«Баварiя» в США: «дас iст фантастiш амерiкан Крiстмас!»

Провести зимовi свята «по-баварськи» запропонують одразу в двох американських мiстах – Гелен у Джорджiї та Франкенмус в Мiчиганi. Затишно, смачно-сито, як на нiмецькому селi й належить, а ще – весело, екзотично, недорого. Добре, останнє – майже «не», але хто би рахував грошi пiд ялинкою!

Хочете в Альпи? То їдьте в Аппалачi!

Класика Рiздва: щоб глiнтвейн бiля камiна, соснова гiлка стукала в шибку пiд поривом вiтру, а за вiкном Альпи куталися в снiг. Нема питань: нате вам казкову євро-реальнiсть просто посеред пiвденного штату США! З Аппалачами, якi вельми правдоподiбно прикидаються Альпами, тим часом, як мiсцевiсть навколо, Гелен, – мiнi-Баварiєю. Зi снiгом – даруйте, самим сутужно, в нас тут Джорджiя. Але решта «Дойчлянд» – не лише на зимовi свята, а по життю, останнiх п’ятдесят рокiв.

Хоч, по щиростi, з мiсцевих такi ж «правдивi баварцi», як з тих, що в Старому Свiтi – китайцi. Просто в Геленi колись вигадали вдалий маркетинговий хiд, аби врятувати мiсто вiд занепаду.

Наприкiнцi 1960-х часи колишнього розквiту були вже позаду. «Золота лихоманка» вiдшумiла ще в минулому сторiччi, потiм мiстечко стало центром заготiвлi деревини. Але людство саме почало захоплюватися пластиком… Навколишнiм лiсам вiд того – полегкiсть, а геленцям – гризота. Промисловостi – катма, туристи обминають, як жити далi?                                      

Двоє пiдприємцiв, Пiт Ходкiнсон та Джиммi Вiлкiнс, придумали, як: термiново стаємо «альпiйським селом»! З вiтряним млином, вимощеними тротуарами та iншим cимпатичним «орднунгом», що так подобається гостям. Найняли мiсцевого художника Джона Коллака (нiмця за походженням, бо як же iнакше?), той спроектував Гелену його «нiмецькy»  зовнiшнiсть. Далi навiть вулицi переiменували, жодних «стрiтс» – лише «штрассе».   

Вiдтодi тутешнi люди настiльки вжилися в роль, що й самi, мабуть, повiрили у власне нiмецьке походження. Його в iсторiї мiстечка якщо й було колись, то не так вже й багато. Але трохи бiльше 500 чоловiк населення Гелена «своєю Баварiєю» живуть та плекають зовсiм не рiдну їм культуру. Бо саме завдяки останнiй до них з’їжджаються мiльйони туристiв – пiзнати шарм нiмецького колориту.

« Королiвство Шерлеман»

За кiлькiстю гостей штату мiстечко в горах випереджують хiба-що два мега-полiси, Саванна й Атланта. Дуже непогано для адмiн-одиницi, що розмiрами швидше може вважатися селом. З цiнами, тим не менш, зовсiм не сiльськими – бо на те й туристична Мекка – але все одно дешевше, анiж в тiй же Європi.

Ha «вiденську каву» до Джорджiї                         

 Сезон забуття дiєт та фiтнесу в Геленi розпочинають задовго до Дня Подяки, ще на Октобер-фест. Його тут вiдзначають не день-два, як де-iнде, а добрих шiсть тижнiв – з середини вересня i до кiнця жовтня. З цистернами пива, оберемками ковбас, змаганнями оркестрiв, а кому треба ще й екстрiм – з перегонами на каяках по гiрськiй рiчцi Чаттахучi.                                                                                                   

Зрозумiло, що апофеоз святкування, Рiздво та Новий Рiк, всього протягом кiлькох «законних» їхнiх днiв – це для Гелена було б несерйозно. «Великий жовтень» плавно перетiкає в Децембер-фест – що теж не лише протягом грудня. В ньому вiдбуваються: грандiозний рiздвяний парад з фольклорними танцями й музикою, не менш масштабний святковий базар (Cristkindlmarkt), cнiданок з Сантою – лише для чемних дiтей чемних батькiв, що заздалегiдь придбали квитки – та ще багато чого кольорового й радiсного.  А далi, поки решта Америки, вiдколядувавши, ховає до шафи ялинковi прикраси, тут на них лише змахнуть пилюку i залишать милувати око ще надовго в сiчнi.

Родина знайомих колишнiх львiвян, тепер – мешканцiв Атланти – вже вкотре приїжджає сюди «на Василя», 14 ciчня. Не самi, з друзями. Бо де ще на Новий Рiк – дарма, що «старий» – будуть знижки i «вiдчуєш дух бабусi-Австрiї»? (Завдяки спорiдненостi нiмецької та австрiйської культур). Як пояснює глава сiмейства, 40-рiчний Степан, «за цiсаря не жив, але генетичне ностальжi за тими часами – в багатьох галичан. Через те на «вiденську каву» їздимо до Гелена – такi ми «вар’яти».     

Щоб повар’ювати зi смаком – можливостей не бракує. Ноу-хау вiд Степанової компанiї – на 14-го скупатися в котромусь з численних навколишнiх водоспадiв, дуже мальовничих. «Змерзнути як слiд не встигнеш – бо тут рiдко буває мiнусова температура, а кайф вiд злиття з природою пам’ятатимеш цiлий наступний рiк!»                                

Пiсля водограю – в сiдло. Кiннi прогулянки зимовими Аппалачами – вже традицiйна туристична принада в Геленi.

Це – коли гарна погода. А коли кепська? Вирушайте до «королiвства Шeрлеман», унiкальної мiнi-копiї Нiмеччини, названої так на честь її легендарного давнього правителя. «Королiвство» –  справжнiй витвiр мистецтва вiд Вiллi Лiндхорста, що малим, як сам казав, «недосить набавився потягами» – на радiсть цiлих поколiнь дiтей та їхнiх батькiв. Вiллi збудував iграшкову залiзницю, неабияку – розкинулася на 50-ти футах квадратних, в окремiй будiвлi, спецiально для цього видiленiй. Всерединi – з горами-рiками-озерами, мiстами, селами та їхнiми мешканцями, що мандрують вiд мiкро-Берлiна й до самих, до околиць – iграшковими, але вiдтвореними до найменших дeталей поїздами.                                                                                             

Надивувалися залiзницею – помилуйтеся (безкоштовно) працею ремiсникiв, з технологiями як за дiда-прадiда було: склодувiв (у Glassblowing Shop), гончарiв (Willows Pottery) чи майстрiв дерев’яних iграшок (Tim’s Wooden Toys). В Hansel and Gretel Candy Kitchen – як виготовляють цукерки, зразками пригощають не лише дiтлахiв.                                                                                                                               

Hабравшись натхнення, зробiть щось власними руками. Працьовитi «нiмцi» з Аппалачiв oxoче й за невелику плату навчать бажаючих як плести барвистий шарф чи торбину зi стрiчок в Notre Gift Handmade Art. Або розмалювати глечика й тарiлку в Helen Arts and Heritage Centre. Всi вироби вiдтак, звичайно, вашi.                                                         

Магазин Броннерса – Рiздво щодня цiлий рiк

Одне слово – золото, а не село. Також i дослiвно – бо ще одна забава для прибулих – намити собi благородного металу чи коштовного камiння в Outpost Gold and Jems Panning. Недарма ж в цих краях колись вирувала «золота лихоманка»! «Лупайте сю скалу!» – запропонують вiдвiдувачам. Aбо ж добути кориснi копалини в природнiх умовах – як це робили колись справжнi золотошукачi. Дорогоцiннi намитi крупинки чи мiнерали можна забрати з собою – на згадку про «Баварiю» в серцi американського Пiвдня.

…I трохи рiздвяної казки з життя                                                       

Якщо Гелен називають «найнiмецькiшим мiстом США», то теж баварського походження (але вже без жодних «лапок») Франкенмус в Мiчиганi – «найрiздвянiшим». Хоч навряд чи про казку думали колись 15 мiсiонерiв-лютеранцiв, що прибули сюди з Нiмеччини 1845-го року навертати до християнства iндiанцiв. Крiм того, заснували новий населений пункт – першу частину його назви, «Франкен», подарувала iсторична батькiвщина мiсiонерiв, а друга, «мус», означає «мужнiсть».                                                         

Тобто починалося все дуже серйозно. А продовжилося втiленням дитячої мрiї – щоб головне свято зими  вiдзначати щодня i цiлий рiк. Саме так воно i є у Франкенмусi, бо тут розташований офiцiйно найбiльший у свiтi супер-маркет новорiчних прикрас – Bronner’s Christmas Wonderland. Всi товари в ньому – виключно тематичнi i створять новорiчний настрiй навiть у лiтню спеку.

На те й 300 ялинок «при повному парадi», 6000 найрiзноманiтнiших iграшок, гiрлянд та «дощикiв», будиночкiв з пряникiв та ще безлiч барвистої всячини, що на площi розмiром в пiвтора футбольних поля! Справжня зимова казка наявi.                                                                             

 З магазином в однiєї з моїх знайомих пов’язана особиста iсторiя – трохи схожа на рiздвяну казку. Наталка – назвемо її  так – приходила сюди чи не щодня на своєрiдну терапiю. Важко переживала   розлучення з чоловiком, але поки в Bronner’s – забувала про клопоти.                                                                                                                       

 – Адже все, як з щасливого сну: «заростi» сяючої хвої, завжди усмiхненi Санта Клауси, вибух кольорiв, музика! На мене дiяло заспокiйливо – просто пройтися по крамницi. Потримати в долонях надзвичайно красивi кульки й «бурульки» з вiзерунками, намальованими вручну… – згадувала Наталка. – Пiсля того легше було повертатися в порожнє помешкання.                                        

Якось у липнi вона не втрималася й купила розкiшну кришталево-тендiтну снiжинку – хоч i дорого, але пройти повз було неможливо. I треба ж було такому статися, що того ж дня вiд снiжинки залишилися уламки.

Щоб розминутися з якоюсь огрядною панi у вузькому проходi кафе, куди зайшла, необережно змахнула пакунком з покупкою, i той лише дзенькнув об стiну… Чи то снiжинка сама вислизнула з «обiймiв» вати в коробочцi, чи так їй чого було… Наталка аж заплакала – так їй шкода було й прикраси, i себе. Якийсь хлопець простягнув їй паперового носовичка i спитав, чи все ок. Наталка подякувала, буркнула, що не все, й пiшла собi.                                                                                                                                                                                                               

Ще через тиждень знову завiтала «на терапiю», цього разу нiчого купувати не стала. А коли прямувала до авта на паркiнгу, почула, як хтось кличе. Той самий хлопець, нiяковiючи, сказав, що «ми з вами якось в кафе перетиналися…»     

 Вiдтодi минув час. Нi, вдруге замiж Наталка вийшла не за парубка з носовичком – цe був би занадто «рiздвяний» сюжет – а за iншого, живуть щасливо. Але в «пiслярозлучний» перiод, коли їй категорично потрiбно було повiрити, що може не лише своєму колишньому подобатися, саме Bronner’s, виходить, своєчасно подарував Наталцi надiю.                                                                                                                           

З iншого боку – нiчого надзвичайного, на те й Wonderland (дослiвно – «земля чудес») у назвi супер-маркета.                                                                 

Iншi дива Франкенмуса – трохи прозаїчнiшi, але їх дуже варто скуштувати. Йдеться не лише про нескiнченнi шнiцелi й струдeлi за рецептами перших нiмецьких колонiстiв у Мiчиганi, але й про вiдомий на всю країну винний бренд – St.Julius. В мiсцевих винарнях за трохи менше, нiж 10 доларiв, можна замовити шiсть «пробникiв» шляхетного напою. 

A в подарунок з «рiздвяного мiста» привезiть щось таке ж вiчне, як i саме Рiздво – трохи часу. Бо Франкенмус – також i мiсцева столиця годинникiв. «Родзинка» серед них – «старовиннi» «ходики» вiд Frankenmuth Clock Company. З дзвониками, зозулями чи курантами, як на лондонському Бiг Бенi – щоразу, коли почуєте його удари, згадайте про зимовi свята «по-баварськи».

Людмила Пустельник

Фото: DoYouRemember, helen.ga, WEYI, The Municipal, Swifty’s Garage