«Ескалація біля Золотого без керування з Москви на 100% неможлива» – Клімкін

Наші позиції невипадково атакували саме в річницю Майдану.

Що сталося: 18 лютого, вранці російські збройні формування атакували позиції підрозділів Об’єднаних сил поблизу населених пунктів Новотошківське, Оріхове, Кримське, Хутір Вольний. Ворог застосував міномети калібру 120 мм, а також вів вогонь з гранатометів різних систем і великокаліберних кулеметів. Під вогневим прикриттям російські окупанти перейшли до активних наступальних дій і зробили спробу просування через лінію розмежування. В бою один військовослужбовець ЗСУ загинув, четверо дістали поранення. У лавах окупаційних військ – один загиблий та п’ятеро тяжко поранених. Масштаб обстрілів, як говорять спостерігачі, був безпрецедентним за останні роки (УНІАН).


Коментар Павла Клімкіна: – Коли я чую про «платформу примирення», хочеться запитати, а хто з ким сварився? Я не сварився з українськими громадянами, які мешкають на Донбасі. Ніхто з вас, сподіваюсь, теж. А російську агресію платформами не зупинити. Така ескалація, як сьогодні біля Золотого, без керування з Москви на 100% неможлива. І час не випадковий: одразу після Мюнхенської конференції, перед подіями в рамках ООН, у роковини початку кривавих подій на Майдані та на річницю відводу військ з Дебальцевого – символіка російських дій очевидна.

Мета теж очевидна – далі розхитувати емоції в українському суспільстві і привести всіх нас до тотальної внутрішньої сварки і дестабілізації, а потім зібрати з цього свої плоди. Тому потрібно швидко і наполегливо говорити з нашими друзями.

А щодо необхідності контактів з українцями окупованого Донбасу – безумовно, це має бути мегапріоритетом, всі виміри: релігійні, жіночі організації, екологи –  без питань. Але не потрібно називати це «примиренням», адже воюємо ми не з самі з собою, а з російським режимом! В нас – не громадянський конфлікт, а конфлікт з Росією та її окупаційною адміністрацією на Донбасі і в Криму.

І про спільні патрулі. Така ідея має право на існування. Але одразу потрібно чітко сказати – спільних НЕ з так званими «ДЛНР». З ними спільного нічого бути не може. Ті, хто будуть брати участь у патрулях, не повинні мати історії тримання в руках зброї. Є також десятки інших питань: від озброєння до підпорядкування, від їх повноважень і хто буде їх визначати до забезпечення безпеки. Це буде надзвичайно складно. А головне – слід пам’ятати, що обговорення ідеї спільного патрулювання, висмикуючи його із загального контексту забезпечення безпеки, просто не має сенсу. Це точно як формула Штайнмаєра –  вона теж не має сенсу поза контекстом чіткого плану, навіть якщо не обговорювати її зміст.

Самі по собі спільні патрулі нічого не дають. Потрібно зрозуміти, хто буде забезпечувати дотримання припинення вогню, відведення важкої зброї, що, як і коли буде з важкою зброєю в окупованому Донбасі, як буде проходити роззброєння і хто його буде проводити, як буде забезпечуватися доступ спостерігачів, зокрема, ОБСЄ. Врешті-решт, на якому етапі відбудеться розпуск так званих «ЛДНР» і передача повноважень міжнародній адміністрації. Адже без цього говорити про легитімність будь-яких виборів теж не має сенсу, як і без дотримання критеріїв ОБСЄ та українського законодавства. І спільне патрулювання саме по собі НЕ вирішує проблему контролю над кордоном, оскільки ОБСЄ повинно отримати повний доступ, встановити все контролююче обладнання, систему інспекцій, розміщення контролюючих постів і так далі.

Все це складно, але можливо організувати, якщо Кремль прийме, в результаті домовленості із Заходом, рішення, що залишає Донбас. Критичним для Української державності є КОНТРОЛЬОВАНА НАМИ реінтеграція. Часові рамки теж важливі, але наш контроль абсолютно критичний. Будь-який інший варіант буде використаний РФ для спроб фрагментації України.

Facebook

Павло Клімкін, політик, колишній міністр закордонних справ України

Фото: https://rubryka.com/, https://t1.ua/