24 лютого – Лелечини, давнє свято тотемного українського птаха

Вважається, що цього дня лелеки починають світ переліт з вирію в Україну. Згідно з повір’ями, мають повернутися до 22 березня.

Лелека виступає як символ Роду для українців впродовж всієї історії існування. Його культ, як священного птаха, існує в нас з часів трипільської культури. Він пов’язаний із історією племен, які населяли в той час Україну і входили до складу Великої Пелагзійської держави (пелагзи у перекладі з давньогрецької означає «тотем — птах лелека»).

З давньогрецьких джерел відомо, що одне з пелагзійських племен, лелеки, які вважали себе нащадками венеціанців, мали за тотем Священного Птаха Лелеку. Він символізував Вогонь Небесний, а саме — Зорю (назва «гайстер» пізніша, грецька, що в перекладі означає — «зоря»).

Слово ж «лелека» походить від імені богині Лелі (жіноче водне начало, Венера). Назва складна — Леля плюс ка (ко -(кімер.) – дитина). Назва птаха гайстр (порівняйте з давньогрецькою «астра» – Венера) давньогрецькою означає «зоря-зірка» .

Давньогрецькі літописи зафіксували пелагзійську легенду про те, що на якомусь передісторичному етапі Венера максимально наблизилася до Землі, і звідти на Землю було передано не лише Прамову («сесаре» — мову богів), не лише зерна пшениці (вчені встановили, що мікроелементи пшениці цілком збігаються з мікроелементами людського організму), але й певний Людський Контингент. Лелеки-плем’я вважали себе нащадками цих людей і вклонялися Лелеці як Посланцю, що забезпечує зв’язок між Світом матеріальним (тих, хто живуть на Землі) та світом Духовним (Богів і Всесвіту).

Тому Лелека вважався і досі вважається в Україні Священним Птахом, оскільки забезпечує «Небесне Просвітлення» людей, доносячи їм «вісті» з Духовного Світу і в такий спосіб підтримує Енергообмін між матеріальним та Духовним, забираючи восени душі померлих предків і весною приносячи душі новонароджених.

Існує версія, що колись лелека називався у нас так, як у німців ще й досі називається журавель – «краном» (der Kranich). Між іншим, саме з кореня «кран» деякі етнографи-дослідники, наприклад, Зореслов Ключко, прослідковують самоназву Україна. Тобто, «країна кранів» або ж «земля лелек». Дослідник навіть знайшов у батька історії, Геродота,  вживання самоназви пелазгів у книзі з VІІІ ст. до н.е.: «Афіняни тоді, коли країну, що тепер називається Еллада, залюднювали пелазги, були пелазгами і називалися кранаї». Дослідник вважає, що з розвитком багатобожжя птах «кран» у нас поступово замінюється на «лелеку», що походить від імені Богині Весняного Відродження Природи, Лелі.

У дохристиянські часи наприкінці лютого (24 числа) прадавні українці відзначали Лелечини, свято свого тотемного Птаха. Важають, що з цього дня птахи починають свій політ з Вирію (Раю). Лелечини символізують початок пташиних свят.

Ці птахи в українців вважаються  священними, бо вони двічі народжуються: «перший раз — гладке (яйце), а другий раз — пухке (пташеня)». Збереглася також  інша назва цього свята, Будник,  або Обернення. Вона підкреслює початок нового Циклу життя та нового Року, що святкувався праукраїнцями на початку весни. Лелечинами починаються двотижневі пташині свята: Лелеки, Ластівки, Сорочини. З цього дня починаються закликання Весни і виготовлення писанок, розучування щедрівок, що співалися на Щедрий вечір, напередодні Нового року (Новоліття визначалося за 1-м весняним Молодиком  — молодим місяцем).

1 березня святкували наступне з двотижневих пташиних свят  —Ластівку, з цього дня починали співати веснянки, закликаючи весну.

9 Березня святкували Сорочини — пробудження Матінки Землі. Здійснювали закликання сорока різних пташок, що прилітають із різних країв. Закликання відбувається через виготовлення ритуальної випічки – бубликів. Бубликами закликали пташок із Вирію (сорок бубликів або печива у вигляді пташок — «жайворонків», що роздавали дітям).

Вважається, що птахи, прилітаючи, приносять на крилах Весну.  В цей День ритуальною іжею для сім’ї є галушки, і також проганяють Мороза, викидаючи йому за вікно по одному з житніх колобків. Їх випікали спеціально цієї ж дати.

Перелік використаних джерел:
1. Братко-Кутинський О. Феномен України. / О. Братко-Кутинський. – К.: «Вечірній Київ», Українська академія оригінальних ідей, 1996. – 304 с.
2. Адаменко М. Легендарний птах лелека / М.Адаменко // Т. М. Шабельник,В. Ф. Жовтобрюх, Л. Е. Ліснича. Українська мова. Усі види переказів. 5—11 класи. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 240 с.
3. Адаменко М. Легендарний птах лелека [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tvory.net/lehendarnyj-ptah-leleka/ .
4. Лозко Г. Коло свароже: Відроджені Традиції / Г. Лозко. – К.: Український письменник, 2004. – 222 с.

http://www.acca-bog.com/Vozrozhdenie-Duhovnoy-Natsii/ukrajina-krajina-lelek.html

Н. Тарапатова, кандидат соціологічних наук

Фото: https://bipbap.ru/

Напишіть відгук