Правду – теж на карантин? Хоче відправити «слуга народу»

Депутат від моно-більшості Сергій Демченко (на фото) пропонує обмежити право громадян на доступ до публічної інформації під час карантину. Вже вніс відповідний законопроєкт. Формулювання – на перший погляд безвинне, бо йдеться всього лише про «уточнення  термінів розгляду звернень громадян, запитів на публічну інформацію, адвокатських запитів в умовах дії карантину». Попри те, що вже й так існує можливість потягти із задоволенням інформаційного запиту згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації». У певних випадках її розпорядник має право сказати, що відповідь буде пізніше. Тим не менш, повинен зазначити дату отримання інформації.

З пропонованим «покращенням» від Демченка багато про яку інформацію можна буде забути. Адже насправді, як каже юрист Олександр Бурмагін на сайті «Доступ до правди» (https://dostup.pravda.com.ua/), пропонується просто заморозити термін відповіді на інформаційний запит. Розглядати його будуть аж після завершення карантину, це може розтягтися на місяці – зважаючи на те, що в Україні епідемія коронавірусу лише починається. Іншими словами, хоч сякий-такий, але контроль громадянського суспільства за діяльністю влади стає неможливим – бо його інструмент, публічна інформація, перестає працювати.

Крім того, в докараннтинні часи чиновника, що зволікав із наданням даних про зарплату міністра чи, скажімо, суму закупівель медпрепаратів, можна було бодай умовно, але притягти до відповідальності. Якщо ж проєкт стане законом, зникне не лише покарання за приховування даних, але й, власне, доступ до них. Що геть не поєднується з базовими засадами демократії та відкритого суспільства, про які так багато говорили «слуги народу» та президент В.Зеленський під час виборів.

Що ж саме пропонує С.Демченко? «З дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом, перебіг строків розгляду звернень громадян, запитів на публічну інформацію (поданих відповідно до законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації»), адвокатських запитів, окрім звернень (запитів), що стосуються захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення».

Законопроєкт суперечить чинному українському законодавству і відкриває широкі можливості для зловживань. Наприклад, як вважає Олександр Бурмагін, «багато запитів щодо COVID-19 можуть розцінюватись розпорядниками [інформації], як такі, що не стосуються «надзвичайної події, яка сталась і загрожує безпеці громадян.

Як-от, зловживання цінами на продукти харчування під час карантину.

У випадку ж відмовок розпорядників щодо ближчих до протидії COVID2019 тем цей закон призведе до колізій з профільним проти епідеміологічним законодавством. В ньому прямо передбачено, що «громадяни та їх об’єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом» (ст. 17 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

В іншому законі: «громадяни мають право на достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.» (ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Слід зазначити, що зазначені гарантії щодо права на доступ до публічної інформації існують не просто так. Ми пам’ятаємо трагедію Чорнобиля, коли влада вводила в оману суспільство і до яких наслідків це призводило.

Це право в сучасному контексті України має особливу роль і функцію, а ціна правди в даній ситуації – це життя та здоров’я мільйонів людей. Тому такі обмеження, враховуючи загальну заборону на інші теми запитів, не можна назвати пропорційним і необхідним в демократичному суспільстві.

Крім того, суттєве обмеження права на доступ до інформації про COVID-19 зробить державу монополістом величезного обсягу суспільно значущої інформації. Держава буде вирішувати скільки, якої і кому надавати інформації на власний розсуд. Що їй заважатиме стати цензором, надавати, наприклад, неповну інформацію? Як це перевірити без повноцінного механізму запитів? Громадянському суспільству, медіа та іншим вартовим демократії тут і зараз, коли це важливо?»

Кілька слів про автора закопроєкту: вихідець з Дніпропетровщини, в парламенті відомий законотворчою плодючістю, 88% його правок до законопроєктів було прийнято. Має шанси заробити сумнівні лаври ініціатора згортання демократії – якщо його законороєкт отримає підтримку в Раді.

 https://dostup.pravda.com.ua/

Global Village

Карикатура: https://gazetacrimea.ru/