«...I написaти на Кремлi – «говорити по-росiйськи заборонено»

Польськi вояки готуються до зустрiчi з росiянами, 1920 р.

Маршал Пiлсудський про Росiю та Україну – надто актуально й сьогоднi.

 

      Засновник польської державностi в ХХ сторiччi та нацiональний герой Речi Посполитої, Юзеф Пiлсудський (1867-1935) добре знався на iсторiї нашого пiвнiчного сусiда та його характерi. Не в останню чергу й тому, що п’ять рокiв провiв у засланнi в Сибiру – як покарання за участь у замаху на царя Алєксандра III.

     Шукати тi самi «10 розбiжностей» найвiдомiших висловiв Пiлсудського з сьогоденням – марна справа, вони не втратили актуальностi й тепер. Отже,

 

      Про Росiю та росiян

      «Хочемо цього, чи нi, любимо чи гидуємо [росiянами] – але мусимо жити з ними поруч, а це зовсiм нелегко. Я цих людей знаю добре й давнiше, нiж ви».

***

     «Росiя щось обiцяє лише тодi, коли змушена це робити, але одразу ж порушує власнi обiцянки, щойно отримає силу».

***

  «Пам’ятайте, що душу росiянина – якщо не кожного, то майже кожного – жере ненависть до вiльних людей. Вони спроможнi на почуття великої приязнi, навiть щиро вас любитимуть – поки не вiдчують, що ваше – це серце вiльної людини, i ви побоюєтеся їхньої любовi. В якiй домiнує жага наглядати за вами, або ж влади.

      Це вроджена вада їхньої душi, спадкова й багатостолiтня, «виплекана» неволею, татарами, царем Iваном [Грозним], опричниками та бунтами, потопленими в кровi.

       Оскiльки власна свобода для них недосяжна, то чужа викликає в них заздрiсть та вiдразу. Вiльнi люди – це болiсне видовище для росiян, заперечення їхньої власної долi. Боюся, що мине чимало часу, перш, нiж зрозумiють: нiхто й нiщо, хiба смерть, може позбавити нас права на свободу».

***

      «Незалежно вiд того, хто прийде до влади в Росiї, вона завжди буде запекло iмперiалiстичною. Це головна риса її полiтичного характеру. Ранiше був iмперiалiзм царський, вiдтак змiнився радянським»

***

       «До громадян в Росiї завжди ставилися, як до смiття її зверхникiв».

Юзеф Пiлсудський та Симон Петлюра

«Знаючи про всi безчинтсва бiльшовицького уряду, не розумiю, як в Європi знаходяться… полiтики, дружнi до Росiї».

***

     «Довга й важка татарська неволя залишила незнищеннi слiди в iсторiї Росiї i в’їлася плямою на характерi її народу. Прищепила йому дух невiльництва, покiрнiсть владi, приреченiсть долi».   

***      

     «Якою буде Росiя пiсля усунення самовладого уряду, вiдомо заздалегiдь. «Вище лоба вуха не ростуть» – каже їхнє прислiв’я. Тож навiть демократизм їхньої нової майбутньої конституцiї не змiнить самого суспiльства».

**

    «Дух лiбералiзму та реформи царя Алєксандра намагалися поєднати Росiю iз Заходом. Але свiт захiдної культури закiнчується… на кордонi з Росiєю, далi починається Азiя».

***

    «Моя мрiя – дiйти до Москви i написати на стiнi Кремля: «Говорити по-росiйськи заборонено».

Про Україну

       «B iм’я Польщi, вношу клич: «Хай живе вiльна Україна!.. Йдучи вглиб  України (в травнi 1920-го – ред.), але тiльки до кордонiв 1772-го року, тим самим не визнаємо подiлiв i, проголошуючи самостiйнiсть на цих землях, нiби виправляємо помилки наших предкiв. Хочемо надати [Українi] можливiсть самовизначення i керування власним народом… Ми повиннi послабити можливостi Росiї, яка загрожуватиме нам ще довго… i допомогти становленню України».

***

     «Я вiрю, що український народ напружить усi сили, щоб з [нашою] допомогою здобути свою волю i забезпечити землям своєї вiтчизни щастя й добробут, якими буде насолоджуватись, повернувшись до миру й працi».

       Довiдка:

      По вiдношенню до Росiї, а вiдтак – Радянського Союзу, Пiлсудський був прихильником iдеї «прометеїзму». Або ж розчленування iмперiї з допомогою нацiоналiстичних рухiв на його територiї.

       Тим не менш, не пiдтримав пропозицiї Денiкiна об’єднати сили у вiйнi проти Червоної Армiї в 1919-му.  

       Найвагомiша перемога Пiлсудського увiйшла до iсторiї за назвою «чудо над Вiслою» (серпень 1920 р.). Дивiзiям пiд проводом Тухачевського та Будьонного було завдано нищiвної поразки. Радянськi вiйська втратили 25000 вбитими, 60000 потрапили в полон, 45000 – iнтернованi Нiмеччиною. Було майже повнiстю розбито 15-ту та 16-ту армiї, знищено бiльшу частину росiйської артилерiї, здобуто 10000 обозiв, чимало рiзної зброї, велику кiлькiсть транспортних одиниць та кiлька тисяч коней.

      Росiя була змушена пiдписати Ризьку угоду, згiдно з якою вiддала Польщi частину територiї, виплатила компенсацiю в розмiрi 30 000 000 золотом, а також зобов’язалася повернути всi вiйськовi трофеї та науковi й культурнi цiнностi, вивезенi з Польщi ранiше.

fronda.pl, jpilsudski.org

Фото: topwar.ru, gazetaolsztynska.pl

Напишіть відгук