Icторiя маленького рiздвяного дива

… Цей хлопчик напевне нiколи не належав до тих, з ким бажають дружити всi. i за ким озираються на перервах дiвчатка (не той, що на фото – ред.). Вчився так собi – переважно, на «трiйки». На уроках ловив гав. В бешкетах чи якихось винахiдливих витiвках теж участi не брав, одягався трохи краще, нiж неохайно, та й зовнi – не бозна-який красень. Одне слово, дуже звичайний середньостатистичний школяр. З тiєю рiзницею, що його батькам колись сказали: не сподiвайтеся вiд вашого сина бозна-яких успiхiв, бо вiн має проблеми з розвитком. Дай, Боже, щоб хоч сяк-так школу закiнчив, а чогось бiльшого – навряд чи судилося. Нам, зрозумiло, дуже прикро, й таке iнше, але нiчим не можемо допомогти.

Тато й мама Теофiла (так звали), зрозумiло, спочатку не вiрили, на щось сподiвалися, але… Поки однокласники тiшили батькiв перемогами на конкурсах, майстерними поробками в гуртках чи сольними виступами на дитячих iмрезах, їxнiй Тео насилу тягнув шкiльну програму – початкову.

На день народження його не запрошували i не те, щоб вiдверто цуралися, але й до компанiї не брали. Добре, хоч не цькували. Тео був аутсайдером, але, на своє щастя, про те не здогадувався. Ходив собi до школи, де його чемно терпiли; всi наче б то були задоволенi.

Якогось Рiздва в його класi ставили Вифлеємську виставу. Вчителька вирiшила, що в нiй зiграє кожен без винятку учень. Тож навiть Тео, за яким нiколи не плакала театральна сцена, отримав свою роль, епiзодичну. З однiєю-єдиною реплiкою: «Нема вiльних кiмнат в гостьовому дворi! Шукайте притулку де-iнде!». Йшлося про господаря (чи уособлення багатьох господарiв), про чию «гостиннiсть» у Бiблiї сказано стисло й без зайвих деталей: «Оскiльки не знайшлося для Йосипа та Марiї iншого мiсця, вони зупинилися на нiчлiг в стодолi, поруч з худобою». Де згодом й прийшов на свiт Спаситель.

Тео дуже хвилювався перед виставою. Не менше – його батьки, яким довелося б чи не вперше побачити сина на сценi. Мама змайструвала Тео щось схоже на «старовинний» костюм.

Переживала також вчителька, «авторка сценарiю» та «режисерка», яку, мабуть, не один «доброзичливець» попереджав, що «вiн тобi «запоре» всю виставу, ось побачиш!». Тож вчителька змусила Тео повторити свою роль разiв сто – поки не переконалася, що вiн, хоч посеред ночi розбуди, тут же вiдтарабанить: «Нема вiльних кiмнат в гостьовому дворi! Шукайте притулку де-iнде!»

Отже, нiщо не вiщувало несподiванки. Але вона все одно сталася – та ще й яка, вся школа аж пiвроку вiдтак гомонiла! I спричинив її, звичайно, Теофiл-аутсайдер.

Вiн терпляче дочекався, поки однокласники в ролях Йосипа та Марiї постукають у дверi. Нi разу незапнувшись, проговорив свою реплiку про «нема мiсця». Але замiсть того, щоб потiм, як належало, пiти зi сцени геть, раптом випалив: «Слухайте, ви можете заночувати в моїй кiмнатi! А я собi щось придумаю». «Йосип» та «Марiя», що не чекали такого повороту, трохи збентежено, але все ж проказали свiй текст. А зала, тим часом, вибухнула оплесками – i всi вони були адресованi саме Тео. Його щирому «неакторству» i реплiцi, що геть не за сценарiєм, зате дуже людянiй.

Зайве говорити, що «господар гостьового двору» того вечора був «гвоздьом програми», беззаперечною зiркою, яка затьмарила решту юних артистiв. До його батькiв пiсля вистави трохи не черга вишикувалася, чимало глядачiв пiдходили привiтати: «Який молодець ваш хлопчик! Справдi добра дитина. Ви чудово його виховали, можете пишатися!». I Теофiловi тато й мама таки були гордi своїм нащадком – не бозна-яким успiшним учнем, але обдарованим iншим, найважливiшим талантом – милосердя.

… Hi, популярним учнем Тео все одно не став, проте свого аутсайдерського статусу позбувся. А про його роль у рiздвянiй виставi досi згадують – хоч з тих часiв минув вже не один десяток рокiв – однокласники. Один них розповiв цю iсторiю Global Village.

Горпина Мак-Грегор

Фото: osynews.com