Кохані жінки Тараса Григоровича

Вони були музами поета або розбивали йому серце. Когось геній увічнив пензлем на полотні, іншим присвятив вірші. Жодній не судилося стати супутницею життя поета, але імя кожної залишилася в історії, бо з ними Тараса Шевченка повязували романтичні стосунки. Про коханих жінок Кобзаря.

Оксана Коваленко, перша любов

Була сусідкою родини Шевченків і на три роки молодшою від майбутнього поета. Їхні матері, спостерігаючи за забавами дітей, думали, що Тарас і Оксана колись одружаться, але підлітковiй зацікавленості  не судилося перерости в глибокі почуття. До того ж, пан Енгельгард забрав з собою до Вільно козачка Тараса, а тому залишалося тільки згадувати і малювати своє перше кохання.

Робити малюнки з пам’яті йому ще добре не виходило, і замість милого личка малої кріпачки на папері  проступали обличчя прекрасних дам, яких Тарас міг довго роздивлятися і перемальовувати з театральних афіш, мистецьких естампів чи паркових скульптур. Їх у великому місті було чимало. Так з’явився портрет “Погруддя жінки”, в якому вгадуються риси обличчя французької актриси Адріани Лекуврер.

A Оксану в січні 1840 року віддали заміж за кріпака К. М. Сороку із сусіднього села. В подружжя народилися дві доньки. Про це Тарас дізнався, коли через чотирнадцять років повернувся до Кирилівки вже вільною людиною. Тим не менш, Шевченко зберіг образ Оксани в своїй душі і згодом не раз повернеться до нього у своїх творах.

 

Ядвіга (Дуня) Гусиковська

Вільна польська дівчина працювала швачкою, була схожою на перше кохання Тараса – Оксану. Не лише навчила Тараса польської мови, але й дала відчути різницю між вільною людиною та кріпаком. Невідомо чим закінчилися би ці стосунки, якби під час польського повстання пан Енгельгард не втік до Петербурга, забравши з собою Тараса.

 

Амалія Клоберг

 Портрет п’ятнадцятирічної дівчини-натурниці, з якою Тарас познайомився ще  студентом Петербурзької Академії мистецтв, буде вперше і востаннє підписаний прізвищем Чевченко, а не Шевченко. Бо саме так його прізвище вимовляла Амалія. Образ дівчини пізніше з’явиться у творі «Художник», героїня матиме ім’я Паша.

Варвара Рєпніна

Анна Закревська і Варвара Рєпніна

На одному з балів у 80-річної поміщиці Тетяни Густавівни Волховської в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Анною Закревською (перший портрет вгорі – ред.) та племінницею декабриста Рєпніна – княжною Варварою. Виник справжній любовний трикутник.

Коли полковник Закревський запросив молодого художника до своєї садиби в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сім’ї, Шевченко охоче погодився. Малював  неквапно, щоб довше бути поруч із «Ганною вродливою», як згодом назвав  кохану в одному із віршів.

Ще один тимчасовий притулок у той час Шевченко отримав у Варвари Рєпніної в містечку Яготин. Княжна спалахнула несподіваним коханням до поета і запропонувала йому пожити у своєму домі. Була на шість років старшою від Тараса, і той радше сприймав її як свою опікунку, а не кохану. Княжна, натомість, своїх почуттів не приховувала. Зізнавалася у коханні до Шевченка в листах. Подарувала йому власноруч сплетений шалик. Навзаєм він подарував їй свій автопортрет. У Яготині Тарас прожив десь із півроку, а потім знову повернувся до Петербурга.

…Уже на засланні,  в солдатах, Шевченко згадував про Закревську, присвятивши їй вірша «Якби зострілися ми знову». Але зустрітися їм більше не довелося, Анна померла у 35, саме того року, коли поет отримав звільнення від 10-річної солдатчини.

А от з Варварою Рєпніною вдруге  таки побачився — через п’ятнадцять років після першої зустрічі, перебуваючи проїздом у Москві, коли повертався із заслання. Романтичних наслідків та зустріч не мала.

Тим не менш, вони підтримували зв’язок усе життя. Варвара Миколаївна вирішила, що їй судилося бути янголом-охоронцем поета, і що вона приречена на страждання. Пізніше Шевченко присвятить їй поему «Тризна», а вона напише про поета повість.

 

Феодосія Кошиць

Коли Шевченко перший раз відвідував Україну, село  Кирилівку, вже як вільна людина, йому сподобалася донька місцевого cвященика – Феодосія Кошиць. Але під час сватання отримав гарбуза – не сподобався батькам попівни. Сама ж дівчина згодом, згідно з місцевими переказами, збожеволіла та померла в 1884 році.

Лукерія Полусмак

Агата Ускова

Під час тяжкого заслання, яке тривало десять років, Шевченко закохався в дружину коменданта Новопетрівської фортеці, Агату Ускову. Вона була  платонічною любов’ю поета, але плітки і громадський осуд перервали їхні приятельські розмови. Все ж таки, вони продовжували підтримувати дружні стосунки впродовж багатьох років.

 

Катерина Піунова

Повертаючись до Петербурга, Шевченко на декілька місяців затримався у Нижньому Новгороді. І тут сповна відчув свою популярність. Пані з місцевого бомонду навперебій замовляли йому свої портрети, а художник оцінював їх прискіпливо.

«Серед жінок, як на підбір, жодної не тільки красуні чи гарненької, навіть стерпної не зустрів. Потвори і, як видається, переважно старі діви. Бідні старі діви!»,  – такий запис у щоденнику зробив під враженнями від жіночого товариства у Нижньому.

Зате в місцевому театрі побачив на сцені Катю Піунову –  шістнадцятирічну актрису. Щоб допомогти дівчині з її артистичною кар’єрою, Шевченко навіть викликав свого знайомого – знаменитого актора Михайла Щепкіна, щоб той зіграв з Катериною у спектаклях декілька днів. Потім Тарас Григорович навіть написав про це сповнений захоплення допис до місцевої газети. Але актриса чи то лише скористалася поетом, чи побоялася різниці у віці (30 років) – і її батьки відмовили у проханні поета віддати за нього дочку.  Сама ж акторка переїхала з 25-ти річним Максиміліаном Шмідтом до Казані, де й одружилася з ним.

 

Марія Максимович

Черговою музою для Тараса стала Марія Максимович, яка була дружиною давнього друга поета. Впродовж свого перебування в Москві, Тарас неодноразово бачився з Марією і саме їй подарував автограф відомого вірша «Садок вишневий коло хати…».

 

Харитина Довгополенко

Була наймичкою Варфоломія Шевченка, троюрідного брата і свояка Тараса. Познайомилися вони, коли Тарас приїхав із Петербурга в Україну, в місто Корсунь. Дев’ятнадцятирічна селянка дуже сподобалася Шевченку, але відмовила йому на пропозицію одружитися, бо їй подобався молодий писар.

Надія Тарновська

Сестра українського діяча, поміщика Тарновського, з ним поет познайомився через свого товариша Василя Штернберга. Надія усією душею ненавиділа кріпацтво. Доля ніби намагалася зблизити Тарновську з Шевченком, в 1845 році разом навіть хрестили дитину в дяка. У них були особливі стосунки – її почуття до Тараса були сповнені поваги та родинної близькості, він же був для неї наче братом. І кожного разу, коли поет сватався до Надії, отримував відмову. 

Лукерія Полусмак

Колишня наймичка, кріпачка, українка Лукерія Полусмак – останнє кохання поета. Лукерія уявлялася Тарасові останньою соломинкою, як особистий порятунок від самотності та надія на створення сімейного щастя. Поет планував переїхати в Україну з молодою дружиною.

На жаль, все виявилося прозаїчніше. Шевченко домовився з друзями про звільнення Лукерії з кріпацтва, запропонував їй одружитися і  засипав дівчину подарунками. Але вона, натомість, вийшла заміж за такого собі Яковлєва, той був звичайним перукарем. З ним у шлюбі щасливою не була, чоловік пиячив.

Коли їхні діти підросли, Лукерія перебралася з Петербурга до Канева, щоб до кінця своїх днів каятися про помилку молодості і доглядати за могилою Тараса на Чернечій горі.

…За рік до смерті 46-річний Шевченко писав у листі до троюрідного брата Варфоломія: «Без жінки і над самісіньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий».

http://taras-shevchenko.com.ua/ua/content/kohani-zhinki-shevchenka.htm

http://taras-shevchenko.in.ua/statti/shevchenko_i_yogo_zhinky.html

Ілюстрації: https://kr24.com.ua/, https://dyvys.info/, https://ru.wikipedia.org/, http://filpersona.ru/

Напишіть відгук