Солодка мрiя вiд Наталi Шевченко – про переможницю теле-конкурсу The Great Canadian Baking Show

Хто не любить пiвнiчно-американської випiчки – млосно-солодкої, аж до нудоти, ще й масної, як українськi чорноземи? Я теж не люблю.

Натомiсть шаную нашу класику –  пляцки, медiвники, «наполеони» чи сметанники. Бо це не лише смачно та вишукано, але й, без перебiльшення –  частина нацiональної культури, кондитерської. Традицiя, збережена поколiннями. Як-от в часи тотального радянського дефiциту, коли за маслом для домашнього торта треба було вистояти кiлькагодинну чергу. Чи тепер, коли розмаїття магазинних виробiв все одно не замiнить домашнiх, їхнiх смаку та ритуалу приготування.

Колишня вiнничанка Наталя Шевченко не просто шанує наш кулiнарний  арт – вона його повноцiнний амбасадор. Офiцiйно – як переможниця 3-го сезону The Great Canadian Baking Show, популярного теле-шоу на каналi CBC. Обiйшла решту дев’ятьох фiналiстiв i пiдкорила вибагливе журi.

Трiйка супер-фiналiстiв – Наталя Шевченко, Колiн Асунсьон та Джодi Робсон

Змагання для аматорiв-пекарiв (наймолодшiй учасницi – 22 роки, найстаршiй – 67) складалися з восьми турiв, i все було дуже «по-дорослому». Скажiмо, пiд час першого етапу треба було приготувати полуничний рулет та iталiйський масляний крем – i встигнути все це за пiвтора години. А далi протягом цього ж часу – торт «до кави» чи зробити шiсть карамельних десертiв всього за 75 хвилин. З усiма завданнями Наталя впоралася блискуче. Вкотре утвердивши аксiому, що нашi красунi-розумницi – обов’язково ще й талановитi, а українська солодка кухня – це дуже круто.

Творчiсть панi Шевченко оцiнили мiжнароднi експерти з пекарської справи, серед них – справжнi селебрiтiз Кайла Кенналi та Бруно Фелдейзен; її вже привiтало посольство України в Канадi та численнi шанувальники з обох берегiв океану.

З переможницею ми розмовляємо пiд час її обiдньої перерви. Наталя працює адмiнiстратором в Едмонтонi,  а в Канадi живе вже три роки.

Медовий торт, спокуса для канадського журi

– Як вирiшили спробувати сил у конкурсi?

– Колись в Українi, рокiв шiсть тому, було подiбне шоу – називалося «Великий пекарський турнiр», копiрайт британської версiї, The Great British Bake Off. В нас зняли всього один сезон, менi тодi не вдалося подати заявку на участь. Був також теле-конкурс «Майстер-шеф», але там далi кастингу не пройшла.

Коли приїхала в Канаду, дiзналася про The Great Canadian Baking Show, був уже другий сезон. Кажу чоловiковi: «Слухай, це ж дуже схоже на конкурс, що був у мене на Батькiвщинi!» Вiн: «В тебе є шанс, подавайся!»

Тож я записалася на третiй сезон, вiдповiла на запитання анкети. Розповiла, як колись пекла пирiжки з бабусею, а тепер – щоп’ятницi для спiвробiтникiв щось смачненьке.

Менi зателефонували наступного ж дня: приходьте на кастинг. Я принесла туди свого медовика, мала ще одне  iнтерв’ю. Потiм нам дали рецепт, сказали зробити за ним випiчку. Мабуть, тодi також спостерiгали за всiма – хто як тримається перед камерою. А ще через кiлька днiв подзвонили: «Ви – в десятцi фiналiстiв!»

Для мене це було дуже несподiвано – адже я не канадiйка, не думала, що мене вiдберуть.

– Кулiнарiя – це Ваше хобi?

– Так. За освiтою – економiст, працюю в офiсi. А пекти дуже любила з дитинства, з мамою та бабусею разом готували. До того ж, зараз дуже багато гарних десертiв виставляють онлайн, менi це завжди було цiкаво, тож вчилася ще й з Instagram та Youtube.

Дуже люблю не лише виготовляти, але й оздоблювати торти, робити їх «3D», пекти для дiток. Надто, коли просять зробити з якимись фiгурками з цукрової пасти чи шоколаду. Цей артистизм, мабуть, передався вiд батька – ми любили красиво зробити якiсь подаруночки для мами на 8 Березня. Пробувати новi рецепти –  теж татова наука, а мама навчала традицiйних. 

– Як вдається поєднувати – захоплення випiчкою i струнку фiгуру?

– Дякую. Напевне, бiльше люблю пекти, нiж їсти. Ще – займатися спортом, плаванням та фiтнесом, ходжу на танцювальнi курси зумби. Aле, звичайно, їм солодощi!

Нагородження переможницi

– А памятаєте Ваше перше враження вiд канадських солодощiв?

– Це було незадовго пiсля того, як приїхала сюди до чоловiка (З яким познайомилися через соцмережу, потiм листувалися, вiдтак молодий чоловiк приїхав до України, а вже згодом – Наталя до нього в Канаду, де й побралися  – ред.). Ми пiшли разом на якесь свято, там накрили солодкий стiл. Особливого рiзноманiття, як в нас, не було – шоколадний торт, морквяний та «червоний оксамит». Менi найбiльше сподобався морквяний, бо найменш солодкий. А взагалi – таки занадто багато тут додають цукру й масла до випiчки.

Нашi торти й десерти – нiжнiшi, крем не такий «важкий» в розумiннi жирiв та калорiй. Коли ж канадiйцi куштують нашi ласощi, то реакцiя завжди «Wow!».

Подiлитеся «Wow!»-рецептом?

– З радiстю! (Див. нижче)

Людмила Пустельник

Фото: з Facebook-сторiнки Наталi Шевченко

Медовий торт

Складники для коржiв:
3 столові ложки меду (100г)
2 яйця
2 чайні ложки харчової соди
200 г цукру ( 1 склянка)
100 г вершкового масла
1/3 чайної  ложки солі
450 г борошна ( 3 склянки).
Борошна може знадобитися трохи більше, для розкачування коржів.

 

Для крему:
1 літр густої сметани
1 склянка цукру
1 чайна ложка вaнільного екстракту

Або ( я користуюсь цим варіантом в Канаді, бо не можу знайти сметану з високим вiдсотком жирності):
600 мл сметани 15% (500 мл).
400мл вершків 33-35%
1 склянка цукру (можете додати більше)
1 чайна ложка ванільного екстракту.
Також я люблю додавати цедру половини лимона.

Ягоди, фрукти для прикрашання.

Приготування:

У велику миску кладемо масло та мед, всипаємо цукор та яйця. Все гарно вимішуємо і кладемо на парову баню, (каструля , в якій кипить вода, але вода не повинна торкатись дна нашої миски) Нагріваємо на водяній бані, помішуючи, поки мед, цукор та масло розтанули, помішувати необхідно постійно.
Щойно суміш розтане, додаємо 2 чайні ложки соди і швидко перемішуємо.
Суміш одразу почне пінитися. Знімаємо її з вогню та починаємо поступово підсипати борошно, замішуючи тісто.
Спочатку тісто буде дуже м’яким і трохи липким. Йошо потрібно загорнути у плівку або накрити рушничком і залишити у холодильнику щонайменше на 30 хвилин. Потім буде простіше з ним працювати.
Розігріємо духовку до 200С.
Розділимо тісто на 10 частин і робимо кульки. По одній беремо кульки тіста та розкачуємо у коржі. Можна розкачувати на столі, щедро притрушеному борошном, аби тісто не прилипало та не рвалося. Але для мене зручніше робити це зразу на листі пергаменту, тоді ми можемо корж одразу випікати на папері. Якщо ви розкачуєте на столі, накрутіть корж на качалку, а потім розгорніть його на папері.
Випікаються коржі дуже швидко, десь 5 хвилин. Коли всі  випечені, починаємо готувати крем.

Сметану, цукор і ванільний екстракт( або ванільний цукор) помістити у велику чашу і збити міксером до пишності.
В  кого нема густої (жирної) сметани, можна додати 2 склянки вершків 33-35% (попередньо збитих до густих піків) до 600гр сметани 15%.
Кожен корж змащуємо кремом. Зверху присипати подрібненою крихтою із випечених обрізків. Можна прикрасити за бажанням фруктами.
Я також дуже люблю медівник із чорносливом. Вам знадобиться приблизно 300гр м’ягкого чорносливу порізаного на маленькі шматочки. Поміж коржами на шари крему викладаємо шматочки чорносливу. Замість чорносливу можна додати горіхи чи фрукти.
Але він виходить дуже смачним і без наповнювачiв.
Сподiваюсь, Вам сподобається цей рецепт. Смачного!

Напишіть відгук