«Сірожині пірожині» – зв’язки та скандали ймовірного прем’єр-міністра С. Тігіпка

Про Сергія Леонідовича, якого пророкують на зміну Олексію Гончаруку – факти відомі та не дуже.

Чому саме Тігіпка сватають на посаду прем’єра? Самі лише балачки про призначення Тігіпка виглядають кепсько, надто на фоні передвиборчих ЗЕ!-обіцянок боротися з корупціонерами і садити їх за грати. Не судилося… Натомість, ситуація до болю нагадує президенство В.Ющенка, коли той повернув у владу В. Януковича. Чим все закінчилося, нагадувати зайве.

Тігіпко – такий собі «Янукович-лайт».  «Зелені»  плани про його ймовірне призначення свідчать про безумовне посилення позицій «регіоналів», які влилися до лав «Слуги народу» на минулих виборах. Попри те, що з «Партією регіонів» Тігіпко гучно побив посуд в 2014-му, коли однопартійці відмовилися підтримувати його кандидатуру на президентських виборах. Але старі контакти все одно залишилися і тепер «вистрелили» поверненням  з політичного небуття просто на Олімп.

Також ознака того, що  президент В. Зеленський, нарешті, зрозумів, у наскільки критичному стані опинилася українська економіка. І, як напевне сподівається, допомогти їй не піти на дно остаточно спроможний хтось з умінням домовлятися. Або ж з талантами «рєшали», якими С.Тігіпко прославився ще замолоду (див. нижче), і репутацією «зубра» в політиці. Стаж у ній Тігіпка – майже 30 років.

Його кандидатура – сигнал, що ігри всім набридлих «соросят» закінчуються,  одночасно й українському суспільству, і Заходу. Перше і другий втомилися від непрофесійності та хронічних скандалів «молодих облич». Зате фігура Тігіпка, хоч сяк-так, але асоціюється з відносно стабільними часами. Іншими словами:

Коли народ порівнює, в якій дупі ми опинилися зараз і дупу, коли Тігіпко сидів у НБУ, а  відтак – в кабміні Азарова, остання видається не такою вже й безнадійною, – з гіркою іронією підсумував один із співрозмовників Global Village у Верховній Раді і нагадав, що:

–  Це саме протягом 2004-го різко виросли ціни на продукти, тарифи та комунальні послуги – якщо хтось забув, то якраз тоді Тігіпко керував Нацбанком. Звичайно, в зростанні цін була не лише Тігіпкова заслуга,  в 2004-му ми підписали кабальний газовий контракт, за який потім розплачувалася вся країна. Але та колишня асоціація, «ріст цін – Тігіпко в НБУ», навряд чи виглядає принадною для потенційних інвесторів сьогодні. Дуже наївно сподіватися, що вони «ломануться» вкладати в нашу економіку в зв’язку з призначенням Тігіпка – мовляв, згадайте, що було стабільно, коли  віце-прем’єрствував у 2010-2012-му.

Сподіваюся, Зеленський теж це розуміє і не має ілюзій з приводу. Але йому терміново потрібно показати, що переймається кризою в економіці і намагається щось робити.

Отже, «динозавр» Тігіпко замість «хлопчика в коротких штанцях» Гончарука – це насамперед спроба трохи вгамувати невдоволення «зеленою» політикою серед виборців, але зовсім не «рятівна чарівна паличка» для економіки.

Зате масний мінус для рейтингу Зеленського – дуже навіть так, якщо кандидатуру Сергія Леонідовича все ж затвердить.

З відкритих джерел  відомо, що період віце-прем’єрства С.Тігіпка (з питань соціальної політики в кабінеті М. Азарова) збігся із сповільненням  ВВП. У 2012-му зростання було всього на 0.2%, в 2013-му – на 0%. Також не є таємною інформація, що це саме за керування Януковича-Азарова загальний обсяг зовнішніх запозичень України вперше сягнув свого максимуму і перевищив 142 млрд.доларів.

Втім, найбільше запам’ятався Тігіпко співгромадянам як «батько» непопулярної пенсійної реформи 2011-го, коли пенсійний вік для жінок підвищили до 60 років, а страховий стаж – до 30 (35 – для чоловіків). Експерт-економіст Володимир Лановий назвав реформу «кровожерливою» і такою, що захищає урядовців та інших людей при владі. Прогнозував, що призведе до безробіття серед молоді.

Трохи біографії, хлопець з Молдови і Дніпропетровська. С. Тігіпко народився в українському селі Драгонешти в 1960 р. (Молдова), крім нього в сім’ї – ще двоє дітей. Мати – медсестра, батько працював у колгоспі, його не стало, коли Сергій мав 10 років.

Святкує два дні народження – 13 і 14 лютого – через те, що в пологовому будинку не одразу вписали дату його появи на світ.

За радянських часів робив кар’єру «по комсомольській лінії». Представник «клану дніпропетровських», вихідці з якого керували Україною протягом 20 років.

Банкірське минуле. Був одним з авторів «Приватбанку». З буремних 90-х пам’ятна історія, що його найвідоміший власник, Ігор Коломойський, спочатку був проти створення структури – банально не хотів ризикувати грошима. Але в Коломойського – звичайного «кооперативника», як називали тогочасних бізнесменів у спортивних штанях і з барсетками на животах – та його партнерів Л.Милославського та Г.Боголюбова ще були інші вільні кошти, яких вони не хотіли «світити». Саме Тігіпко посприяв легалізації цих грошей, що згодом стали статутним фондом «Приватбанку». Відтоді заслужив собі репутацію «рєшали» в  бізнесово-політичних колах. Сергій Леонідович  очолив правління новоствореного банку. В 2001-му з «Приватом» розлучився.

В 2002-2004-му керував НБУ.

Олігарх. Минулого року С.Тігіпко входив у топ-15 найбагатших людей України  (за версією журналу «Фокус»). Власник фінансово-промислової групи ТАС (належить до найбільших груп України). Сфера інтересів: фінансовий сектор (банківський та страховий сегменти), вагонобудування, ливарне виробництво, нерухомість, аграрний сектор). Також володіє: заводом «Ленінська кузня» (купив у П.Порошенка за 300 млн. доларів), контрольними пакетами  у статутних капіталах компаній «Арена-Сіті» і «КАН», вагонобудівним заводом у Полтаві (купив за 36 млн.грн.), компанією-забудовником «Білдінг Інвест Груп», низкою банків (https://www.chesno.org/politician/387/).

«Потворі служити не буду!». Компромату на С.Тігіпка настільки багато, що лише перелічення сумнівних фінансових оборудок кандидата в прем’єри зайняло б кілька сторінок. Серед наймасштабніших, ще на початку політичної кар’єри, як повідомляє http://pro-test.org.ua/index.php?id=5005&show=news&newsid=81820 – виведення за межі України багатомільярдних сум через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, через «Приватбанк» наприкінці 90-х. Всього було 364 кореспондентських рахунки, щоденний обіг по них складав 50-60 мільярдів. Справа навіть йшла до ув’язнення, велося слідство, але Сергія Леонідовича вчасно призначили віце-премєром з питань економічних реформ – в 1997-му.

Тігіпка також називають причетним до того, що вся цементна галузь України була передана французькій компанії «Lafarge» за 3 млн. доларів – попри її тогочасну вартість в 60 млн.

На тлі справ фінансових голосування Тігіпка за сумнозвісні «закони 16 лютого», коли був депутатом парламенту напередодні Революції Гідності, виглядають майже буденним епізодом. Або ще один подібний, коли його багаторічна, але також колишня соратниця, політик та економіст Олександра Кужель  дала наступну характеристику Сергію Леонідовичу: «Більше ніколи в житті жодній потворі служити не буду!» Це сталося після того, як обоє остаточно розійшлися в раніше спільній партії «Сильна Україна».

В квітні 2014-го брав участь у переговорах з бойовиками в Луганську, коли ті захопили будівлю СБУ (тоді був кандидатом в президенти, не вперше, але обидва рази – з мізерним рейтингом). Пізніше заявив, що не побачив там «ні росіян, ні заручників». Коментуючи перемовини, сказав, що «влада не чує вимог південно-сходу, їх звинувачують у сепаратизмі, але це звичайні люди, до яких не прислухаються». (https://www.pravda.com.ua/news/2014/04/9/7021848/).

Багаті також плачуть. Сергій Тігіпко двічі одружувався і стільки ж розлучався. Перша дружина (1981-2004), Наталія, від цього шлюбу – старша донька Анна, випускниця Оксфорда.

Друга супутниця життя, Вікторія, в дівоцтві – Лопатецька, президентка і організаторка Одеського кіно-фестивалю. З нею Тігіпко став батьком ще трьох дітей: Тимофія (2002 р.н.), Анастасії (2005) та Леонтія (2008). Подружжя розлучилося в 2018-му.

З Анною Тігіпко пов’язана історія в дусі серіалів. Другий шлюб Анни з британським фінансистом, що був старший від неї на 14 років, теж закінчився розлученням. Всупереч домовленості з екс-чоловіком та рішенню британського Високого суду, вона вивезла з Англії в Україну двох доньок від цього шлюбу. Втечу зробила можливою активна підтримка тата Сергія – як повідомляла свого часу британська Daily Mail.

Ештон Бест-Коровайний, Global Village

Фото: https://politeka.net/ ,https://antikor.com.ua/, http://job-sbu.org/