Дві оплати за газ: «гріються» не лише депутати Льовочкіни

Долучилися й інші «руки, які нічого не крали» – про те, як нам організували «схему».

 

Гроші населення для скандального банку 

Як відомо, з початком 2020-го споживачів газу «ощасливили»: платити треба не лише за пальне, а ще й додатково –  за його «транспортування». Пояснення  прем’єр-міністра О. Гончарука, що дві платіжки – це «на виконання вимоги Євросоюзу» та «згідно з правилами анбандлінгу» (відокремлення від НАК «Нафтогаз України» діяльності з транспортування природного газу. ) і т.д . –  звучали незграбною відмазкою.

Насправді ж  йдеться про брутальний  і такий звичний для українського політикуму схематоз. Коли подвійну оплату за газ почали створювати задовго до 2020-го  – щоб наповнити кишені можновладців. Витоки сьогоднішньої ситуації сягають аж буремних 90-х, і вона – закономірний результат багатоходової операції.  

Тобто, вчергове «зробили» громадян України , «разом» – але мова про кілька поколінь влади, не лише сьогоднішнє. Більше того, що обов’язково буде саме дві замість однієї платіжки, розробники схеми знали ще приблизно два-три роки тому, але ніхто й не думав попереджувати про це українців.

Простежимо, хто засвітився в ланцюжку – без перебільшення, злочинному – від його створення й до сьогодні, на основі даних з відкритих джерел. А це, своєю чергою, спонукає до ще одного невтішного висновку: автори та бенефіціарії оборудки зовсім не намагалися «замести сліди». Мабуть, впевнені: жодних наслідків «нагрівання» людей для них не матиме –  крім, хіба-що, «випустять пару» в соцмережах та на кухнях.

Але про все за порядком, зворотнім. Отже, лютий 2020-го, всенародне обурення черговим «покращенням»: відтепер українці винні державі ще й за те, що газ доправили до їхніх осель. Хто добряче нагріває на цьому руки, теж з’ясовується майже одразу – нардепи брат і сестра Сергій та Юлія Льовочкіни (ОПЗЖ) і їхній бізнес-партнер Дмитро Фірташ.

Фейсбук-пост дніпрянки Інги Нессен від 3 лютого за лічені години став гіпер-популярним – адже його авторка, фахівець банківської справи, вперше назвала гучні імена тих, кому «транспортування газу» «позолотило ручку»: «Що гроші не йдуть до казни, це навіть їжакові зрозуміло. Ага. Платіжка. Банк отримувача – «АБ Клірингововий дім». Я, як людина, що має понад 10 років банківського стажу та досвід роботи з банками й досі, такого банку не знаю. Дивимось рейтинг банку за активами – 33-є місце. Ну, так, дуже непогане місце для банку, якому платить вся країна. Чий же це банк? О! Тут, як зазвичай у нашій країні – на сцені все ті ж самі. Ю. В. Льовочкіна – сестра С. Льовочкіна, І. Фурсін – молодший партнер Д. Фірташа.  Про решту читати далі не стала – почало нудити. Як завжди, стандартний набір компаній – Кіпр, Сейшели. Нічого не змінюється, на жаль».

 

IBANні процедури

Перші «дзвіночки» на тему  «газ – один, але платиш два рази» пролунали ще в 2018-му. Однак, загал, непосвячений в тонкощі схематозу, не звернув уваги, хоч варто було б. Тоді Нацбанк України – ним з 19 червня 2014-го і по 15 березня 2019-го керувала Валерія Гонтарєва – прийняв постанову №162. Від 12 грудня, на перший погляд, нічим особливим непримітну (детальніше про неї – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0162500-18). Згідно з документом, діючі рахунки акціонерних товариств обласних операторів газорозподільної системи, або облгази, були замінені на єдиний основний банківський рахунок – «у відповідності зі стандартом IBAN».

Новий рахунок облгази отримали в… Правильно, тому самому банку Льовочкіних, «АБ Кліринговий дім»!

Чому саме в ньому? В цієї фінансової установи – далеко не найкращі ні репутація, ні рейтинг. Скандалів,  також і відверто кримінальних, в минулому банку  – більш, ніж достатньо. Детальними описами кожного рясніє мережа – від обслуговування криміналітету до дуже «своєчасної» пожежі в бухгалтерії ще в 1999-му. Тоді згоріли документи, в  т.ч. й високопоставлених вкладників, як-от кількох послів України, відтак своїх грошей вже не побачили. Новіших негарних історій  не бракує, згадувати всі – відбивати хліб у Google’a.

Тим не менш, НБУ «великодушно» обрав саме «АБ Кліринговий дім» для обслуговування платежів за газ.  

Чи то пак, обрала В. Гонтарєва. А як же проголошений тогочасною (і теперішньою) владою курс на прозорість? І бодай якісь пояснення громадськості – за що саме «Кліринговому» така, гм, небанальна перевага перед іншими банками України? Адже йдеться про обслуговування величезної частки надходжень.

Запитання,  як часто буває в нашій політиці, риторичні. Надто, на фоні того, що сьогоднішній керівник НБУ, Яків Смолій, в недавньому минулому був першим заступником В.Гонтарєвої. Коло замкнулося.

Незайве також розповісти, що таке IBAN, або ж International Bank Account Number. Це міжнародний номер банківського рахунка у відповідності до стандарту № 13616 міжнародної організації зі стандартизації ISO та  Європейського комітету з банківських стандартів ECBS. Початково призначався для міжбанківських платежів у Євросоюзі, відтак – у 60-ти країнах світу, з 2019-го – також і в Україні. Зміна, безумовно, прогресивна, мала на меті полегшувати життя клієнтам вітчизняних банків. Але «під шумок» не просто полегшила, а дуже допомогла господарям всього одного – фактично, «Кліринговий дім» отримав монополію на обслуговування платежів за газ.

 Втім, йому не вперше отримувати монопольне «солодке», і так само – за участі НБУ.

 

Кому «рідний» дім «Кліринговий»

Про давні й теплі стосунки Сергія, його сестри Юлії та банкіра Валерії відомо давно. Свого часу на цій темі піарився Вадим Рабінович, який просував свою партію «Опозиційний блок» і в 2017-му публічно називав Льовочкіних та Гонтарєву «однією бандою, що пограбувала український народ». Щоправда, в 2020-му давні сварки забулися, і сьогодні Рабінович мирно уживається з Льовочкіними в одній фракції ОПЗЖ у Верховній Раді.

Тим часом, секрет політичного довголіття Львочкіних має цілком матеріальне пояснення: їхній банк «Кліринговий дім» вів бізнес з багатьма українськими діячами, включно з екс-президентом В. Ющенком. Ба, більше: НБУ, на той час очолюваний покійним Вадимом Гетьманом (1997 р), володів 30% статутного фонду «Клірингового дому». Створили же «Кліринговий»  «з метою монополізації всіх розрахунків, пов’язаних з купівлею та продажем іноземної валюти на Українській валютній біржі»( https://ord-ua.com/2015/09/04/mezhigore-semi-levochkinyh-i-koe-chto-o-proshlom/).  Тобто, вже з перших днів існування банк був «заточений» на таку собі «ексклюзивність».

А починалося все 8 червня 1993 р., коли В.Ющенко підписав постанову правління НБУ №50 «Про Українську міжбанківську біржу (УМВБ)». Нею прибутки біржі виводилися з прибутків НБУ і припиняли надходити в казну. В жовтні 1996-го біржа надала фінансову допомогу ТОВ «Біржові технології» (С. Льовочкін) – 4 млн.доларів. Це ж саме ТОВ фігурує серед співзасновників АКБ «Кліринговий дім», ще два його спів-засновники – Нацбанк та УМВБ.

Відтоді минули чимало –  часу та  вітчизняних еліт.  Стабільною залишалася лише формальна й не тільки присутність як не Сергія, то Юлії Льовочкіних у «Кліринговом домі» і його ж участь в монополіях. Наприклад, коли С. Льовочкін працював головою спостережної ради «Укртелекому» , багатомільйонні виплати цієї державної компанії теж пішли через «Кліринговий».

Тож схема з газовими платіжками сьогодні – зовсім не нова, «обкатана» давно й надійно на інших оборудках.

Зараз «АБ Кліринговий дім» володіють семеро осіб (як свідчить Положення про  порядок, подання відомостей про структуру банку, https://www.clhs.com.ua/user_file/zwit_20200101.pdf). ). У Юлії Льовочкіної – понад 60% власності, в Івана Фурсіна, її та брата Сергія давнього партнера – 42,6%. Далі в списку, з «дріб’язком» по 6% і 4% «з копійками» відповідно,  – особи з екзотичними іменами. Як-от, Фабіан Боннелейм, громадянин Республіки Сейшели, та Нг Чінг Ю з Китаю (Сподіваймося, останнього не зачепив коронавірус). Список завершують Олег Титаренко, Артемій Єршов (ще один друг і одвічний партнер Льовочкіних) та Олександр Данченко.

Іншими словами, йдеться про цілком рядове для українських широт явище: структуру із фірмою-засновником «десь в офшорах», а саме  «Серада Ентерпрайзес Лімітед» з Кіпру, нею з банком пов’язана Юлія Льовочкіна. Проте, банківська установа з офшорною пропискою єдина на всю країну отримує «навар» зі здирницької плати за газ для  споживачів.

Отже, що маємо в сухому залишку? Нардепи Льовочкіни, відомі також своєю анти-державною діяльністю (чого лише варте недавнє голосування Юлії в ПАРЄ за повернення в сесійну залу російської делегації) спокійно продовжують наживатися на співгромадянах – з благословення все тієї ж держави! Або ж тих, хто нею керував колись. Хто керують зараз, теж нічого змінювати не стали.

Як тут не згадати слова міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, сказані ним ще у вересні 2016-го: «Навколо Льовочкіна нічого не відбувається випадково. Він – один з тих, хто повинен сидіти в тюрмі, за останні 2,5 року займає жорстку антиукраїнську позицію» (https://censor.net.ua/ua/v404849).

Але сидить, натомість, у Верховній Раді. Мабуть, в п. Авакова руки не дійшли. Чи просто – «стара-добра» подвійна мораль української політики.

Ештон Бест-Коровайний, Global Village  

Фото: https://www.radiosvoboda.org/, https://dengi.informator.ua/

Напишіть відгук