Як вуйко Мiсь з кумом були «авторитетами»

«Свиням – любов, а нам з кумом – таке нещiстє»

Ади, рано прибігає кум. І кричит:
 – Куме Міхайле, поможіт!
 – Чим? Гроший не маю.
 – Та я маю гроші!
 – Щісті тоже не маю…
 – Та треба льоху до кнура відвезти.
 – А ви самі не годні?
 – Та годен, але кнур ліпше це зробит.
 – Знайте,шо вам скажу?
 – Шо?
 – Я сі бою.
 – Чого боїтесі – льохи?
 – Нє, я коли не повезу льоху до кнура, все якус напасть маю.
 – Йой не ворожіт! З мене мугарич і за бензину плачу.
 – Ідіт, ше Гани скажіт, бо маю повно роботи.
 – Йой,  забув шо ви – підкаблучник.
Гані троха нила,але як жінка жінку, пошкодувала льоху.Завів я мотоблок і поїхали. Льоха файно пішла на прицеп, видко, моцно вже хотіла любови. Погнали в сусіднє село. По дорозі, хто здибав той кричєв, «дай, Боже, щісті».

Приїхали до кнура, а від кнура якраз одну льоху заберали. Оказалосі, нинькі він робив вже десіть підходів, то кумовов льохов не зацікавивсі. Шо сі льоха терла, до него, шо лігала перед ним – ніц не йшло.
– Ади, куме, такий здалний кнур, як ви. Ви шей гроші майте платити.?

Тут вбізвавсі газда кнура:
– Він сі троха вмучив, то нині завізно. Ви лишіт льоху на паров годин, і він всьо зробит. – І зачєв робити кнурови масаж простати. Ми не годні були на це дивитисі. Кум каже:
– Шо зробиш? Мусимо почикати.
– Та мене Гані приб’я.
– Та всерітсі її на голову! Йдем, тут бар файний є.
– Я за рульом.
– А то шо – поліціянти в селі стоя,а трасов переїдим триста метрів.
– Ей, йдем, була-не-була.
Завів мотоблок і пігнали.В барі кум замовив по двіста і по пивови. Потім добавив по сто підисєть. Потім ми зустріли колєг. Потім контроль пропав, потім співали, потім билисі з колєгами. Потім згадали про льоху. Поїхали за льохов, зачєли ловити. Зловили, зв’їзали, кєнули на прицеп. Поїхали. Кнур верищєв. А я тиснув на газ, їхали мотоблоком цілов дорогов, льоха кричит.
– Куме, шос в вашої льохі голос змінивсі.
– Захрипла.
І тут раз – лиш віїздим на трасу,а коло заправкі поліцаї стоя, і один паличков махнув.
– Куме, вберіт шльом!

Але кум п’єний, як чіп, намацав в бардачку ведро і накєг на голову. Я підїхав блище до поліцаїв, такі в претик. І став. Але тут один поліцай зачєв так півурити і верищєти, як пес, якому на фіст стали. Оказалосі, я віїхав йому на пальці і став. Покі я знов завів мотоблок, поки рушив, але рушив так скоро, шо поліцай не впів ногу забрати, то я віїхав на неї прицепом. Той заспівав ше тонче. А це шо за курва мама з паршіками? Знов завів, знов від’їхав. Поліцай трохи покачєвсі. Тоди зачєлисі до нас придивлєти, а ми до них. Враження зразу склалисі недобрі, це були ті два, шо били нас на Міхайла. Поліцаї тоже нас впізнали. І вже хотіли починати егзикуцію, але на автобусній було багато людий. Я набравсі наглості:
– Причина зупинки і ваші дикументи!

Той, шо я йму ласти переїхав, заскрипів зубами так, шо сигналізації в припаркованих машинах спрацювали. Дикументи показали, але я був троха п’єний, то в очех всьо сі розплило, не прочитав. Тепер зачєли питати вони.
– Куда їдем, шо везем,і шо це за придурок з ведром на голові?
– Їдем додому,везем льоху від кнура,а цей з ведром на голові  – дуже поважна людина, то мій кум Василь Іванович.
– Най здойме відро з голови і покаже лице.
– Він не має лицє.
– Як?
– Там – нагла морда. Куме, здойміт ведро з голови не позорьтесі! Шо сі мотлошите, ади, курва, не може ведро з голови зтігти, а ви як його запхали?

Кєгали кума по цілій заправці. Я тримав за ведро, а поліцаї кігли за ноги. Ледви стігли, аж впріли. Відтак поліцаї взєлисі досліджувати прицеп і льоху.
–Так що,  ви кажите, везете?
– Та везем льоху від кнура.
– А, може. наоборот?
– Нє, льоху від кнура, бігме.
– Ну, тоді в вас льоха гермафродит.
– А це якої?
– Такої, ваші льоха яйці має.
– Як?
– Ану, дивітсі,я присвічу.
– Йой, дійсно… Куме, курва, ви чо  кнура замість льхі взєли?
– Йой. то темносі було, шо зловив то взєв, завта помінєєм.
– О, пани п’яні!
– Нє, ми не вживаєм, ми – закадовані.
– Ми свідкі єгови.
– Так, зарас подивимсі, дихайте в драгер.

Першому дали дихнути кумови. Кум запхав пів драгера в писок і перекусив на двоє. Поліцаї вфатилисі за гумові палиці, але на автобусні стояла ше одна баба, то стрималисі. Вітігли запасний. Я як дихнув, то драгер аш закашлавсі. В поліцаїв очи засвітилисі. На наших руках клацнули наручники, і нас запхали в псєчу буду з мигалками, примусово в примус. Поліціянти не мали стримані і зачєли бити нас зразу в машині. Один їхав за рулем другий бив, потім мінєлисі. Той, шо я йму ноги переїхав, навіть три рази вкусив мене. До району ми приїхали сині, як афини (чорницi – Global Village). Відтак нас привезли на експертизу. Лікарьки довго шукали кров в нашім спірту. Промілів було так багато, як блих у пса. Відтак повезли знов у відділок. А там ше паров поліцаїв свіжих відпрацювали прийоми на нас, кум нехотічи плюнув одному рижому меже очи, рижий і так був від природи злосний, а це його вівело чисто з себе.То той рижий поломив на нас дві гумові палиці. Потім нас рішили кєнути в камеру до блатних до рані. Ми гонорово зайшли в камеру.На нас зразу подивилосі десіть очий. Кум як знавець понять, привітавсі:

– Привіт, братва,чо сі вітрищили як кугути на червоне? – і порвав фудболку на грудех, оголивши наколки. А наколок було багато. Кум сам собі колов, от шо видів на подвір’ю то і колов – корову,пса. Але найбільше в кума було курий.

І в мене, як на зло, була наколка, та, шо в Їгипті зробив на плечіх кольоровий великий півень, я теж порвав сорочку і показав.

Били нас лиш ногами. Не знаю, чи той м’яч, який цілий сезон копают на фудболі, був більше копаний, чи ми за пітнадціть мінут. Тепер поліцаї нас боронили. Ми чули, як на дворі рохкав наша льоха-кнур. Значить, мотоблок тут.

Поліцаї дали нам по катранови і по ведрові, і ми до рані вімили весь відділок. На рано зміна помінєласі, нас пустили. Навіть кнура і мотоблок віддали, бо засмердів цілу вулицу. Але сказали чекати виклик у суд, штраф буде десіть тисіч. По дорозі я бив, а кнур кусав кума. Коли приїхали мінєти льоху, та не хотіла мінєтисі, але кнур сам вісадив її на прицеп.

Дома Ганька мала зі мнов болючу бесіду, але вона ше не зная про штраф. Шляг би того кума трафив, разом з його льохов!

Facebook

Роман Дронюк

Карикатура: stuki-druki

Фото:  arriva.ru, Всвiтi

Напишіть відгук