«Жанiцьба» Аляксандро

Парламентським виборам (аншлюсу) Бiлорусi присвячується

Аляксандр Григорич, прокинувшись зранку, почувся дещо незвично. Шо-то било ня так… Па-пєршає, на тумбочцi поруч з лiжком, замiсть кефiру виробництва заводу «Вiтєбскає молоко», в склянцi жовтiла незрозумiла рiдина. За кислуватим запахом Аляксандр визначив, що не сеча –  але якого д’ябала хтось принiс в президентаву апачивальню агуречни разсол?

Па-другоє, в лiжку вiн був не сам – з-пiд ковдри «Алєся», подарунка пiнських текстильникiв, стирчала ще чиясь нога, неголена i – що геть кєпска! –  немодельно коротка.

«Вось тобє i на!» – розчаровано подумав Аляксандр Григорич, якому подобалися високi дiвчата. «Гетак скоро i Владiмiра Владiмiрича «мiскай» вибєрут! Может, хоч на твар пригожа?» – i Аляксандр Григорич обережно потягнув ковдру. Але пiд «Алєсєй» лежала зовсiм не чергова Алєся, хоч твар (обличчя) теж була знайома з ботоксом.

– Гета шо?! – Не зрозумiв Аляксандр Григорич, спантеличено дивлячись на дещо набряклий зранку фейс Владiмiра Владiмiрича . – Ви вчєра гастiнiчний номєр пєрапуталi, aлi я?

– Нiчiво нiкто нє пєрєпyтал, – вiдповiв Владiмiр Владiмiрич, задумливо чухаючи депiльований торс, офiцiйну еротичну мрiю росiйського жiноцтва. – Номєр у нас адiн на двоiх, как полагаiцца – для молодих.

– Ну да, канєшно, якiє нашi годи! – Вимушено посмiхнувся Аляксандр Григорич i чомусь зашарiвся, як наречена. – Ви ж «молодих душею» мали на увазє? – I фальшиво замугикав собi пiд нiс: – «Молодость моя, Бєлоруссiя»…

–  Буду краток: фiг она твоя! – Вiдрiзав Владiмiр Владiмiрич. – Бєл – наш!

I додав: – A молодих – в смислє, «тiлi-тiлi тєсто» –. Женiх ми тєпєр, ну i… нєвєсть-шо. Одна сєм’я, карочє.

Аляксандра Григорича пройняли моральний дискомфорт i ще щось незрозумiле… Забуте в давнi часи, аж коли було статеве дозрiвання – невже сором?

– Е-е… Гета… Таке єщо питаннє… Про обчия кардон, валюту, таможню, а также урад i парламєнт  – дагаваралiся с вамi, помню. Но ня било на павєсткє наших вибарав про «тiлi-тiлi»!

– Iхтамнєт! – Погодився партнер Аляксандра Григорича – стратегiчний, звичайно – i на правах всього спiльного натягнув на себе спiднє Аляксанадра Григоровича, зручнi трикотажнi «сємєйнiкi», ще один подарунок пiнських текстильникiв. «А гета ж билi завсєм новиє, з «нєдєлькi!» –  з жалем подумав колишнiй господар трусiв i Бiлорусi.

Тим часом, Владiмiр Владiмiрич майже спiвчутливо зiтхнув: – Шо, не помнiш нiчьо пoслє вчєрашнєво? На, глотнi  –  новaя разработка бiо-лабораторiї в Сколково. Мозгi прочiщаєт, правовоє сознанiє расширяєт… Нє думай, нє бояришнiк! – I простягнув склянку з жовтою рiдиною.

Аляксандр Григорич, як завжди слухняно, зробив ковток. Cмакувало, як сеча, хоч ранiше нiколи її не куштував. Зате в головi одразу ж заГундявило:

– Вєнчаєцца раб бєзбожний Владiмiр рабу своєму колхозному Алякса-ааандру-уууу!..

Перед очима замерехтiли вогнi Грановитої палати в Кремлi. Краснознамьонний хор церковних хлочикiв-«пєвчiх» в одностроях ГРУ дружно заревiв «Боже, царя хранi!». Свiдок нерiвного шлюбу, прес-секретут Дiма Пєсков, похабно всмiхаючись, взявся тримати свiчку молодим.

«Iнтєграция! Бєларусi в Росiю!» – Нарештi згадав президент дуже союзної республiки i для певностi перехилив склянку з жовтим до дна. Плiвку одразу вiдмотало назад:

– Нє обєщался лi єсi другому? – Грiзно зблиснувши зiрочками на погонах, запитав о. Кiрiлл. – Западу окаянному нє давал лi?

Аляксандр Григорич хотiв вигукнути категоричне «нєт!», але натомiсть нервово завовтузився:

 – Ну, как нє давал… Кaгда мiнськi угоди падписували – било, да. Меркель бєз очерадзi до туалєта пропускал… Пaмєщення там для нix дал, ручкi, папєру…

– Бумага всьо стєрпiт, забєй! – Пiдбадьорив Владiмiр Владiмiрич. – Тєм болєє, туалєтная. Саглашенiя, н-да…

– Отпускаєм тєбє! – Тут же подобрiшав Кiрiлл. – I должок за газ скостiм – на свадєбку.

– Но в таком случає iнтєграция должна бить єщьо глубже! – Не забарився вставити п’ять копiйок Пєсков.

– Уррра! – Загримiв хор пiвчих ГРУшникiв. – I продовжив цинiчний стьоб:  –Горька-ааа!

– Нє, нє, гари aно гаром, гетає наше кахання! – Обурився Аляксандр Григорич. – Куда уже глубже? Я нє згодзєн!

– Атчєво нє годєн? – Здивувався батюшка в званнi полковника. – Для любвi по-русскi згодiшся!

– «По-русскi» – гета как? – Не второпав Аляксандр Григорич, трохи нiяковiючи на згадку про недавно переглянутий в Iнтернетi фiльм «для дорослих» виробництва Нiмеччини.

– А вот так – хош, нє хош, кто тя спрашиваєт, но об’являю вас єдiним гасударством! – урочисто виголосив Кiрiлл.

– I назовьо ето «Благополучно Єдiная Фєдєрация!» – вигукнув Дiма. Вiн почав шкiритися ще похабнiше, принагiдно поплювавши на свiчку: – Сокращьонна –  БлЄФ.

Аляксандр Григорич згадав усе i забився поглибше пiд «Алєсю». До нього нарештi дiйшло, що остаточно розпрощався з незалежним статусом. Проте, було вже пiзно: Владiмiр Владiмiрович саме дiставав з тумбочки набiр гумових виробiв «Московская нєжность»: 

– Ну, на всякiй случай… – сказав вiн.

 P.S. Мiжнароднi спостерiгачi визнали 731 порушення на парламентських виборах в Бiлорусi 17 листопада 2019 р. Звичайно, всi «глибоко стурбованi».

Пiд час виборiв В.Путiн та А.Лукашенко досягли домовленостi про створення спiльних для Росiї та Бiлорусi уряду й парламенту.

Ештон Бест-Коровайний

Малюнок: картина Тiграна Джавадяна «Мир. Дружба. Безпека».

Напишіть відгук