Не боятись страшилок «монополiї влади»

Про «вЗеленську некатастрофу» – стаття росiйського cоцiолога-блогера Iгора Яковенка  

      Вперше в iсторiї незалежної України вся повнота влади перейшла до рук Президента Зеленського, законодавча та виконавча – чого ранiше не було. Чого вiд цього сподiватися, а чого – нi?

      Поговоримо про популярнi «страшилки» на тему «зелено-монополiї». Перша – що Зеленський встановить в країнi диктатуру, друга – що приведе її на поталу Путiну. Третя – комбiнована: що Зеленський вiддасть Україну Коломойському, а вже той спершу продасть державу Путiну, потiм в нього ж її купить, а вiдтак знову продасть, але вже набагато дорожче.

       Всi три – звичайнi фантазiї, що не мають жодного пiдгрунтя. Бо вважається, що Україна – як держава та соцiум – влаштована так само, як i Росiя, але втричi менша. Так гадати – помилково, бо в Українi, крiм трьох гiлок влади, iснує ще й четверта – у виглядi незалежних ЗМI. Точнiше, вони залежнi, але розсiянi у власностi рiзних олiгархiв. З’єднатися в одних руках вони не можуть.

Iгор Яковенко

       Врештi, є ще й п’ята влада, ще бiльш вагома – це Майдан.

Ось цi четверта та п’ята влади є обмежувачами президента та його партiї «Слуга народу», i нiколи та за жодних обставин вони не потраплять до рук Зеленського. Такi обмежувачi допоможуть Українi уникнути небезпеки, що її хтось кудись передасть.

Це чудово розумiють i Зеленський, i його команда, тож я зараз не говорю про те – хороший чи поганий Зеленський, i мiг би, чи нi, раптом стати диктатором. Хоч, напевне, мiг би – бо абсолютна влада розбещує, i мало знайдеться людей, що утримуються вiд спокус необмеженої влади. Все можливо. Може, десь у глибинi душi, вiн i хотiв би щось-там зробити з Україною погане… Але в даному випадку «зеленi» при владi добре бачать загрозливий для них потенцiал згаданих обмежувачiв.

       А якi реальнi небезпеки концентрацiї влади? Перш за все, це загроза популiзму. Що Зеленський, намагаючись зберегти свiй високий «рейтинг надiї», буде постiйно його пiдгодовувати рiзноманiтними популiстськими висловлюваннями. Справа в тому, що в основi його рейтингу, та й усiєї його виборчої кампанiї – надто загальнi цiлi. По них неможливо схибити – адже це мир та боротьба з корупцiєю. Хто ж проти цього? Але саме такi, дуже загальнi цiлi, i є ознакою серйозного популiзму. Вони, взагалi-то, цiлком нормальнi пiд час передвиборчої ситуацiї, але неможливi  для реалiзацiї пiд час виконання обов’язкiв президента. Такої опцiї, як мир у влади Зеленського просто нема! Ця опцiя –  виключно в Кремля, i це потрiбно усвiдомлювати. А Кремль на мир не пiде нiколи.

         Тому з точки зору стосункiв з Росiєю правильнiше було б обмежити обiцянки обмiном заручниками – i все. Бо стосовно решти, що стосується Росiї, Зеленському краще було б керуватися принципом, висловленим Кахою Бендукiдзе – вiдомим росiйським та грузинським пiдприємцем-реформатором. А сказав вiн таке: «Могло ж бути на мiсцi Росiї море. Уявiть собi це. Ми ж не станемо продавати свою продукцiю морю!» Смисл цiєї фрази: в Росiї нiчого неможливо змiнити, принаймнi, напряму цього не можуть зробити нi Україна, нi Грузiя.

Намагатися якимось чином домовлятися з Путiним – теж цiлком неможливо, бо тут iнтереси принципово рiзнi. Путiн хоче зжерти Україну, Україна цього не хоче – ну, якi тут ймовiрнi перемовини? Який компромiс? Що посерединi? Незрозумiло. Тому треба уявити, що замiсть Росiї – море. Все.

      Для мене показником того, що український народ не помилився з вибором президента, буде його боротьба з корупцiєю та за економiку України. Найпершi кроки в цьому вiдношеннi покажуть, чи мають рацiю тi, що говорять про Зеленського як марiонетку Коломойського та його головне вмiння – лише грати членом на роялi.

       На сьогоднi об’єм повноважень Зеленського та «Слуги народу» спiвставний з тим, який був у знаменитого сiнгапурського реформатора Лi Хуан Ю. Чи зможе Зеленський посадити п’ятьох найближчих друзiв, щоб розпочати реформи? Якщо нi, то в Українi ближчим часом буде iнший президент. Добре, що це можливо, бо в Росiї такої опцiї нема.

      Ще з приводу «жахiв» на тему, що до Ради пройшли Медведчук, Бойко i вся та компанiя… Я вiдчуваю до цiєї публiки глибоку вiдразу, до цього колективного Путiна в українському парламентi.

Так, це гидко й жахливо, що в Радi буде Медведчук, який говоритиме там росiйською, так, це неправильно. Aле з iншого боку, легко буде заткати iстерику тих, хто голосять з приводу «утискiв росiйськомовних в Українi», вказавши їм на Медведчука.

     Отже – вибори в Українi вiдбулися, нiчого страшного не сталося, як i нема пiдстав для апокалiптичних прогнозiв.

yakovenkoigor.blogspot

Iгор Яковенко

Фото: FreeNews-Volga

Карикатури: odnarodyna.org