Кадровий дипломат Пристайко

М«ЗЕ!»С-ай-тiшник в минулому – що вiдомо про нового шефа зовнiшньо-полiтичного вiдомства, в якого нема  профiльної освiти, зате є чималий професiйний досвiд.

 

       Клiмкiна «Клiмкiним» вибивають  

      Хто бував у примiщеннi консульського вiддiлення посольства України у Вашингтонi, напевне звернув увагу на оформлення iнтер’єру приймальнi для вiдвiдувачiв. Зокрема, напис на стiнi: «Вiнничина – серце України!» i фото видатних мешканцiв краю, митцiв, спортсменiв тощо. «Прогин» консульства перед президентом Порошенком та його батькiвщиною довго залишався вдячною темою для кпин черги з громадян. Мовляв, якщо Вiнничина – «серце», то на роль яких органiв претендують iншi регiони?

        Цiєю ж експозицiєю напевне мав нагоду милуватися i Вадим Пристайко – ще коли був у ранзi першого заступника голови МЗС. Наприклад, коли приїджав до Вашингтона на зустріч анти-ІДІЛівської коаліції під головуванням Держсекретаря США Тіллерсона. Чи коли готував зустрiч Порошенка та Д.Трампа. Та вже скоро в консульствi змiниться не лише «настiнний розпис», але й обличчя працiвникiв – адже новi посольськi команди по всьому свiту призначатиме новий мiнiстр закордонних справ, Пристайко. 

      Свiжопризначений шеф зовнiшньо-полiтичного вiдомства України – фiгура компромiсна в усiх вiдношеннях. Вiн, хоч i має поважний послужний список, не належить до «важкоатлетiв» вiтчизняної дипломатiї. Для багатьох в МЗС його висунення стало несподiванкою – бодай з огляду на те, що не бракує досвiдченiших дипломатiв. Зате помiркований, влаштовує чинного та колишнього президентiв, про пiдтримку його кандидатури не раз заявляли в БЮТ. Переконаний євроатлантист, буде продовжувати курс держави до НАТО. Його знають у владних структурах Старого свiту та за океаном. Пристайковi не шкодує схвальних характеристик Борис Тарасюк, один з найдосвiдченiших фахiвцiв МЗС.

         Ще один показник на користь – роздратована реакцiя росiйських ЗМI. Вони називають Пристайка «русофобом» та «натiвським шулiкою», вiд якого «не варто сподiватися зближення Києва з Кремлем», a ще –  «клоном Павла Клiмкiна».

        Останнiй «епiтет» не позбавлений iстини: попри категорично зiпсованi стосунки eкс-голови МЗС Клiмкiна та чинного президента, перший нiколи не заперечував, що це саме вiн рекомендував Зеленському Пристайка як свого наступника – серед iнших кандидатур. Ба бiльше – ще в тi недавнi часи, коли мiнiстр та новий президент привселюдно не сварилися, Зеленський наче б то вмовляв Клiмкiна нiкуди не йти зi своєї посади – як кажуть в його оточеннi. Але той все одно написав заяву на звiльнення i вказав на власного заступника. Тож пан Вадим – зовсiм не антипод Клiмкiна, а продовження – його самого та полiтичного курсу держави, затвердженого попереднiм президентом.

     В МЗС, до того ж, жартують, що це так само, як при згадцi прiзвища «Зеленський» неможливо уникнути прiзвища «Коломойський». Бо i в тому, й iншому випадку обох пов’язує надто багато  спiльного .

       Що Зеленський на Пристайка погодився – свiдчення не тiльки професiйних чеснот Вадима Володимировича, але й кадрового голоду в командi Володимира Олекандровича та його, мяко кажучи, недосвiдченостi в справах мiжнародних. В «зеленому таборi» просто не було людей з бодай трохи серйозним дипломатичним досвiдом. Недарма на закордонного мiнiстра cпершу «сватали» Олександра Данилюка, якому, врештi, дiсталася посада секретаря РНБО. Серед iнших номiнантiв вiд Клiмкiна були Валерiй Чалий, сьогоднiшнiй посол України в США (як i Порошенко – уродженець Вiнничини), та Олена Зеркаль, що ранiше працювала в командi мiнiстра закордонних справ i яку вiн сам колись вiдрядив до «ЗЕкоманди». Але Чалий був вiдверто непрохiдним через свою близькiсть до екс-глави держави, а Зеркаль встигла «побити посуд» з керiвником президентської адмiнiстрацiї Богданом ще пiд час виборчої кампанiї. Вiд посади вiдмовилася сама; залишився Пристайко.  

      Який спадок новий мiнiстр отримає вiд попередника? Крiм серйозних зовнiшнiх викликiв, як-от вiйна на Сходi та «євро-втома» вiд України в Брюсселi, доведеться вирiшувати й чимало клопотiв у Києвi. Зокрема, завершити реформу власного вiдомства, розпочату невдовзi пiсля Революцiї Гiдностi та «успiшно» спущену на гальмах –  мiнiстром Клiмкiним  та… його першим заступником Пристайком. Задовiльняти все той же «кадровий голод» – бо фахiвцiв-мiжнародникiв з дипломатичною освiтою катастрофiчно бракує. Знайти фiнансування для дипломатичної aкадемiї, в якiй недавно закрили магiстерськi програми – до речi, вiдповiдного листа про «коштiв нема» пiдписав свого часу саме Пристайко.

      A на зовнiшньому фронтi, до того ж, треба «розморожувати» стосунки з найближчими захiдними сусiдами – Угорщиною та Румунiєю, чиє ставлення до України вiдчутно похолоднiшало. Зокрема, саме Пристайко був iнiцiатором тиску на Угорщину, коли її посольство роздавало паспорти етнiчним угорцям на Закарпаттi. У вiдповiдь Будапешт чинив перешкоди у спiвпрацi Києва та НАТО.

     Iншими словами, Пристайковi доведеться переписувати ще раз колись зроблене ним же самим – але тепер на новiй посадi.

 

Три «К»: КДБ, категоричнiсть i «крокодили» з Донецька

     Батько дипломата, Володимир Пристайко (помер у 2008-му) – за часiв Союзу був генералом КДБ, а вiдтак – заступником голови СБУ. Така бiографiчна деталь – аж нiяк не рiдкiсна для працiвникiв МЗС, левова частка яких i сьогоднi – вихiдцi з родин правоохоронцiв або спец-служб. Як належить людинi, пов’язанiй з СБУ, життєпис Вадима в свiтовiй мережi – ретельно вiдфiльтрований. Жодних приватних деталей, стриманi –  щоб не сказати скупi – повiдомлення про «народився-вчився-призначений-нагороджений». За винятком, хiба-що, даних про сiм’ю – дружина Iнна, виховують двох синiв.

      Його рiдна Кiлiя, що на Одещинi, де з’явився на свiт 49 рокiв тому, ще в радянськi часи мала репутацiю кримiнального райцентру. Вiдтодi мало що змiнилося: сьогоднi про Кiлiю вiдомо, що там – роздолля для квартирних злодiїв, не так давно пiдпалили редакцiю мiсцевої газети. Кiлiйський позитив на противагу – виноробство, вирощування полуницi та заготiвля специфiчного делiкатесу – жаб’ячих лапок. Вiдтепер райцентр зможе пишатися не лише цими здобутками, а й земляком, що стане другим – пiсля президента – обличчям України у свiтi.

      Втiм, не лише райцентр – дитинство Вадима минало також в Одесi та Запорiжжi, куди переводили на роботу батька. Вiдтак було навчання в Київському Полiтехнiчному i початкова робота, з держ-службою не пов’язана: Вадим став спiв-засновником одного з перших вiтчизняних Iнтернет-провайдерiв та Iнтернет-видань «Електроннi вiстi». Крiм КПI, закiнчив Академiю зовнiшньої торгiвлi.

       Вiдсутнiсть дипломатичної освiти, якою докоряють Пристайку його критики, не стала перешкодою кар’єрi – дослужився до посади нашого посла в Канадi в 2012-14му, з 2017-го – керiвник мiсiї України в НАТО. Щодо непрофiльної освiти – не вiн один такий. Той же Клiмкiн теж не може поxвалитися дипломом дипломата (зате аерофiзика i прикладного математика – може). А покiйний Геннадiй Удовенко, що теж не мав професiйного вишколу, взагалi починав на посадi голови колгоспу.

    В середовищi МЗС у Пристайка не бракує й iнших недоброзичливцiв, якi геть несхвально вiдгукуються про його людськi якостi. Зокрема, вмiння «отримати своє вiд будь-якого начальства» i категоричнiсть, що межує зi зверхнiстю по вiдношенню до пiдлеглих.

    Прихильники теж вiдзначають Пристайкову категоричнiсть – але стосовно зовнiшньо-полiтичних рiшень. Зокрема, вiн не допускає бодай щонайменшої можливостi референдуму стосовно вступу України до НАТО (про що, було, говорив президент Зеленський). Оскiльки, на думку Пристайка, курс держави до альянсу – справа доконана i жодних обговорень не потребує. Такою ж безкомпромiсною є його лексика стосовно Росiї, чия «полiтика жахає цивiлiзований свiт», а Україну «не можна розглядати як мiст мiж Заходом та РФ – хижаком, що вбиває наших людей».

    Ще одна Пристайкова цитата з його недавнього iнтерв’ю нiмецькому Bild – не менш красномовна: «Вважається, що вести перемовини з терористами – це як засунути голову в пащу крокодиловi, i це небезпечно. До того ж, пан Зеленський знає, що самi вони рiшень не приймають – тому вiн повинен говорити з Москвою, звiдки надходять вказiвки. Звичайно, Зеленський чує, що говорять люди. Але вiн – обраний керiвник i повинен продемонструвати силу. А це також означає не прислухатися до кожної вимоги населення. Вiн повинен вести людей, активно їм пояснювати, чому робить те чи iнше, i що вiн буде це робити».

       Симпатики Пристайка також говорять про його здiбнiсть «перезавантажуватися на ходу». Згадують, як швидко зумiв переорiєнтувати команду МЗС на роботу з табором Трампа – хоч ще за лiченi години перед тим все було готово для спiвпрацi з американськими демократами i їхньою номiнанткою Клiнтон (пiд час президентських виборiв у США).

     Всi закордоннi вiзити Зеленського готував Пристайко. Як наразi – найпершi «млинцi» новообраного у Францiї та Нiмеччинi виявилися глевкими – i з точки зору досягнень, i з огляду на комунiкацiйнi таланти президента. Та вже в Канадi та Польщi гарант тримався значно впевненiше. Кажуть, що вiн швидко вчиться, а Пристайко – один з небагатьох, з чиїми порадами рiдко сперечається.

Eштон Бест-Коровайний

Фото: UNIAN, Znaj.UA, UAportal