Вiддати Цемаха за наших. Бо Європа все одно кине?

Та iншi новини в справi обмiну полонених мiж Україною та РФ

     Дуже помиляється той, хто думає, що Путiн вирiшив звiльнити полонених українцiв лише задля того, щоб Захiд дивився крiзь пальцi на його витiвки в Росiї. Бо Захiд вже давно саме так i дивиться. Та ще й повертає Росiю в ПАРЄ, а декотрi чутливi лiдери навiть збиралися включити її до G7. I Путiн буде вам «перейматися», що скаже якийсь-там Захiд? Який вiн зневажає (взагалi-то, справедливо).

     Переконливiша iнша версiя – що увесь той «нерiвноцiнний» обмiн Путiн влаштував, щоб отримати небезпечного для себе свiдка в справi збитого «Боїнга» MH17 – затриманого в червнi цього року на територiї так званої ДНР колишнього командира ПВО терористiв Владiмiра Цемаха.

        Такий свiдок для Путiна важливiший, анiж всi його заручники, разом узятi: Олег Сєнцов, Роман Сущенко, Володимир Балух, Павло Гриб, Станiслав Клих, Микола Карп’юк, Олександр Кольченко, Едем Бекiров та захопленi в Керченськiй протоцi моряки. До речi,

 на мiсцi Цемаха, я б остерiгався бути обмiняним з почуття самозбереження – бо вiн надто небезпечний для Путiна свiдок. Згадується фраза з фiльму «Мiсце зустрiчi змiнити не можна»: «Уж лучше в клифту лагерном на лесосеке, чем в костюмчике у Фокса на «пере».

     Можу припустити, що iм’я Цемаха спливло в iсторiї з полоненими не одразу, а пiзнiше, коли по обидва боки кордону про обмiн вiдрапортували як про майже доконаний факт. Президент Зеленський вже, напевне, записував цю перемогу до свого активу – що, мовляв, йому вдалося те, чого не змiг Порошенко – але тут його переграв Путiн. Замiсть обмiну – обман, а в Зеленського – цуцванг.

    Погодитися на обмiн разом з Цемахом – це, як багатьом здається, трохи не зрадити iнтереси України. Не погодитися – тут же радiсно завиють Путiн та його пропагандони: «Зеленський вiдмовився вiд миролюбної iнiцiативи!» В Українi ж недоброзичливцi Зеленського звинуватять його в небажаннi звiльняти в’язнiв Кремля.

      Зеленський не розумiє, з ким має справу. Вiн думав, що Порошенко не мiг добитися миру, а ось вiн, «добрий чарiвник Зе» швидко вирiшить з Владiмiром Владiмiровiчем всi питання. Але переграти «злого чаклуна Пу» – шансiв не бiльше, нiж обiграти професiйного наперсточника.

       Разом з тим, я зовсiм не впевнений, що президент Зеленський не повинен погоджуватися на обмiн «в пакетi» з Цемахомя, i що це якась зрада. Хоч Елiот Гiггiнс, засновник британського видання-розслiдувача «Bellingcat» першим назвав можливий обмiн з Цемахом «безхребетним рiшенням української влади», яке вплине на юридичну справу збитого лiтака.

      Тiльки не варто забувати, що iнтересах України, перш за все – повернення утримуваних в Росiї заручникiв. А суд, що офiцiйно назвав винуватцiв в актi мiжнародного тероризму зi збитим «Боїнгом» – перш за все, в iнтересах країн, чиї громадяни загинули в тiй авiакатастрофi. В iнтересах всього цивiлiзованого свiтового ладу, зламаного Путiним.

То чому Україна має жертвувати своїми громадянами, поки Європа (Захiд) нiколи задля України не пiде на воєнну конфронтацiю з Росiєю? Та не лише таку – будь-яку iншу.

Олег Сєнцов

      Нагадаю про все ту ж ПАРЄ, зрадницький по вiдношенню до Києва (i необачний по вiдношенню до себе) проект «Пiвнiчний потiк», постiйне викручування рук Українi, змушуючи її «йти на конструктивний дiaлог» з агресором. Або ж коли Захiд весь час намагається вiдмiнити ним же введенi проти РФ санкцiї.

      То чому ж Україна повинна кидатися на амбразуру? Чому вона, задля якої нiхто не готовий не те що на протистояння, а бодай елементарно поступитися якимись торгiвельними вiдносинами – чому вона, пiддана росiйськiй агресiї, має бути найбiльш «хребетною»?

Це «чарiвно»: Європа, що вже пять рокiв вiйни Росiї проти України поводиться цiлком безхребетно, тепер «принципово» вимагає рiшучостi вiд жертви агресiї!

     Сьогоднi вже стiльки доказiв, хто саме збив пасажирського лiтака, що якось обiйдуться без такого цiнного свiдка (на судi в Нiдерландах – ред.) як Владiмiр Цемах. А Українi, яка самотньо протистоїть росiйському агресоровi  i який погрожує всьому свiтовi, дозвольте просто визволити з бiди своїх громадян.

Вадiм Зайдман, kasparov.ru

Карикатури: vitki.info

   P.S. Як повiдомляє «Коммерсант», росiяни затягують iз звiльненням наших полонених, бо готують заочний процес 24-м нашим морякам. Вирок суду може бути використаний як доказ «законностi» – росiйської, звичайно – їхнього затримання. Отже, слiдчi ФСБ та прокурори вирiшили, що морякiв вiдправлять не з їхньою справою, а iз завiреною нотарiусом копiєю. Це дозволить завершити «розслiдування» i передати справу до суду для розгляду в заочнiй формi.

     Навiщо це росiянам? Якщо українська сторона отримує копiю, то, згiдно з законом, не може припинити кримiнальне переслiдування своїх громадян. Тим не менш, пiсля звiльнення, моряки зможуть звернутися зi скаргами на дiї росiйської влади до Європейського суду з прав людини.

Напишіть відгук