«Якось буде» – український діагноз, гірший від коронавіруса

Не дивуйтеся безвідповідальності тих, хто не дотримуються карантину і чхають на все не лише буквально. В них є «гарний» приклад – наших державних мужів.

«Два дебіли –  це сила», страшна, як знаємо з російської. А коли їх 100? 1000? На всіх рівнях, від топ-урядовців до тих, кого називають газетним штампом «прості люди». Забагато і недозволено «прості» – в умовах катастрофи, що насувається.

«Якось буде»  –  анархічно-пофігістичний український девіз, напрацьований поколіннями, такий же «обов’язковий» атрибут нашої ментальності, як хронічні танці на граблях. Тріскало в лоба теж не раз, і добряче, але чи то лоби – занадто міцні, чи звикли …

«Якосьбуде»  –  це те, як в нас готуються до поширення коронавіруса. Вірніше, не готуються. Вірніше, продовжують демонструвати всі ознаки класичного дебілізму. Переважно, злочинного, хоч нікого ще під варту не взяли і навряд чи бодай когось з винних посадять – адже граблі у нас в крові. Не хочу зайве повторювати, чим щодня вирує мережа: від проданих за кордон життєво необхідних медичних масок та беззахисних лікарів до маразматичних жартів міністра охорони здоров’я І. Ємця. До натовпів повернених з-за кордонів земляків, в тому числі, й з температурами та кашлями, але без жодних для них карантинів. Привезли на вокзал чи в аеропорт – і гуляйте, куди, з ким і скільки-завгодно хочете.

Це в той час, коли весь світ криком кричить – тримайте дистанцію! Сидіть вдома! Ізолюйте всіх, хто могли заразитися! 

В нас натомість – «якось буде». На державному рівні готовність до біди – трішечки вище нуля. В середовищі обивателів – навіть нижче, бо тотальний пофігізм від Києва і до Борщова чи Знам’янки. З походами в гості, на манікюр в когось на квартирі, на шашлики чи дитячі майданчики тощо. Карантин сприймається як такі собі шарові канікули, що з неба впали, а не як категорична вимога обмеження контактів – що вже навіть не умова, а лише шанс на порятунок в українських реаліях.

Хіба-що на рівні громадянського суспільства готовність до боротьби з вірусом вселяє обережну надію – народ потихеньку починає самоорганізовуватися, створювати групи в соцмережах, збирати кошти й запаси для лікарень, поширювати інформацію, волонтерити і т.д. Але чи достатньо цих зусиль в умовах хронічного «якосьбудьства» – питання, звісно, риторичне.

Агов, Санжари! Як ви там? А нашій дівчинці-красунечці з песиком в Ухані ніхто не хоче подзвонити? Ех, Володимире Олександровичу, і знову в нас по всіх сценах – якийсь апокаліптичний «квартал». Тільки от слова з бадьорої пісеньки – «єсли ты от жизни от своей устал»  – набувають зловісного змісту.

Дебілізм українського ставлення до небезпеки  сягає зашкварних висот, відстежувати його прояви у виконанні кабмінів – недавнього та нового – депутатів, чиновників, інших керівних дядьків і тіток просто не встигаєш. На цьому тлі годі дивуватися безголовості «простих людей», які й не думають перейматися карантином. Забуваючи, що різниця між ним та словом «кранти» –  всього кілька літер.  

Це я про персонажів «тобі яке діло, чо я без маски ходжу?» чи «славних», з мозолястими руками  заробітчан. Котрі, щойно повернувшись додому з Ломбардії, Варшави чи Мадрида, одразу ж кинулися відзначати повернення «на Неньку». З пишними застіллями в ресторанах чи в себе вдома, з десятком-другим-третім таких самих ідіотів, їм конче треба саме зараз «єври прос***ти». І заодно – гарантовано! – чужі здоров’я і життя, тисячі їх. «Нагородити» вірусом і кохану родину, і співпляшників, і дівок, яких під столом мацали – вибачте, кого забула – і просто випадкових людей поруч. Це –  наш рідний дебілізм, безжалісний у своєму розмахові.

Щоб не бути голослівною – цитата з медичного ресурсу про ознаки та види дебілізму. Є дисфоричний: прояви апатії до суспільства та його потреб, відсутність соціальної адаптації, і є атонічний – втрата мотивації, неспроможність здійснювати та відповідати за свої вчинки самостійно, без втручання інших. Вам який більше подобається? Обидва чудово вписуються у формулу «якось буде».

Буде, але зовсім не «якось». А як саме, навіть уявляти не хочеться, «дивіться на всіх екранах» скоро.

Людмила Пустельник, Global Village

Facebookгрупи, де можна знайти собі подібних адекватних громадян, що хочуть зупинити коронавірус:

Коронавірус в Україні https://www.facebook.com/Coronavirus.In.UA/

Коронавірус в Україні ОНЛАЙН https://www.facebook.com/groups/204741127542982/

Гаряча лінія Стоп-Коронавірус https://www.facebook.com/hotlinestopkoronavirus/?__tn__=%2Cd%2CP-R&eid=ARCBERDaGgNDaTnFSgcACcgLE_5JUWXD5csxaHTjs1-n0EOi2K7S0JS8YPGWH0CXj7Aut2-qQius5rta

Національний Моніторинг https://www.facebook.com/Nationalmonitory/?__tn__=%2Cd%2CP-R&eid=ARCgoStkdto-z8O974RNb_rMHrufWdDEyjeNCqRocOnIQRyVaHijXpfuPFJqSi1OiaN7hUDk0tIpAOYw

Стоп Коронавірус https://www.facebook.com/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D0%BF-%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81-103680981250624/

Зупинимо вірус – Чортків. https://www.facebook.com/groups/237492347390446/?fref=nf

СТОП коронавірус. Підволочиськhttps://www.facebook.com/groups/198830274724436/

Знаєте ще якісь об’єднання – допишіть в коментарях.

Малюнок: https://caricatura.ru

Фото: Зупинимо вірус – Чортків.