Ольгу К. знайшли – продовження iсторiї зниклої в Iталiї заробiтчанки (оновлено)

Вона пропала понад два мiсяцi тому, сьогоднi вже вiдомо, де перебуває – першими Ольгу знайшли волонтери. A також реакцiя Генконсульства (початок – див. нижче).

 

Трилер «Спрут-2», заробiтчанський

Хмельниччанку Ольгу  К. вдалося знайти – дуже змарнiлу, занедбану, без пам’ятi, але живу. Що пережила ця молода жiнка? Де її утримували? Хто довiв до такого стану? Цi запитання – наразi без вiдповiдi, зате вiдомо iнше – i Ользi, i тим, хто її вiдшукали, загрожує небезпека. На жаль, цiлком реальна – волонтеркам неодноразово погрожували.

Ще одна сторона медалi: Ольгу шукали одразу кiлька волонтерських груп, якi зараз з’ясовують мiж собою стосунки, в тому числi й в соцмережах. Global Village надає слово кожнiй з них: Марiї Н. й Катерини Р. i ще однiєї,  Майї В.

Ось що розповiла Global Village волонтерка Марiя Н.,  каже, що першою знайшла Ольгу:

– Про те, що вона пропала, я дiзналася з поста на Фейсбуцi. До того ми не були в контактi рокiв, мабуть, дев’ять, а колись дружили – з 15 рокiв. Ранiше вона приїжджала до Iталiї, ще в 2010-му, але не склалося, почалася депресiя, повернулася додому в Україну. Там вийшла замiж, народила сина. Нашi дороги вiдтак розiйшлися. I тут – така новина!

Я почала телефонувати скрiзь, переконалася, що справдi Оля пропала. Тим часом, дiвчинi, що виставила пост на Фейсбук, надiйшли погрози. Вона змушена була пост прибрати, змiнити номер телефону.

– Як вiдбувалися пошуки?

– Разом ще з однiєю волонтеркою, Катериною Р., ми написали звернення до Генерального консульства України, а також до полiцiї. Там мою заяву прийняли – з третьої спроби.

Почалося все з того, що показувала фото Олi, в тому числi – й продавцевi фруктiв на вулицi в Неаполi – може, бачив таку? Менi пощастило – так, вiн бачив, як ця жiнка сидiла на лавочцi бiля входу до центру для безпритульних в Неаполi. Там їм дають якусь їжу.

Я почала обходити мiсця, де збираються безхатьки. Так зустрiла одного з них, що пересувається на милицях, українця. Вiн сказав, що знає мiсце, де Ольга, але попросив за iнформацiю 10 євро. Погодилися за 5, бо на той момент в мене бiльше готiвки при собi не було.

Привiв мене до iншого чоловiка, той пiдтвердив, що знає мiсцезнаходження. Ми пiшли разом до центру, де безпритульних миють та годують – може, раз у день. Там мене протримали з 10-ї ранку до 15-ї, все розпитували, хто я та навiщо прийшла. Пiдтвердили, глянувши на фото Олi, що вона в них, але побачитися не дозволяли. Нарештi, її привели.

Що вам сказати? Це, як квiтка, що вмирає. Страшенно худа, немита, вiд неї пахло сечею. Ольгу запитали – знає мене? Вона сказала, що так, але мого iменi назвати не змогла. Показувала їй фото мами, синочка – склалося враження, що вона, можливо, згадує образи, але не може сказати, хто це.

Потiм нам дозволили вийти назовнi, погуляти. Я набрала по вайберу її маму, та привела сина до екрана. Оля мовчки дивилася на них, з очей текли сльози, але вона нiкого не впiзнавала! Це було дуже болiсно спостерiгати, за всi 15 рокiв в Iталiї я не бачила чогось подiбного.

A вiдтак почалися дивнi речi. Працiвники центру вирiшили Ольгу перевезти до iншого мiсця. Посадили її до  автобуса  i повезли кудись. I ceред тих, хто Ольгу супроводжували, я побачила колишню невiстку тiєї самої Лесi – пiсля ймовiрної зустрiчi якої з Олею вона пропала!

– Як це?!

– Я теж цього не могла зрозумiти. Та жiнка, невiстка – вона також серед працiвникiв нового притулку, де тримають Олю! Мене туди не пустили, я викликала карабiнерiв, тi пiдтвердили, що Ольга перебуває там, але це все. Я дуже за неї переживаю.

 

Погрози волонтерам

Ще одна волонтерка, Катерина Р., теж вважає, що небезпека для Ольги не минула, бо:

– Ця жiнка втратила пам’ять, в неї iнвалiднiсть, i з нею зараз може статися будь-яка «прикра випадковiсть». Не дай, Боже, звичайно. Тим бiльше, що менi та Марiї неодноразово погрожували, ще коли ми вели пошуки. Телефонували з України не раз, лякали.

Про новий притулок для Ольги – це просто двоповерхова вiлла. Коли туди прибула Марiя, звiдти вийшла звичайна жiнка – по-домашньому вбрана, видно, що не лiкарка – i для чогось записала номер Марiїного авта. Саму ж її до середини не пустила.

Ми зв’язалися Генеральним консулом України в Iталiї Василем Швецем, вiн телефонував до притулку, щоб волонтерцi туди дозволили зайти. Йому кажуть – «добре», але щойно Марiя до дверей – їй не дають. Тож зараз ми лише знаємо, що Ольга – жива, але в якому вона станi – невiдомо.

Незабаром туди має виїхати делегацiя – у складi консула, адвоката й карабiнерiв, щоб Ольгу забрати. Дуже сподiваюся, що зможуть це зробити.

Тим часом, у Фейсбуцi проти нас почалася кампанiя, нас з Марiєю звинувачують, що нiби-то робимо собi пiар на чужому горi,  створюємо зайвий розголос. Не знаю, з якою метою це робиться.

Почалoся цe пiсля того, як пiдкинули паспорт Ольги. Я, щоправда, одразу зв’язалася з українським магазином, куди його принесли, попросила власникiв вiддати його лише карабiнерам. Може, комусь цим завадила?

Найгiрше ж у цiй iсторiї, що в першому притулку Ольга провела цiлий тиждень – але звiдти нiхто не повiдомив, що вона у них! Це взагалi нi в якi ворота не лiзе.

А щодо другого притулку карабiнерами вже порушено справу про навмисне утримування громадянки.

 

Конфлiкт мiж волонтерами

Майя В., представниця ще однiєї волонтерської групи, яка шукала Ольгу К.: 

– Я одного не розумiю – навiщо волонтерам, якщо вони справжнi, розголос? Який в цiй справi не лише зайвий. але й небезпечний? Та ще й говорити неправду? 

– Про що саме?

– Як Оля знайшлася: нашi друзi-карабiнери пробили iнформацiю по своїх базах, так ми дiзналися, що серед мерцiв її нема.  Заяву про зникнення, до речi, спочатку прийняли вiд нас. Ми не вiримо, що вона утримувалася в домi для безпритульних, бо нашi дiвчата теж ходили по таких мiсцях скрiзь i нiде Ольгу не знаходили. А тут дуже «цiкаво» виходить пiдкинули паспорт, i вже через кiлька днiв знаходиться серед бомжiв вона сама!

Нашiй командi не потрiбнi лаври, ми не кричимо на кожному кроцi, якi ми молодцi i що ось «це ми першi знайшли!» Ми не створюємо хайпу в соцмережах. Тим бiльше, про багато чого зараз в  iнтересах Ольги треба просто промовчати, бо небезпека ще не минула. 

Нам дуже важливо, щоб Оля повернулася додому, до мами й дитини,  i дуже просимо всiх, хто причетний, це також зрозумiти! Не робiть гiрше!

 

З листа з Генерального консульства України в Неаполi:

 
До уваги редактора сайту Global Village:

 

Шановна пані,

 

Я вдячний вам за увагу до даної ситуації. 

Хотів би запевнити, що Генеральне консульство України в Неаполі не лише знає про ситуацію, але і скеровує її у тому напрямі, який відповідає інтересам нашої співвітчизниці. Ми перебуваємо на постійному зв’язку з причетними до ситуації особами і компетентними структурами в Італії і в Україні.  Все, що потребує ситуація на сьогодні, нами робиться. Є фактори, на які на цьому етапі ні ми, ні хтось інший вплинути не може. Для повернення в Україну пані Ольги потрібні відповідні умови, які, наприклад, були минулого року, коли ГКУ в Неаполі сприяло її поверненню в Україну.

Знаємо про велику увагу до ситуації, яка склалася, з боку української громади в Італії. Її ми розглядаємо як готовність допомогти на етапі, коли така допомога буде потрібна.

Не вдаючись до подробиць, як в силу вимог закону про захист персональних даних, так і враховуючи делікатність окремих питань, хочу ще раз запевнити шановну редакцію і читачів, що Генеральне консульство у цій ситуації діє і діятиме в межах компетенції, визначеної профільними документами. Жодного бюрократичного або байдужого підходу до непростої ситуації, в якій міг опинитися будь-який громадянин України, з боку працівників Генконсульства не буде. Ми будемо допомагати, на різних етапах, і словом, і ділом і документами в разі потреби.

 

З повагою,

 

Віктор Гамоцький

Генеральний консул України в Неаполі  

 

CONSOLATO GENERALE
DELL’UCRAINA A NAPOLI

Centro Direzionale

via G.Porzio, 4-B3

80143 Napoli

Сайт Global Village продовжує слiдкувати за розвитком подiй.

З мiркувань безпеки iмена волонтерок змiнено.

Global Village

Фото: dailytimes, pratidintime

Напишіть відгук