Хороші Люди – про добровольців на війні з «короною»

Небайдужі, альтруїсти, класні хлопці та дівчата – поки інші розводять руками, перші просто беруться до роботи.

Їм вдається, і саме вони сьогодні – справжні зірки. (Хоч і відмахуються від такого визначення). Йдеться про волонтерів у боротьбі з коронавірусом. Такі сьогодні є в кожному місті, повідомленнями про їхню шляхетну працю задля всіх рясніють стрічки новин, і про них знімають телевізійні сюжети.

Завдяки волонтерам навіть подекуди сталося те, за що змагалися  дві останні українські революції – місцеві й не дуже керівники відірвали владні сідала від крісел і… почали чимось-там допомагати співгромадянам.  Із нарешті закупівлями: десь – медичних масок, а десь – навіть апарату для вентиляції легень.  Принагідно, з нещадним піаром себе, коханих – як же без цього? Про те, що стан наших лікарень – ніби, як після війни, чиновництво по обласних чи районних центрах раніше, виглядає, й гадки не мало. Та йому відкрили очі волонтери.

Ці хлопці й дівчата не шукають уваги журналістів, працюють нерідко цілодобово й «за дякую». Не втомлюючись казати його тим, хто відгукнулися з пожертвами «задля фронту» – боротьби з коронавірусом.   

Сьогодні про волонтерів з мого рідного міста – Чорткова Тернопільської області.

Завдяки ініціативі всього кількох ентузіастів стало можливим зробити придатною до життя за призначенням ще вчора занапащену районну лікарню і захистити безкоштовними медичними масками сотні людей. Зібрати й передати медикаменти, бахіли, постільну білизну, обладнання, посуд тощо для потреб медичних закладів. Все це – раптом упродовж неповних двох тижнів. Коштами власними та доброчинців і коштом теж власних хронічних недосипання та втоми. Хто ці люди?

Анна Надкернична мала маленьку, дуже жіночу мрію – до Великодня вишити собі нову блузку, щоб піти в ній до церкви. Анна взагалі по життю – креативна пані. Та обнову довелося відкласти до кращих часів, бо протягом останніх тижнів жінка шиє тільки медичні маски. Після основної роботи оператором комп’ютерного набору, а додаткова на волонтерських засадах – нерідко і вночі. Щоб, йдучи на працю чи з неї  роздати маски всім бажаючим. Скільки вже виготовила – не рахувала, але напевне зашкалює за багато сотень.

З Фейсбук-допису Аня Надкернична: «Люди навіть до дому приходять по маски. І це добре, бо думають не тільки про себе, але й про рідних. І знаєте, нема таких, що пишуть «дайте 10 чи 20», а просять на сім’ю по 3, 4, 5, 6 масок. Наші люди не є якісь захланні, а розумні і добрі. Я поки донесу до роботи, а мені йти 5 хв. максимально, то третю частину роздаю перехожим, як бачу, що йдуть без масок і на роботі. Як бачу, що приходять люди до лікарів на прийом, то теж виношу і даю. От на завтра маю передати аж 50 масок – це для великої кількості людей. Мені не важко накроїти і попрасувати, а от чоловік (Юрій Солтис, і це була його ідея – виготовляти безкоштовні маски – ред.) працює по 12 годин, а то і більше. Сам дивується, як машинка витримує такий процес роботи. Тільки все питає, скільки я вже пошила, а я кажу, що багато і ще треба. Тож бережемо себе і інших, а це означає – одягаємо маски, коли виходимо надвір і шануймо один одного».

Олег Безпалько – музикант, зараз – скарбник спільноти небайдужих містян «Зупинимо вірус – Чортків.». Свого часу працював у Дніпропетровській та Хмельницькій філармоніях. Коли стало відомо про поширення коронавірусу в Україні, навідався до Чортківської інфекційної лікарні. Вирішив поцікавитися, чого потребує персонал закладу, що опиниться «на передовій», коли почнуть надходити хворі. Виявилося – всього, а що хворих буде немало – сумнівів, на жаль, нема.

Саме на Тернопільщині протягом останніх днів «корона» поширюється надзвичайно швидкими темпами, станом на 29 березня – більше чотирьох десятків заражених, з них 18 – лікарі.

Крім того, Чортківський район – справжня «кузня кадрів» заробітчан у Європі, чимало з яких зараз повернулися додому, і не всі  дотримуються карантину.

А чортківська інфекційна, так на хвилинку, збудована ще на початку століття. Двадцятого. Це, ще донедавна – видовище таке ж понуре, як вираз обличчя чергового міністра охорони здоров’я після відставки. Або ж апокаліптичне, коли заглянути до підвалу шпиталю – з облупленими стінами, майже відсутньою підлогою і всім, що там мало би бути в наявності – пральнею, душовими для пацієнтів та лікарів тощо. Темно, брудно й безнадійно – було, ще вчора.

Зараз картина змінилася, бо повним ходом ведеться ремонт, і зовсім недавно невтішний інтер’єр з кожним днем виглядає все більш оптимістично. Завдяки тому, що Олег та його однодумці – Анатолій Петльований, Олександр Шутков, Лана Гулевата та  Андрій Гребченко –  кинули клич серед місцевих підприємців та інших, хто мають можливості та бажання допомогти: грошима чи інакше.

Допомагати ж треба: Чортківській станції невідкладної швидкої допомоги, міським та районним сімейним лікарям, районній комунальній лікарні, інфекційному відділенню районної клінічної лікарні. Щодня список потрібних речей оприлюднюється на Фейсбук (так само як і звіт про зібрані та витрачені гроші) чи світлинами і відео зібраних пожертвувань – від будівельних матеріалів до бойлерів, сантехніки чи медичних масок, респіраторів, вологих серветок, ліків та ще багато чого.

На щастя, вони несамотні, і щодня до допомоги долучаються все більше громадян. Яким команда волонтерів так само щоденно висловлює подяку за підтримку.

Що ці хлопці-дівчата – реальна сила, вже зрозуміли не лише лікарі, але й місцеві можновладці, вони тепер  поспішають повідомити ЗМІ про «зроблену роботу» задля шпиталів Чорткова. До яких раніше руки чомусь не доходили…

Якщо коронавірус – це війна, то переможуть в ній саме Люди.

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: Facebook Lana Gulevata i http://blitz.if.ua/news/

Напишіть відгук