Розлучені заробітчанством: «чоловіча правда»

Він, вона, їхня дитина та праця в чужій країні – про родину, що провалила іспит.

 З’ясування стосунків колишнього подружжя – справа невдячна, і це не жанр Global Village. Та все ж ми вирішили повернутися до теми однієї з наших публікацій від 19 січня,  «Поки працювала в Італії, чоловік зажив з іншою, виселив мене з дому» (див. рубрики «Міграція» та «Приватні історії») – з міркувань об’єктивності й не тільки. 

Недавно отримали листа від екс-чоловіка героїні цієї історії, Олени, Ярослава Л. Друкуємо його сьогодні, зберігаючи стилістику, а також коментар-відповідь Олени. Робимо це, щоб: 1. Надавши можливість висловитися кожному, поставити крапку у «спілкуванні» двох на цьому сайті. 2) Простежити анатомію розпаду родини на тлі такого явища, як заробітчанство за кордоном.   

Лист Ярослава Л.:

«Привіт вам від «ніщеброда», що бідну жінку з хати вигнав! А сам бл***в на її заробітки з Італії. Мене звати Ярослав, ви розмістили лист Олена, а я їй доводжуся батьком її сина. Бо це тепер тільки те, що в нас спільного. Ну, і дякуючи вашому сайтові, – також відро г***, якого наша Лєночка вилила мені на голову.

Знаєте, що тут смішного в цій історії? Що все, що вона вам написала – в принципі, правда, але є там різні детальки цікаві. Вона про них не каже, бо в Лєни після Італії розвинулася дівоча пам’ять. Давайте я про ті детальки зараз розкажу, щоб ви знали, з ким зв’язалися.

З чого в нас все пішло-поїхало, а перед тим жили нормально? Я що – пив-гуляв? Не було такого. Як приїхала додому назад з Перуджі її однокласниця, вся така в модних шмотках, в Лєночки очі загорілися, «чим я від неї гірша?» З тих пір вбила собі в голову, що їде на заробітки, бо я в неї – «ніщеброд», а вона також хоче одягатися з бутіка і побачити світ. Це при тому, що однокласниця – розлучена і жила там з італійцем, який в два рази від неї старший. А коли ми з моєю жінкою розписувалися, вона знала, що я – не олігарх.

 Ну, і яка нормальна мама лишить дитину, п’ять років, вдома, а сама  поїде?  Скандали в нас пішли, я їй сказав: добре, їдь, але в нас після цього сім’ї вже нема, кожен себе вважає вільним.

Хай не розповідає тепер, що я  «зажив з коханкою», бо їй сам сказав, що в мене в житті з’явилася інша людина, і зустрічатися ми стали тільки через рік, як моя розписана жінка поїхала. І чогось вона вам не написала, як я просив її повернутися, і щоб ми почали все спочатку – через пару місяців після від’їзду. А вона мені: «Ні, не можу, тільки-тільки заробляти по-людськи стала».

Як моя благовірна там заробляла, мені вже тепер по барабану.  

Вам понаписувала, що я малого віддав в село, а сам зажив «з коханкою». Це неправда, бо хлопець з моїми батьками був лише на вихідні, а решту часу жив зі мною. Моя теперішня жінка з нами не жила, а що Лєночка її зустріла на порозі, то було це якраз в суботу. Могла би подзвонити, що приїде, так ні, їй треба було «кіно» влаштувати!

Вона розуміє, як це – крутитися на роботі і за дитиною пильнувати?!

Коли завод закрили, я без роботи був всього два місяці, потім пішов таксувати, а недавно друг до себе взяв на фірму. Але ж вона все представила, ніби я нічого не робив, а тільки вона одна на сім’ю «паше»!

Ну, і про квартиру. Вона хоч раз знала, які платіжки за комуналку приходили, поки там їздила?! Мені в соцзабезі сказали: як хочеш субсидію, мусиш її з квартири виписати. Я про це Лєні сказав. По телефону вона мені: «Роби, що хочеш!». Я думав, що ми це питання мирно вирішимо, домовилися, що, коли вернеться, прописую її назад. Але Лєночка захотіла собі всю квартиру, бо мене треба було «покарати за б***о». Чого я, «ніщеброд», як сама мене назвала, мав робити їй такі дорогі  подарунки? Ну, і далі – суд, маєш свою половину, але не всю хату, як хотіла.   

Лєна зараз живе там з нашим сином, і хай живе, поки малий підросте, а там видно буде. Я маю де жити. Але віддавати їй свою власність просто так я не збираюся.

От вам моя правда про нашу Лєночку. Але я знаю, що ви цей лист не надрукуєте, бо вам же треба показати, що «всі дєвочки там – це святі», а всі мужики тут – козли».

Лист Олени Л.:

«Спочатку взагалі не хотіла відповідати на цього «листа». Давно набридла брехня колишнього чоловіка. Ще одна нічого не змінює – ні в наших стосунках, ні в моєму ставленні до нього. Просто хочу нагадати Ярославові ще дві-три, як він каже, «детальки». Буде зрозуміло, в кого з нас «дівоча пам’ять».

По-перше – «жили нормально». Молодий, здоровий чоловік вважає «нормальним», коли його синові нема за що фруктів купити?! Коли доношував зимові чобітки за дітьми моїх знайомих? Або грався їхніми вживаними іграшками? Про власні потреби промовчу. І після цього я – сяка-така погана мати? Я не могла більше дивитися на вічні злидні й хотіла кращого життя для моєї дитини.

По-друге –  «всього два місяці без роботи». Чотири з половиною в нього «цікаво» скоротилися до двох.  Чотири місяці наша родина жила тільки за ті гроші, які заробляла я. Також і репетиторством.

Нарешті, щодо «почнемо спочатку». Це говорить людина, яка перед тим мені повторила разів сто, що така дружина, як я, йому більше непотрібна. І сам же просив «побудь там ще трохи», коли я хотіла повертатися. Я планувала зробити це швидше, ніж сталося в кінцевому рахунку. Але прооперували Ярославову матір, і мої гроші дуже навіть знадобилися на післяопераційний догляд. Про те, що я мусила позичати потрібну суму, а потім її відпрацьовувати, він теж не каже.

Брудний натяк «як вона там заробляла» – як то кажуть, на злодієві шапка горить. Він добре знає, що поки була за кордоном,  жодної «іншої людини в моєму житті» не було.

В Італії було важко, але я вдячна цій країні, відкрила мені очі багато на що. В першу чергу, на того, кого чоловіком називати не можна».

Від редакції: Українці посідають третє місце за кількістю розлучень серед мешканців Європи. (Після росіян та білорусів). Минулорічна статистика засвідчила, що розпадаються до 40% укладених шлюбів. Головна причина – фінансові труднощі сімей, надто тих, чий стаж – до п’яти років спільного життя. На  молоді родини припадає до 62% розлучень – як свідчать цифри Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/) та інформація Інституту демографії НАН України (https://idss.org.ua/).

На Заході України та в м. Києві розлучень менше, ніж на Сході, але в західних регіонах  також і одружуються рідше.

Щоправда, ближче до кінця 2019-го в Мінюсті повідомили про позитивну тенденцію – громадяни одружувалися в 6 разів частіше, аніж подавали на розлучення. Було зареєстровано 227000 шлюбів, а розлучень – майже 38000. Порівняно з 2018-м, розлучень було на 40% менше.

Разом з тим, починаючи з 2014-го, кількість розлучень в кожній з областей України зменшилася. Демографи та психологи пов’язують цю статистику з війною, коли цінність родинних стосунків усвідомлюється гостріше на тлі катаклізмів.

До цих цифр не належать так звані цивільні шлюби – ті, яких формально не реєструють, це 10-12% від усіх українських пар, що живуть разом.

92% всіх українських заробітчан за кордоном – жінки.

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://rebenok.by/ https://rubic.us/, https://www.dw.com/

Напишіть відгук