«Вiдступати не можна почекати»

Де тут варто поставити кому – експерти про формулу Штайнмаєра-Путiна.

Та чому на неї не можна погоджуватися В.Зеленському.

Войцех Коконьчук, полiтолог, Осередок Схiдних Студiй, Польща:

– Президент Зеленський надто оптимiстично вважає, що проблему Донбасу можна вирiшити ще цього року. Навiть якщо припустити, що дiйде до зустрiчi лiдерiв у нормандському форматi вже протягом наступних тижнiв, то власне приготування цих виборiв [на територiї так званих ДНР i ЛНР] потребуватиме кiлькох мiсяцiв. Це нереально. Такi вибори були б фiкцiєю. В мене також є велике питання з приводу того, чи насправдi зустрiч нормандської групи може завершитися пiдписанням документiв, що припинили б вiйну на Донбасi.

Iгор Яковенко, полiтолог, голова проф-спiлки «Журналiстська солiдарнiсть», Росiя:

– Згiдно з формулою Штайнмайєра, першi п’ять крокiв передбачають проведення виборiв у «ДНР» та «ЛНР» i прийняття «особливого статусу» Донбасу. Лише на останньому етапi Росiя виводить свої вiйська i повертає Українi контроль над її власним кордоном.  

     Якщо Україна точно, крок за кроком, буде виконувати цю формулу, написану Борiсом Гризловим (представник Росiї в контактнiй групi з питань вирiшення проблем Донбасу – ред.)  у спiвавторствi з терористами «ЛДНР», то ця країна успiшно закiнчить самогубством. Причому, доволi швидко. Бо не варто забувати: на теренах, повнiстю контрольованих росiйськими окупантами та їхнiми марiонетками, поки там будуть «вибори» та «особливий статус», всiм будуть роздавати росiйськi паспорти. I це буде не лише в межах ЛДНР.

      Таким чином, в тiло України буде iмплантовано доволi великий шмат територiї, населений громадянами держави-агресора. До того ж, влада на цiй територiї належить ворогам України, що є безпосереднiми виконавцями вказiвок росiйських агреcорiв. Будь-яка спроба української влади поширити свою юрисдикцiю на цей «iмплант» буде зустрiнута озброєним спротивом. А спроба роззброїти мiсцевих бойовикiв з росiйськими паспортами одразу ж викличе вторгнення росiйських вiйськ «для захисту громадян Росiї».

Сергiй Стеблиненко, письменник, блогер, Україна:

– Якщо уважно вчитатися в документ [Мiнських угод], то неважко зрозумiти, що навiть повноцiнне вiдведення вiйськ на 1/3 Донецько та Луганської областей здiйснити надзвичайно важко. За контрольованої площi понад 15 тис. кв. км i протягуваностi фронту на 450 км, вiдвести на 25 км важке озброєння означає втратити… третину всiєї територiї.

      Щe одна така угода, i всю росiйську зброю треба вивозити до Росiї, бо на малiй дiлянцi базування вона стає легкою здобиччю для нових українських крилатих ракет. Достатньо буде одного вдалого залпу.

      Висновок напрошується один: виконати Мiнськi угоди неможливо через їхнє надто загальне формулювання жодною  iз сторiн конфлiкту. Потрiбна нова угода з датами, цифрами й умовами виконання.

Андрєй Iлларiонов, cтарший науковий спiвробiтник Iнституту Катона, США:

–  Формула Штайнмайєра, яка, на мiй превеликий подив, сьогоднi розглядається як ймовiрна для дiй українською владою, означає, що в полiтичне тiло України буде насильно введено iньєкцiю «руского мiра», або путiнського. Наслiдки такого годi описати.

     Як вiдомо, пропутiнська ОПЗЖ на минулих парламентських виборах отримала 18% голосiв. А тепер уявiть собi, що внаслiдок реалiзацiї згаданої формули на наступних виборах вага пропутiнських сил зростає до 35-40%. Й тодi ця сила стає другою, а, може, й першою за кiлькiстю голосiв. Це означає, що той, хто контролює цi 35-40%, отримує ключа до полiтичної системи країни. Хто ця людина, добре вiдомо, це – В.Медведук. Справжнє iм’я якого – Путiн. Тодi вiн почне керувати всiм полiтичним життям в Українi. I це буде цiлком легально, у вiдповiдностi з полiтичними нормами. Союзниками Путiна тодi стануть i європейська спiльнота, i весь захiдний свiт. Це – запрошення ракової пухлини в тiло вашої країни. За «формулою Штайнмайєра» чи без неї. За умови, що записано в «Мiнську-1» та «Мiнську-2», буде здiйснено.

      Принциповою помилкою для будь-якої української влади, в т.ч. попередньої – це вiдокремлювати в переговорах Донбас i Крим. Вони мають йти одним рядком, в одному пакетi, всi окупованi терени. Роздiлення призведе до того, що одне видаватимуть за iнше.

       Але реiнтеграцiя Донбасу та Криму повинна вiдбуватися лише тодi, коли Україна буде до цього готовою, та не зараз. Згадаймо приклад з минулого, коли Нiмеччину було роздiлено на Захiдну та Схiдну. Уявiть собi, що в Схiднiй через п’ять з половиною рокiв пiсля поразки Нiмеччини в Другiй Свiтовiй вiйнi вiдбуваються вибори. На них вимагають, щоб голосувало населення НДР (прорадянська Нiмецька Демократична Республiка – ред.), яку повнiстю контролюють МГБ i СССР. Що би тодi сталося iз Захiдною Нiмеччиною? Вона нiколи не змогла б провести демократичнi реформи й здiйснити економiчний прорив. Нiмеччина змогла об’єднатися в одну країну, коли мала сили це зробити.

     Так само українським очiльникам варто зрозумiти, що повернення Донбасу й Криму – це не питання сьогоднiшнього дня. Спроба вирiшити його протягом п’яти рокiв – це помилка. Така може дорого коштувати.

       Францiя чекала повернення своїх Ельзасу та Лотарингiї 50 рокiв. Стiльки ж чекали i балтiйськi держави власних територiй. Потрiбне терпiння.

radiopnl, Facebook, kasparov.ru

Фото: Facebook. librusek, politeka.net