100 «зелених» перших днiв

Щирiсть – на «5», команда – на «2» та iнший «розбiр польотiв» президента.

     «Ой, служив народу та й за перше лiто…» – гаряче 2019-го.

      Що вдалося, а що – не дуже Володимиру Зеленському за 100 днiв «номер раз» його керування країною?

     Почну з «не дуже», та не «що», а кого – команди нашого зверхника. Вона достатньо надемонструвала нiяк не командної гри на користь шефа. Натомiсть зробила чимало «подарункiв» опонентам  незграбними або й вiдверто провокативними заявами.

        Як-от, слова Дмитра Разумкова, керiвника «Слуги народу» про гiдну зарплату народним депутатам не менше 50 000 грн. В країнi, де десята частина цiєї суми – недосяжна мрiя для багатьох. Чи коли керiвник адмiнiстрацiї президента Андрiй Богдан засумнiвався в доцiльностi статусу української мови – як єдиної державної. Богдановий пасаж справив враження ризикованої спроби перевiрити реакцiю суспiльства – як далеко може зайти, перш, нiж про нього скажуть, що «в Зеленського Медведчуком працює». Зважаючи також на останнiй хiд пана Андрiя, тiльки не конем, а, радше, свинею – коли подав позов до суду на журналiстiв програми «Схеми».  

      I вже зовсiм нi в тин, нi в ворота виглядають намiри парламентської бiльшостi, «Слуги народу», вiддати комiтет з  питань свободи слова блоку ОПЗЖ.  Скiльки для згаданої свободи вже наробили В.Медведчук «сотоварiщi», згадувати не буду, бо тавра й справдi ставити нiде. Kоли ж хтось з «опезежистiв» таки очолить згаданий комiтет, це буде те саме, що гасити пожежу нафтою.

        Сваритися з медiа – справа невдячна,  бо це показник вiдкритостi влади. Також – добрi «дрiжджi», на яких зростає суспiльне нею невдоволення. Комунiкацiя ж президента з пресою-телебаченням – або хаотична, вiд випадку до випадку, або й взагалi вiдсутня. Не знаю, який «доброзичливець» нараяв Зеленському, щоб розмовляти з народом «без журналiстiв». Мовляв, четверту владу у нас контролюють олiгархи, то чого ж?..

     Та хоч би для того, щоб не наживати собi ворогiв ще й серед медiйникiв. Чимало з яких, до речi, молодому президентовi симпатизують.

     А за тими, хто нi, далеко ходити не треба – вiдкрийте будь-яку соцмережу. Чи не кожен крок чинного гаранта прихильники його попередника продовжують коментувати лютою критикою, помноженою на «старий-добрий» анти-семiтизм. Що би не зробив Зеленський – це апрiорi тiльки погано. Поїхав у зону ООС? – «Пiариться!» Виступив з промовою на День Незалежностi? – «Без вишиванки! Зрада!». А ось за Порошенка було… I так далi, в тому числi й з мега-байтами вiдвертої брехнi.

      Вже не згадуючи про шалену протидiю старої влади на мiсцях, блокування колишнiм парламентом усiх пропозицiй нового президента та iншi недрiбнi пiдлоти вiд партiї «Європейська солiдарнiсть».

     Та менше з псами, якi лають, а караван все одно – йде, бо командi Петра Олексiйовича в новому парламентi домовлятися, хоч-не-хоч, а доведеться. Перш за все, з мега-фракцiєю «Слуги народу». Але тут знову виникають «ще питання», бо поки шумiли вибори до Ради, з регiонiв то звiдси, то звiдти лунали тривожнi дзвiночки: а такий-то кандидат в народнi челядники (депутати) ранiше був помiчений серед симпатикiв БПП. А ще котрийсь був зовсiм не чужим регiоналам. Когось встигли вiдсiяти одразу, але пiд купол будинку на вулицi Грушевського таки потрапили й тi «слуги», чиї зв’язки з олiгархатом – зовсiм не в минулому. Гм… На цьому тлi непереконливо виглядали заяви керiвника партiї Дмитра Разумкова, що бiографiї майбутнiх парламентарiв ретельно перевiрялися.

     Тим часом, на українському мiжнародному фронтi – без змiн, наша держава – вже вкотре – не може похвалитися пiдтримкою ключових гравцiв у боротьбi з агресiєю  Росiї на Сходi. Справа не лише в тому, що по багатьох принципових для нас питаннях рiшення в Брюсселi чи Вашингтонi були прийнятi ще за пiвроку до iнавгурацiї Зеленського. Чи не всi його зустрiчi з закордонними колегами – це з дiячами, що вже приготувалися «на вихiд». Бо їхнiй термiн або добiгає кiнця (як iзраїльського очiльника Натанiягу та нiмецького канцлера Меркель), або ж переобрання на найвищу посаду не свiтить (як французькому Макроновi). Слово ж тих, хто скоро пiдуть, традицiйно важить менше – навiть за усiх їхнiх симпатiй до України.

       Нарештi, поєдинок двох Володимирiв – Путiна та Зеленського – останнiй наразi програє. Та ще й надзвичайно трагiчно – втраченими чи не кожного дня життями наших воякiв. Надто з часiв так званого «перемир’я» з терористами ДНР-ЛНР. Очiкуване звiльнення 33-ох наших полонених з росiйського полону на фонi свiжих могил виглядає слабкою втiхою.

       Є, щоправда, й обережно позитивнi новини: як-от те, що експерти центру Oxford Economics припускають швидше зростання вiтчизняної економiки, починаючи з 2020-го року – але за умови, що Зеленському вдасться без зволiкань впровадити запланованi реформи.

      Що завзяття до змiн в нього не бракує, встиг засвiдчити i показовими «шмаганнями»-вiдставками цiлого ешелону чиновникiв рiзних рiвнiв. Нерiдко аж надто по ТВ-показовими, звинувачення в популiзмi не забарилися. Гучних i таких бажаних народом «посадок» корупцiонерiв, тим не менш, поки не сталося. Зате передумови для «прописок» державним мужам за казенний рахунок, як не крути, а вже є. Одна з них – очiкуваний вiд нового парламенту закон про зняття депутатської недоторканностi.

     Насамкiнець, про те, що наш новий продемонстрував на «вiдмiнно» – це про переважно непритаманнi українським керiвникам щирiсть та звичайну людянiсть. Остання – коли здогадався зробити те, до чого не додумалися його попередники. Наприклад, присвоїв звання Героїв України пожежникам ЧАЕС (посмертно). Або ж знайшов у собi мужнiсть зателефонувати родичам чотирьох загиблих 6 серпня морських пiхотинцiв – зi словами спiвчуття та розпорядженнями про видiлення родинам нових квартир. I те, й друге, i, напевне, не одне третє було зроблено не «на камеру» та без розголосу.

        …Кажуть, стiни офiсу на Банковiй мають дивовижну властивiсть швидко псувати людей, що в них працюють. Принаймнi, наразi Зеленський показав, що проти «Банкової корозiї» має iмунiтет. Чи втримає його надалi – побачимо, бо минуло всього 100 днiв його президентсва. Чи, все ж таки, вже?

Людмила Пустельник

Фото: ukraina.ru, rianovosti

Карикатура: apostrophe.ua