Починаємо жити в Америцi: цiна питання

Починаємо жити в Америцi: цiна питання

      Cкiльки коштують першi мiсяцi Вашого перебування в США, якщо приїхали на постiйно? На чому можна заощадити? Де – безкоштовно, та все одно – якiсно? Поради українських «американцiв», з мегаполiсiв та провiнцiй.

       Отже, «грiн карта» у Вас в руках, квитки замовлено, Ви готовi розпочати нове життя в новiй країнi. Хоч стартує воно ще в межах Вашого українського помешкання – з розрахункiв найперших витрат. Дуже рiзних, якщо зiбралися до малого мiстечка або, навпаки – столицi штату.

     Перевага першого – дешевше все. Вiд споживчого кошика до оренди житла, але роботу знайти важче. Зате в таких населених пунктах на перших порах можна обходитися без власного авта: бо громадський транспорт (автобуси) – часто безкоштовний.

     З бiльшим мicтом – протилежна iсторiя: багато можливостей на ринку працi, зате й витрати теж зростають в рази. Cлово тим, хто вже спробував – обидва варiанти.

   «Жити, прожити чи вижити?» – Яку суму треба мати

      Лариса та Руслан Долянськi: – Кiлька рокiв тому жили в Каламазу, Мiчиган – близько 200 тисяч населення. Не те, щоб «село», але й не бозна-який центр, життя недороге. З собою з України привезли трохи менше 7000 доларiв на двох, їх розтягли мiсяцiв на чотири. Витрати: 600 – за однокiмнатне житло, їжа – близько 300 на мiсяць, ще 100 на бензин. Це для позиченої  друзями машини, за саме авто не платили. Ще десь 75 – за телефон. Медичне страхування – 180 – виплачували вже з Русланової стипендiї аспiранта мiсцевого унiверситету. Коли почався опалювальний сезон – ще мiнус сотня щомiсяця, а зима там тягнеться майже так само довго, як в Українi. Ну, i ще 50-70 доларiв на рiзнi дрiбнi витрати.

     Потiм Руслан отримав роботу в Бостонi, де й зараз живемо. Наше перше житло коштувало 2100 на мiсяць, це ще вважалося «по-Божому», адже Бостон – офiцiйно одне з найдорожчих мiст в США. Тому працювати тепер довелося обом. Так, життя тут значно дорожче – але й цiкавiше».

Степан Рожко: «Це таке розтягуване питання – жити, прожити чи вижити? Для Нью-Йорка на маленьку сiм’ю треба 4000-4500 на мiсяць – це такий мiнiмум, щоб прожити. Тепер ще додаємо кредити, також за авто, якщо куплене, а не в кредит. А ще оплату за якийсь гурток для дитини – ось так набiгає 1500-2000 додатково. Хоч знайомий каже, що не уявляє, як воно можна – жити на 5000. Бо його витрати складають 10000-12000».

       Андрiй Антонiв: «У Мiлвокi, Вiсконсiн: оренда двокiмнатного помешкання – 800+, їжа – 190 на тиждень, комунальнi послуги – 130-150, телефон, бензин – 400. Ага, ще страхiвка – 200. Всього – 1700-1900 на мiсяць».

      Уляна Марчук: «Феарфiлд, Коннектiкут: оренда квартири – вiд 1500, комуналка – 150-250, харчування – 800, бензин – 200, страхiвка – 500. 3000-3500 на мiсяць щонайменше».

    Аліна Міропольскі: «Cума дуже залежить від планів і потреб в перший час. Але намагайтеся везти не менше 5000, найчастіше новоприбулим потрібно буде за житло заплатити наперед за 2-3 місяці.

     Головне джерело витрат – житло, воно й впливає на основний розмір щомісячного бюджету. Ціни на житло по всій країні дивіться тут: www.zillow.com» 

      Oксана Iльків: «Два з половиною роки тому приїхали до Iллiнойса на ПМП з двома дiтьми. Вiдразу заплатили 1000 за рент (оренду – ред.) житла, плюс 50 приблизно за свiтло, телефони в кредит -120, Iнтернет – 40. На їжу йшло 500. Вживане авто купили в українцiв за готiвку – 2300, потiм ще 700 вклали в ремонт, бо нам пiдсунули непотрiб, скориставшись довiрливiстю новоприбулих. Страхiвка на машину одностороння була, десь 80. Врахуйте, що квартири здають без меблiв, тому треба все самим купити.

     На одну людину витрати порахувати важко, бо кожен має рiзнi потреби. Але нам було трошки легше, бо в Українi продали квартиру, машину. Тим не менш, запас грошей швидко зменшувався, незважаючи на те, що ми обоє працювали. До того ж, ми намагалися жити не як заробiтчани, а нормальнi громадяни – дiтей вiддали на танцi вчитися, до українсько школи, їздили на екскурсiї та атракцiони. Тобто грошi витрачалися швидше, нiж зароблялися».

     Надiя Бiленко: «Живемо в передмiстi Чикаго, Рiвер Гров, маємо двох дiтей. Працює наразi тiльки чоловiк, тому живемо ощадливо. Отже, 1100 платимо за двокiмнатнi апартаменти (так в США часто називають орендовану квартиру – ред.), 80 – телефонний звязок, 150 – бензин, 200 – страхiвка здоров’я i авто, 35 – свiтло. Майже 800 – їжа та iншi витрати».

     Оксана Мачко: «Живемо в Iллiнойсi сiм’єю з 4 чоловiк. Рент – 1200, їжа – приблизно 1000».

На чому можна заощадити?

      Олександр Русаков, Огайо: «На меблях! Зовсiм необов’язково купувати новi. Навiть з дешевих магазинiв, це все одно – 1000-1500 тiльки так вилiтають. Мене навчили спiвробiтники-китайцi, тiльки треба перед тим домовитися з кимось, хто має «трак» (вантажiвку з кузовом). Нею катаєтеся по багатших дiльницях, де люди залишають для смiттярiв, щоб забрали, дуже часто – добрiсiнькi лiжка, столи, крiсла, комоди тощо. Бо вони господарям вже набридли, або десь трошки подряпанi. Дехто з мiсцевих навiть на цьому бiзнес роблять – перепродують такi знахiдки до магазинiв уживаних речей, мають з того якусь копiйку.

       Можна також навiдатися в «студентськi гетто» – райони поблизу вишiв – наприкiнцi осiннього чи весняного семестрiв. Молодь виїжджає i залишає просто неба все, що незручно тягти з собою. Я так розжився: цiлком сучасним телевiзором, тостером, торшером та праскою. Все – справне i в доброму станi. Добув собi новiший диван i стiльцi на кухню.  

      Ще одне незайве знати – збирати меблi в студентських поселеннях можна, але самим там мешкати я б не радив. Хоч воно й спокусливо, там здають дешево. Бо студенти – дуже галаслива публiка. А стiни в тих будинках, нiби з паперу зробленi, будете чути чи не кожне слово сусiдiв, а гучну музику – й поготiв».

      Борис Яременко, Грiнвiлль, Пiвденна Каролiна: «На їжi можна заощаджувати, але при цьому зовсiм себе не обмежувати. Ми для себе вiдкрили Deal Mart – мiсцеву мережу продуктових крамниць, де майже все те саме, що в дорожчих супер-маркетах, але втричi-вп’ятеро дешевше. Чому? Бо сировi з плiснявою через тиждень закiнчиться термiн реалiзацiї, а на кавi трохи пошкодилася обгортка. Але якiсть – та сама добра, протермiнованого не бачив нi разу. Тут купував дiтям схiднi солодощi майже за копiйки, нам з дружиною – французькi паштети та екзотичнi соуси за чверть їхньої звичайної цiни. Все свiже! Впевнений, щось подiбне можна в iнших штатах знайти. Просто погуглiть bargain (discount) food in my area».

    Що безкоштовно?

      Катерина Aнтофiйчук, Атланта, Джорджiя: «Ми приїхали наприкiнцi жовтня – коли запис дiтей до дитсадкiв давно закiнчився, a до початку нового – ще ого, як довго. B нас – двоє хлопцiв, 3 i 5 рокiв. Кинулися до одного закладу, до iншого – глухо, «приходьте в лютому – запишемо на другий рiк», все, жодних виняткiв. Няню наймати – вiд 35 доларiв на годину за одну дитину – не з нашим дуже обмеженим тодi бюджетом.

      Сусiдка на поверсi розказала: її малий раз на тиждень вiдвiдує «церковну школу» (church school) мiсцевої протестантської громади. Зовсiм не треба бути там парафiянином, ваша конфесiйна приналежнiсть нiкого не цiкавить. Випереджуючи питання, що «не тiєї релiгiї навчать» – її там, власне, серйозно не вчать. Бо пiвтора-двi години на тиждень, що дiти проводять в «школi» – це звичайна дитсадкiвська програма. Прочитають якусь коротеньку iсторiю з Бiблiї, потiм щось лiплять-малюють, з’їдають печенько з соком, ганяють м’яча в спортзалi, ото й усе. Я, може, й не проти була, аби бiльше малим про Бога пояснювали, та Сашка з Миколкою туди вiддалa зовсiм не задля релiгiйного виховання. Що важливо – не коштувало нам анi цента за обох дiтей увесь рiк.

      Потiм самi зметикували, що такi ж програми, напевне, мають iншi церкви. Так i виявилося, тож нашi хлопцi з задоволенням вiдвiдували одну школу по середах, iншу – по четвергах. Далеко не повний день, як в Українi звикли, але таки краще, нiж нiчого».

Борис Яременко: «Довiдайтеся про осередки культурно-освiтнього життя там, де будете мешкати. Театри нерiдко дають безкоштовнi вистави, а рок-гурти – концерти. Зоопарк, як в нашому мiстi, кiлька разiв на рiк не бере з родин з дiтьми грошей за вiдвiдування. В парках чи на площах влаштовують на великих  екранах кiно-перегляди для мiстян – тiльки складанi стiльцi з собою вiзьмiть. Музеї, галереї – надто влiтку – пропонують безкоштовнi мистецькi заняття для дiтей. Головне – цiкавитися, розпитувати, гуглити. Щось дуже пристойне i без жодних втрат для гаманця обовязково знайдете. Принаймнi, раз на мiсяць – точно».

      Олег Павлишин, Пiтсбург: «Для лiнивих, як ото я, що вдома не хотять варити: центр (downtown) багатьох мiст по вихiдних в п’ятницю пiсля обiду та суботу – це клондайк частування «просто так». Десь роздають пiццу на честь перемоги мiсцевої футбольної команди або нацiонального свята. Дiтлахам вiдсипають попкорн, за рогом – дармовi хот-доги. Арт-галереї заманюють на виставки канапками й напоями. Знайте: якщо у ваших широтах вiдбувається якась масова подiя, варто бодай пройти повз, i голодними не залишитеся».

      Наталя Дубнова, Кентакi: «Дiвчата, навчу, як за 0 доларiв отримувати пробники косметики i не тiльки. Йдете на сайти https://hunt4freebies.com  https://pinchme.com https://sampables.com/ Пересилка вашого пробника – теж безкоштовна, ще там можна часом добути купон в магазин на 10 доларiв, або якусь дитячу книжку-iграшку – теж безкоштовно. Щоправда, те все до вас йде аж 6 тижнiв, але приходить, перевiрено.

      Також можна попросити про безкоштовний пробник крему чи тональника в магазинах Ulta та Sephora – працiвники зобов’язанi їх надати.

     Жiночi журнали, як-от Elle, Harpers Bazaar, Vogue: www.recyclebank.com aбо www.rewardsurvey.com Вiдповiдаєте на питання короткого опитування, отримуєте передплату на яку хочете перiодику – повнiстю безкоштовно».

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: capital.ua, global-analityk.com, argumentua.com, svitua.org

Напишіть відгук