рiк – дарма, що «старий» – будуть знижки i «вiдчуєш дух бабусi-Австрiї»? (Завдяки спорiдненостi нiмецької та австрiйської культур). Як пояснює глава сiмейства, 40-рiчний Степан, «за цiсаря не жив, але генетичне ностальжi за тими часами – в багатьох галичан. Через те на «вiденську каву» їздимо до Гелена – такi ми «вар’яти».     

Щоб повар’ювати зi смаком – можливостей не бракує. Ноу-хау вiд Степанової компанiї – на 14-го скупатися в котромусь з численних навколишнiх водоспадiв, дуже мальовничих. «Змерзнути як слiд не встигнеш – бо тут рiдко буває мiнусова температура, а кайф вiд злиття з природою пам’ятатимеш цiлий наступний рiк!»                                

Пiсля водограю – в сiдло. Кiннi прогулянки зимовими Аппалачами – вже традицiйна туристична принада в Геленi.

Це – коли гарна погода. А коли кепська? Вирушайте до «королiвства Шeрлеман», унiкальної мiнi-копiї Нiмеччини, названої так на честь її легендарного давнього правителя. «Королiвство» –  справжнiй витвiр мистецтва вiд Вiллi Лiндхорста, що малим, як сам казав, «недосить набавився потягами» – на радiсть цiлих поколiнь дiтей та їхнiх батькiв. Вiллi збудував iграшкову залiзницю, неабияку – розкинулася на 50-ти футах квадратних, в окремiй будiвлi, спецiально для цього видiленiй. Всерединi – з горами-рiками-озерами, мiстами, селами та їхнiми мешканцями, що мандрують вiд мiкро-Берлiна й до самих, до околиць – iграшковими, але вiдтвореними до найменших дeталей поїздами.                                                                                             

Надивувалися залiзницею – помилуйтеся (безкоштовно) працею ремiсникiв, з технологiями як за дiда-прадiда було: склодувiв (у Glassblowing Shop), гончарiв (Willows Pottery) чи майстрiв дерев’яних iграшок (Tim’s Wooden Toys). В Hansel and Gretel Candy Kitchen – як виготовляють цукерки, зразками пригощають не лише дiтлахiв.                                                                                                                               

Hабравшись натхнення, зробiть щось власними руками. Працьовитi «нiмцi» з Аппалачiв oxoче й за невелику плату навчать бажаючих як плести барвистий шарф чи торбину зi стрiчок в Notre Gift Handmade Art. Або розмалювати глечика й тарiлку в Helen Arts and Heritage Centre. Всi вироби вiдтак, звичайно, вашi.                                                         

Магазин Броннерса – Рiздво щодня цiлий рiк

Одне слово – золото, а не село. Також i дослiвно – бо ще одна забава для прибулих – намити собi благородного металу чи коштовного камiння в Outpost Gold and Jems Panning. Недарма ж в цих краях колись вирувала «золота лихоманка»! «Лупайте сю скалу!» – запропонують вiдвiдувачам. Aбо ж добути кориснi копалини в природнiх умовах – як це робили колись справжнi золотошукачi. Дорогоцiннi намитi крупинки чи мiнерали можна забрати з собою – на згадку про «Баварiю» в серцi американського Пiвдня.

…I трохи рiздвяної казки з життя                                                       

Якщо Гелен називають «найнiмецькiшим мiстом США», то теж баварського походження (але вже без жодних «лапок») Франкенмус в Мiчиганi – «найрiздвянiшим». Хоч навряд чи про казку думали колись 15 мiсiонерiв-лютеранцiв, що прибули сюди з Нiмеччини 1845-го року навертати до християнства iндiанцiв. Крiм того, заснували новий населений пункт – першу частину його назви, «Франкен», подарувала iсторична батькiвщина мiсiонерiв, а друга, «мус», означає «мужнiсть».                                                         

Тобто починалося все дуже серйозно. А продовжилося втiленням дитячої мрiї – щоб головне свято зими  вiдзначати щодня i цiлий рiк. Саме так воно i є у Франкенмусi, бо тут розташований офiцiйно найбiльший у свiтi супер-маркет новорiчних прикрас – Bronner’s Christmas Wonderland. Всi товари в ньому – виключно тематичнi i створять новорiчний настрiй навiть у лiтню спеку.

На те й 300 ялинок «при повному парадi», 6000 найрiзноманiтнiших iграшок, гiрлянд та «дощикiв», будиночкiв з пряникiв та ще безлiч барвистої всячини, що на площi розмiром в пiвтора футбольних поля! Справжня зимова казка наявi.                                                                             

 З магазином в однiєї з моїх знайомих пов’язана особиста iсторiя – трохи схожа на рiздвяну казку. Наталка – назвемо її  так – приходила сюди чи не щодня на своєрiдну терапiю. Важко переживала   розлучення з чоловiком, але поки в Bronner’s – забувала про клопоти.                                                                                                                       

 – Адже все, як з щасливого сну: «заростi» сяючої хвої, завжди усмiхненi Санта Клауси, вибух кольорiв, музика! На мене дiяло заспокiйливо – просто пройтися по крамницi. Потримати в долонях надзвичайно красивi кульки й «бурульки» з вiзерунками, намальованими вручну… – згадувала Наталка. – Пiсля того легше було повертатися в порожнє помешкання.                                        

Якось у липнi вона не втрималася й купила розкiшну кришталево-тендiтну снiжинку – хоч i дорого, але пройти повз було неможливо. I треба ж було такому статися, що того ж дня вiд снiжинки залишилися уламки.

Щоб розминутися з якоюсь огрядною панi у вузькому проходi кафе, куди зайшла, необережно змахнула пакунком з покупкою, i той лише дзенькнув об стiну… Чи то снiжинка сама вислизнула з «обiймiв» вати в коробочцi, чи так їй чого було… Наталка аж заплакала – так їй шкода було й прикраси, i себе. Якийсь хлопець простягнув їй паперового носовичка i спитав, чи все ок. Наталка подякувала, буркнула, що не все, й пiшла собi.                                                                                                                                                                                                               

Ще через тиждень знову завiтала «на терапiю», цього разу нiчого купувати не стала. А коли прямувала до авта на паркiнгу, почула, як хтось кличе. Той самий хлопець, нiяковiючи, сказав, що «ми з вами якось в кафе перетиналися…»     

 Вiдтодi минув час. Нi, вдруге замiж Наталка вийшла не за парубка з носовичком – цe був би занадто «рiздвяний» сюжет – а за iншого, живуть щасливо. Але в «пiслярозлучний» перiод, коли їй категорично потрiбно було повiрити, що може не лише своєму колишньому подобатися, саме Bronner’s, виходить, своєчасно подарував Наталцi надiю.                                                                                                                           

З iншого боку – нiчого надзвичайного, на те й Wonderland (дослiвно – «земля чудес») у назвi супер-маркета.                                                                 

Iншi дива Франкенмуса – трохи прозаїчнiшi, але їх дуже варто скуштувати. Йдеться не лише про нескiнченнi шнiцелi й струдeлi за рецептами перших нiмецьких колонiстiв у Мiчиганi, але й про вiдомий на всю країну винний бренд – St.Julius. В мiсцевих винарнях за трохи менше, нiж 10 доларiв, можна замовити шiсть «пробникiв» шляхетного напою. 

A в подарунок з «рiздвяного мiста» привезiть щось таке ж вiчне, як i саме Рiздво – трохи часу. Бо Франкенмус – також i мiсцева столиця годинникiв. «Родзинка» серед них – «старовиннi» «ходики» вiд Frankenmuth Clock Company. З дзвониками, зозулями чи курантами, як на лондонському Бiг Бенi – щоразу, коли почуєте його удари, згадайте про зимовi свята «по-баварськи».

Людмила Пустельник

Фото: DoYouRemember, helen.ga, WEYI, The Municipal, Swifty’s Garage

11 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Полiтика Я так думаю

Роман Безсмертний про пiдсумки 9 грудня в Парижi:

Чимало питань щодо пунктів комюніке. Моя оцінка наступна:

1️⃣ Давайте почнемо зі звільнення. З цього починаються різночитання. Домовилися, що звільнять. Але наш президент сказав “усіх на усіх”, а президент Росії “усіх визначених на усіх визначених” (тут i далi – видiлено Global Village – ред.). Не знаю, хто з них косячить, але вже більше ніж півроку мінський процес іде в режимі всіх “визначених на всіх визначених”.

2️⃣ Особливий порядок. Українська сторона перестала в цьому процесі вживати термін “особливий порядок самоврядування”, бо він говорить про звуження, а не розширення прав. Україна натомість слухняно повторила “особливий статус”, який продовжать зараз через закон, а потім його наступного року вдосконалять. Зверніть увагу на вимогу Путіна інкорпорувати його в Конституцію і законодавство України. Це є помилкою і наслідком непродуманості дій української сторони, коли це було озвучено і радником президента Олександром Єрмаком, який казав, що ми погодимося на перегляд Конституції. Тобто Росія нас повернула на позиції весни-літа 2016 року. А тепер згадайте через що вибухнула граната під Верховною Радою у серпні 2015. Це дуже ризикове і болюче питання.

3️⃣ Продовження Мінська. Якщо цей документ готувався з вересня, то щось вони довго готувалися і неясно, до чого. Бо там є одна теза, яка є запереченням всього того, про що говорилось у липні, серпні, жовтні. Учасники переговорів знову бачать Мінські домовленості в ролі священної корови. Але ще влітку українська сторона говорила про перегляд цих домовленостей.

4️⃣ Газ. Ось такої дурниці я ніколи в житті не чекав від української сторони, яка ратифікувала і шостий протокол, і енергетичну хартію, і вивчила слово анбандлінг. Бо вінцем усього є заява Зеленського, що радники з політичних питань вестимуть подальші переговори щодо об’єму експорту газу, тарифу тощо. Вони чи не вповні усвідомлюють, що в президента немає повноважень займатися цими питаннями, чи у нас як і 15 років тому газ стане президентським бізнесом. Розмова про газ на цій зустрічі свідчить, що його затягнули на Норманді саме задля цього, хоча питання було взагалі чужим і непотрібним. І те, що Путін на радостях стказав, що кінцевий споживач буде на 25 % нижче платити за газ – це просто пряма подачка. Путін просто розіграв свій спектакль – його посил для європейців, що до влади в Україні мало того, що прийшла недосвідчена команда, так її ще й легко корумпувати.

5️⃣ Нові ділянки розведення. Ніхто не сказав, як це впливає на ситуацію на лінії фронту – позитивно, негативно. З трьох пунктів про які іде мова – Золоте, Петрівське і Станиця (останню треба виключити), бо вона не потрапляє під загальні правила. Треба дивитися більше на Петрівське, бо в Золотому такий самий однобічний перехід, як і в Станиці Луганській. Які три нові пункти розведення — не озвучено, хоча можна було і про більше говорити, бо від початку ще 2016 році до 20 пунктів було визначено для такої роботи. Що означає, що сторони не в повній мірі розуміють для чого це робиться і які наслідки можуть бути.

6️⃣ Вибори. Серед тих пунктів, які змушують задуматися – це те, що вибори мають відбутися згідно з законодавством України, відповідно до норм і правил ОБСЄ і позиції прикінцевого Копенгагенського акта. Законодавство замініть на слово закон і це звучатиме по-іншому. Правила і норми ОБСЄ нічого не варті, якщо звідти вилучити БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини – ред.). Я не знаю, чи це через недогляд, чи нефаховість — БДІПЛ вискочив з тексту. Щодо завершального Копенгагенського акта, то він ставить загальні політичні вимоги до процедури: участь політичних партій, доступ ЗМІ. Але ми маємо розуміти, що такі речі забезпечуються лише при контролі території урядом. А позиція – заберіть війська і ми через день проведемо вибори – свідчить, що люди не в повній мірі володіють матеріалом. Там не діє ні реєстр виборців, там нема представництв партій та не працюють українські ЗМІ.

Facebook

Роман Безсмертний, колишнiй представник України в політичній підгрупі тристоронньої контактної групи 

Фото: unian, ukrpravda

11 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Головна Полiтика

Париж, «Нормандiя», Зеленський, Україна - про iсторичну зустрiч (оновлено)

Головнi пiдсумки: вибори в ОРДЛО, а потiм контроль над кордоном – нi, газовий контракт – нi, обмiн полоненими «всiх на всiх» – так.

24.15 за Києвом:

Зустрiч «нормандської четвiрки» офiцiйно завершено. Як це було – див. нижче.

Загальні узгоджені висновки Паризького саміту в Нормандському форматі 9 грудня 2019 року

10 грудня 2019 року – 00:50

Мінські домовленості (Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року та Мінський комплекс заходів від 12 лютого 2015 року) продовжують слугувати основою роботи Нормандського формату, держави – члени якого віддані їхній повній імплементації.

Вони наголошують на загальному прагненні до сталої й всеохопної архітектури довіри та безпеки у Європі, заснованій на принципах ОБСЄ, для якої врегулювання конфлікту в Україні є одним із низки важливих кроків.

На цій основі вони вирішили таке:

1. Невідкладні заходи зі стабілізації ситуації в зоні конфлікту:

Сторони віддані повній та всеохопній імплементації режиму припинення вогню, підкріпленого реалізацією всіх необхідних заходів з підтримки режиму припинення вогню до кінця 2019 року.

Вони підтримають розробку та імплементацію оновленого плану з розмінування на основі рішення Тристоронньої контактної групи про протимінну діяльність від 3 березня 2016 року.

Вони підтримають домовленість у рамках Тристоронньої контактної групи щодо трьох додаткових ділянок розведення з метою розведення сил і засобів до кінця березня 2020 року.

Вони заохочують Тристоронню контактну групу сприяти звільненню та обміну утримуваних осіб, пов’язаних з конфліктом, до кінця року на основі принципу «всіх на всіх», починаючи з «усіх встановлених на всіх встановлених», при розумінні, що міжнародним організаціям, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), буде надано повний і безумовний допуск до всіх утримуваних осіб.

Вони підтримають досягнення протягом 30 днів домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи про нові пункти пропуску через лінію розмежування, виходячи передусім з гуманітарних критеріїв.

Вони нагадують, що Спеціальна моніторингова місія (СММ) Організації безпеки і співробітництва в Європі має бути спроможною використовувати  усі можливості мандату (від 21 березня 2014 року) і мати безпечний і надійний доступ на всій території України з метою повного виконання свого мандату.

2. Заходи з імплементації політичних положень Мінських угод:

Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів Закону про особливий порядок місцевого самоврядування (про особливий статус) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано у Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі.

Увага! (Global Village – ред.) 12 грудня цей же пункт був змiнений на сайтi офiсу Президента на такий:

Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів особливого порядку місцевого самоврядування (особливого статусу) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано в Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі.

Вони вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою.

3. Подальші кроки:

Вони просять своїх міністрів закордонних справ та політичних радників забезпечити виконання досягнутих домовленостей, і вони погодилися провести ще одну зустріч у цьому форматі впродовж чотирьох місяців стосовно політичних та безпекових умов, серед іншого – для організації місцевих виборів.

23.40:

Результат зустрiчi «нормандської четвiрки»: добре, що вона вiдбулася, i Україна не погодилася на жодну з принизливих для себе умов Путiна. Зате нагадала про себе свiтовi, як про повноцiнного гравця. Також, що Крим та Донбас – це територiя України.

Контракт про транзит газу ми не пiдписали, хоч питання, за словами В.Зеленського, «розблоковано», i перемовини по ньому будуть продовжуватися.

Ключових домовленостей, по сутi, нема, про це ж ранiше попереджали експерти. Крiм однiєї – про подальший обмiн полоненими, нова група наших бранцiв Кремля мала би повернутися додому вже до кiнця цього року. 

23.17:

Україна вiдмовилася пiдписувати пропонований РФ газовий контракт. Київ наполягає на європейськiй схемi закупiвлi пального. (Не купувати в «Газпрому»).

22.50:

Вiдбувається офiцiйна вечеря за участю Зеленського, Макрона, Меркель та Путiна, пiд час якої продовжуються переговори з питань Донбасу.

22.15:

Наша сторона не погодилася на подальше вiдведення вiйськ на Донбасi, на чому наполягала Москва. Також Зеленський вiдмовився спочатку проводити вибори в «Л/ДНР», а вже потiм щоб нам повернули контроль над кордоном («формула Штайнмаєра»). Домовленостi не досягнуто, «капiтуляцiї» – таки «нi».

22.10:

Завершилося двостороннє спiлкування Зеленського та Путiна. Французька сторона каже, що продовжувалося майже 15 хвилин. Ще мають оприлюднити, про що домовилися. Путiн похвалився, що «поговорили по-дiловому». Далi продовжиться засiданням чотирьох: Зеленський,  Макрон, Путiн, Меркель. 

20.50:

З Парижа: московська сторона хотiла, щоб спершу оприлюднили спiльне комюнiке «четвiрки», а вже потiм Путiн зустрiвся з Зеленським. Київ домiгся iншого графiка: спершу зустрiч  в «чотири ока» мiж нашим президентом та РФ, потiм – спiльна прес-конференцiя. Переговори продовжуватимуться до ночi.                                       

Пресу не пускають в кулуари, нема можливостi спiлкуватися з членами делегацiй, як було в Мiнську, журналiсти тихо матюкають французьку органiзацiю… Прес-центр – тiсний, мало комп’ютерiв, суворi умови роботи. Розташований в iншому будинку, не в Елисейському палацi, де ведуться переговори.  Акредитовано 400 журналiстiв. 

З нашими журналiстами постiйно веде чат прес-секретар В.Зеленського Юлiя Мендель. Чимало росiйських журналiстiв, в т.ч. представникiв кремлiвського пулу, дiзнаються таким чином, що вiдбувається, бо в них спiлкування «напряму» нема.                                                              

Макрон привселюдно довго тримав Путiна в обiймах, з Зеленським обiйшовся лише рукостисканням. Зеленський –  зовнi тримається непогано, але що хвилюється – зрозумiло, хоч i багато посмiхається. 

Перемовини почалися пiзнiше, нiж планувалося – Путiн, як завжди, запiзнився, але «всього» на 10 хвилин.

Кiмната перед зустрiччю четвiрки: мова тiла нашого шефа МЗС, Пристайка – схрещенi на грудях руки, «захист». До преси вийшли четверо: Макрона, Путiна та Меркель розсадили так, щоб були троє  навпроти одного Зеленського.

Cпочатку говорили у форматi:  Путiн та Макрон, Зеленський та Меркель. 

Пiсля засiдання чотирьох, попереднє рiшення, про яке повiдомлялося, що узгоджене напередоднi, було змiнено. Якi саме внесено доповнення – наразi невiдомо.

Розпочалися перемовини у форматi Зеленський-Путiн. Коли вони завершаться, Зеленський, Меркель, Макрон та Путiн знову зберуться разом  i продовжать переговори.

Global Village

Фото: obozrevatel, Spanish news platform

Ще за темою: «Париж не мусить бути через «ж» (роздiл «Полiтика»)

9 Грудня, 2019 by angrbird No comment(s)
Читати Далі

Навігація записів

1 2 … 14
Популярні
  • Веземо в Україну: що (і к... На які суми та якого товару дозволено, і чи буде податок, коли понад но...
  • Мамам мігрантів присвячує... Я дуже жаліла свою маму. Нелегке у неї видалось життя. Я висилала їй з...
  • Бамбетль, шафарня і «вузл... «Баба Юстина сприймала смерть, як щось буденне, але, й водночас, мало н...
  • Волонтер з позивним ̶... Віддати власний бізнес задля фронту, вивозити звідти поранених і "200-х...
  • Маніфести Івана Леня... Інтерв'ю з фронтменом відомого рок-гурту "Kozak-System". Спілкуючис...
  • «Кричати про те, що мовча... Про поета-репера Мі Ху Невідомського Мі Ха (Михайло) – справжній реп-ме...
  • «Українці США – захищаймо... Киянин Роман Трач, який зараз мешкає в Америці, звернувся до земляків і...
  • 6 ілюзій «закордону», яки... «Я стану за кордоном своїм».  Не станеш. Тебе будуть приймати, люб...
  • Ляшко: «Українців таки пу... Сім п’ятниць на «ковідному» тижні. Спочатку головний санітарний лікар В...
  • Як це – захворіти в... «В США «витягують» і 100-річних інсультників. В Україні лікарі вирішуют...
Недавні Записи
  • Волонтер з позивним “Бєшений”, якому бійці за життя встановили пам’ятник
  • Бамбетль, шафарня і «вузлик на смерть»
  • Ляшко: «Українців таки пускатимуть до Європи»
  • Маніфести Івана Леня
  • Робоча віза до Чехії – лише за щасливим номером. Буквально, не жарт
Автори
  • 1 angrbird
    • Волонтер з позивним “Бєшений”, якому бійці за життя встановили пам’ятник
    • Бамбетль, шафарня і «вузлик на смерть»
    • Ляшко: «Українців таки пускатимуть до Європи»
    • Маніфести Івана Леня
    • Робоча віза до Чехії – лише за щасливим номером. Буквально, не жарт
Підписка

Введіть свою імейл адресу щоб завжди залишатись з нами!

© 2020 - Global Village Theme. All Rights Reserved.
  • Про Нас