«Хлопчик з сірниками». Рятуйся, хто може!

Присвячується паліям, що зараз пускають за димом ліси й степи України (Чорнобиль, Одеська, Херсонська, Полтавська, Черкаська, Київська області та вся Західна), знищуючи ще де-не-де живе довкілля з метою… «щоб краще росло».

Хлопчику з сірниками, можна, я підпалю твою хату?

Користуючись твоєю ж логікою (чи то пак, її відсутністю) – «щоб краще росло». Або ж мені, як і тобі, раптом просто сподобається дивитись на вогонь – як полум’я, спершу несміливо жовте, розростається захланно-помаранчевим. Зжираючи на своєму шляху і суху траву, яка так муляє твої очі, і ближчі кущі, й ліс. І цілий світ усіх, хто там спокійно собі жили, поки тебе дідько не приніс: мишок, кротів, їжачків, зайчиків, білочок, птахів. Вже не згадуючи про таку дрібноту, як ящірки, жаби, комахи й хробачки. Останніх ти просто підсмажив – живцем і повільно. Вони ж сліпі по життю і діватися їм нікуди, а трава  згорає не лише на землі, але й під нею. Разом з корінням і, власне, самою землею, їхнім середовищем та життям.

Tобі як – ще не дуже пече? Бо я подумки бачу, як тріщать стіни в твоїй кімнаті, як з дзеньканням сиплеться шибка у вікні, і як весело, класно, швидко все горить! Правда ж, яскраво? «Ух, круто, да?!» Вже через кілька хвилин купкою попелу стануть не лише он ті модні кросівки, що тобі бабця подарувала. І в яких ти вчора «ходив на діло», себто підпал, з такими ж самими шмаркатими бовдурами. На мотлох перетворяться і твій стіл, і комп’ютер на ньому – кращий друг і співрозмовник сучасного юнацтва –  і килим, і ліжко твоїх «предків». Те саме, на якому тебе зачали років надцять тому. Навряд чи на тверезу голову, зважаючи на твою сьогоднішню бездумну пристрасть до нищення. Лише книжки у твоїй хаті не горять – з тієї причини, що їх там давно нема.

Звичайно, ти ж іще «мала дитина», і в тебе навіть на австралійські масштаби пожежі є «залізний» аргумент: «А шо, мій дідо так робили, і тато, і старший брат – і нічо страшного не було, потім трава ого-го виростала!». Авжеж. Просто твої такі ж безголові дідо і тато жили в епоху ще не настільки запаскудженої природи, і вона, зібравшись з рештками сил,  могла впоратися із займанням самотужки. А тепер більше не може, тому й палає не лише підсмалена тобою галявина, але й гектари лісових угідь. На Одещині, в Чорнобилі чи на Рівненщині, від західних і до східних кордонів Батьківщини, всюди.

Іншими словами – увага, ідіоте, зараз буде трохи «по-науковому», але так, щоб навіть ти зрозумів – парниковий ефект ще не мав  фатальних наслідків, як сталося зараз. Тобто, вуглекислий газ, який тоннами виригує в небо людство – засобами промисловості та екологічних катастроф, все тих же лісових пожеж, – не повертався до нас «сторицею» глобального потепління настільки швидкими темпами, як сьогодні. І не висушував дощенту все навколо – повітря, траву, дерева – роблячи їх легкозаймистими, як сірники в тебе в руках, не з того місця вирослих.

Хлопчику, ти ж уже бачив у Фейсбуці ті моторошні фото? Які зробили кількома днями, або й годинами, пізніше після того, як ти «побавився вогником». Мертві зайченята з почорнілими лапками й мордочками – якщо тебе втішить, то їм не так боліло перед смертю, як їхній мамі-зайчисі. Та згоріла, намагаючись їх врятувати, а малі «просто» задихнулися димом. Або ж голі їжачки, схожі на розгублених червоних мишенят, зі спинок яких стирчать всього кілька голок… «Скажи, прикольно, нє?» – ось їм, виродку, зараз дуже боляче від отриманих «завдяки» тобі опіків. Хоч і вийшли з вогню, навряд чи проживуть своє їжаче життя, відміряне Творцем – якби тобі 60% шкіри обсмалили б, теж довго не протяг би. А ще, потворо людська, ти, на своє щастя, не чув, як брати наші менші страшно кричали перед загибеллю – від справді пекельної муки.

Хлопчику з сірниками –  мабуть, ти не лише хлопчачого віку? А здоровенний плечистий гевал, сам вже дітей наплодив. «Просто сміття спалити вирішив», ти ж – господарський хлоп, порядок любиш… Відвіз тачками своє «добро» на околицю, бензином хлюпнув – та й гори воно все до небес! Буквально все – й легені тих нормальних, думаючих громадян, що ніколи подібного не зроблять, але мають нещастя жити поблизу. Й тепер змушені дихати кіптявою. А про те, щоб кватирку увечері відчинити задля ковтка свіжого повітря, вже й мови не може бути.

Або ти йшов собі через ліс, недопалок кинув, воно й зайнялося… Буває, ти ж ненавмисне!

Тільки мені байдуже – що ти «не хотів», «не знав» чи навпаки – дуже навіть розумів, чим твоє безглузде палійство може обернутися. Я хочу, щоб аутодафе, яке ти влаштував довкіллю, наздогнало тебе бумерангом якомога швидше. Щоб гепнуло по дурній макітрі не лише захмарним штрафом, але й цілком реальним терміном за гратами. І щоб був обов’язково показовий суд, і щоб ти згорав – від сорому.

Але знаю, що це наразі – лише мрії. Що штраф 17000 грн. у нас запросто заробити, вийшовши за поріг без маски, а за підпал ще нікого серйозно не покарали. Бо ж вогонь, яким зараз смалять багатостраждальну землю, має здатність викурювати і здоровий глузд можновладців.

Тим не менш, хлопчику (чи дядьку?) з сірниками: статтю Кримінального кодексу для таких, як ти, ще ніхто не скасовував. Ось вона, покидьку, ознайомся, про всяк випадок. Перед тим, як завтра знову підеш коптити «щоб краще росло»:

«Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

  1. Умисне знищення або пошкодження чужого (в т.ч. і комунального та державного – ред.) майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на термін від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на термін до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий термін.
  2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки – карається позбавленням волі на термін від трьох до десяти років.

{Стаття 194 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008№ 721-VII від 16.01.2014 – втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014

І ще – відповідальність за підпал настає вже з 14-річного віку. Або, коли казенною мовою: «суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку». Розумієш це, телепню з сірниками?

Людмила Пустельник, Global Village

Напишіть відгук