«Прочитати» вишиванку: значення візерунків та особливості регіонів

Що означають квіти з найвідомішого українського вбрання та як дізнатися, з якого воно краю.

Значення та символіка візерунків. Про те, що означають квіти та узори на традиційному українському вбранні, розповідає Наталiя Косакiвська-Шпак, заслужений майстер народної творчостi України, дослiдник вишивки й ткацтва: 

–  Вишиванка – здавна сильний оберiг. Залежно вiд того, де саме був орнамент: на рукавах, грудях чи на подолi — вiн певним чином впливав на ту дiлянку тiла. Наприклад, на рукавах жiночих сорочок вишивали гiлки, що вiдображали безкiнечнiсть роду. Така гiлка обов’язково повинна була мати бруньки, i її в жодному разi не можна було якось обрiзати. Великий рiд також символiзували квiти й засiяне поле. Молодим дiвчатам i молодицям репродуктивного вiку рясно зашивали квiтами та iншими символами пазуху. Це захищало груди жiнки, адже з молоком матерi до дiтей передавалися всiляка добра iнформацiя, любов i мудрiсть. Цiкаво, що, подивившись на манжет чоловiчої сорочки, можна було дiзнатися, яким ремеслом заробляє на життя ця людина. 

Не дуже добрий знак – вишивати червоні маки на сорочках. Ця квiтка – символ пролитої кровi, колись її вишивали дiвчинi, яка втратила цноту до шлюбу, це також квiтка спокуси. А ще –  символ пролитої кровi в бою. Тому на жiночих сорочках добре вишивати калину,  символ чистоти родової кровi. На чоловiчих сорочках можна вишивати дубове листя. Воно символiзує чоловiчу енергiю, силу, дає мiць i витривалiсть.

Про кольори вишиванки: бiлий — чистота й початок чогось нового, чорний — колiр предкiв, закiнчення життя, пам’ятi про загиблих родичiв. Усi вiдтiнки вiд коричневого до пiщаного — символiзують землю, а червоний – вогонь, активнiсть, кохання. Червоними нитками треба вишивати сорочки людям, яким бракує енергiї. А тим, хто занадто активний, слiд вишивати вбрання голубими й синiми. Жовтий символiзує зрiлiсть, врожай. Зелений — це ознака життя, а фiолетовий — духовностi. На все це потрiбно зважати. 

Не можна копіювати візерунки старовинних сорочок, вишиваючи нові: щоб не вишити чогось такого, що принесе бiду або негаразди. Наприклад, та ж сварга, яка зображує рух Сонця, має подвійне значення. Зображена за годинниковою стрiлкою символiзує молодiсть, а сварга, розвернена проти годинникової стрiлки, дiє навпаки. Iнодi на вишиванках зображають знак, схожий на рибу. То ось, якщо рибки розверненi до центру, то це добрий знак, а рибок, розвернутих назовнi, колись вишивали на поховальних сорочках. На це потрiбно зважати, i якщо ви берете звiдкись вiзерунок, то його потрiбно обов’язково оновити, додати щось вiд себе, по-iншому скомбiнувати, щоб не «перешити» чужу долю. 

Особливості регіонів. Знавці технік вишивки з першого погляду можуть визначити її географічне походження. Нижче – про найбільш популярні вишиванки України. 

Борщівська вишиванка

Борщівська, Тернопільщина:  Буває також тканою, а унікальність – в масивному візерункові, переважно, або виключно чорного кольору. Згідно з легендою, в XV–XVIII ст. в Борщові турки й татари вбили всіх чоловіків, включно з дітьми. Відтоді дівчата та жінки краю в пам’ять про загиблих поклялися вишивати свій одяг лише чорними нитками. (Подібна легенда існує також у Сокальському районі Львівщини, де візерунок сорочки – теж традиційно чорний).

Покоління, яке вишивали такі сорочки у 20-30-х роках минулого століття в Борщові, було останнім, пов’язаним з цією обітницею. Вже відтак почали використовувати й кольорові нитки.

Інша легенда каже, що колись на Борщівщині лютувала страшна недуга, від якої потерпали лише жінки. Тож чорний колір був своєрідним захистом, так намагалися обдурити смерть. 

Буковинська «ляпанка»

Буковинська.  Для неї характерне поєднання яскравих, насичених кольорів та багатий квітковий орнамент, за що у давні часи вишиванку з Чернівеччини також називали «ляпанкою». Ще одна особливість – чимало сорочок оздоблені характерним швом, «циркою». А візитівка краю – сорочка, вишита бісером,  нерідко вага такого виробу сягала 10 кг і вважалася предметом розкоші. 

Характерна деталь буковинської весільної сорочки, як розповідає майстриня художньої вишивки з м. Кіцмань Дарія Стасюк, – у потаємному місці вишивали, переважно, червоною ниткою іменний символ-оберіг (зірочку, хрестик, квіточку). Він мав захищати власника  від усього лихого. 

Візерунки Слобожанщини

Cлобожанська. Розповсюджена на території Харківської, Сумської, Луганської та частини Донецької областей. Як розповідає заслужений майстер народної творчості України Григорій Гринь, для оздоблення характерні  трикутники: торкаючись вершинами одне до одного, символізують Світ та Антисвіт. Подекуди між трикутниками є лінія, так зване «Кільце Великого Світіння», що символізує віддзеркалення двох світів.

Також популярним символом була свастика – ще до того, як її значення назавжди спотворили нацисти. Для предків сучасних жителів Слобожанщини свастика була сонячним символом життя. Її зображення на сорочках означало принесення світла у світ.  Коли дівчина виходила заміж, на рукавах вишивались свастики, спрямовані до неї.

Наддніпрянщина

Наддніпрянська. Території Київської, Чернігівської, Сумської, Полтавської, Харківської і частини Кіровоградської та Черкаської областей.

У вишивках на лівому березі Дніпра майже не використовували кольорові відтінки. Зате виконували візерунки білим по білому, або сірими чи трохи підсиненими нитками.  В якості орнаменту обирали рослинні, геометричні, інколи зооморфні мотиви, дуже популярною була вишивка виноградного грона, хмелю.

Вишивки Правобережжя історично були зроблені в поєднанні синього та чорного кольорів. Різнокольоровість з’явилась тут тільки на початку ХХ століття. В техніці вишивки теж було більше різноманітності – використовували мережки, набирування та вирізування. Наприкінці ХІХ століття майстрині почали вишивати хрестиком, а в орнаменті з’явились троянди, вишиті бавовняними червоними і чорними нитками.

Крим

Кримськотатарська. До весілля татарська дівчина мала виткати та покрити вишивкою до 200 м тканин, що входили до її приданого. Вишивався не лише натільний одяг, також верхній і сумки.

Юнак давав дівчині чисту хустку, а та своєю вишивкою на ньому показувала власне ставлення: маленька квітка – «до побачення», пишна та багата вишивка – бути весіллю.

 Технік вишиття, лише тих, що найбільш відомі – 10.  Серед них: «татар ішлеме» (ішлеме – робота), двостороння гладь, «есап ішлеме»  – лічильне прозоре двостороннє шиття для заповнення великих просторів, «теллі». – шиття на отвір позолоченою або ж посрібленою пластинкою невеликого розміру, «михлама» – золоте або срібне одностороннє шитво. 

В основі малюнка татарської вишивки нерідко розташовується трикутник – оберіг у вигляді трьох листків або ж трикутної вази. Популярним є і традиційний образ «дерева життя», сильне розгалуження гілок слугує побажанням великого потомства кримськотатарській родині. Образ півня позначає перемогу добра над злом, а мигдалеподібний візерунок «бадем» використовували жінки, готові до подружнього життя.

Подекуди в орнаментах зустрічалися написи, які, окрім побажань здоров’я та благополуччя, несли в собі суто викривальний зміст і засвідчують зовсім не пригноблене становище татарської жінки в суспільстві.  Відома дослідниця О. Спаська наводить переклади написів на кримських рушниках: «Ми, жінки, осередки усього благородного та дорогоцінного – ніщо для нього», «Невігласу, дурній, лукавій людині до вподоби лише зовнішній вигляд та форма».

Тож, як бачимо, вишиванку можна «читати» і буквально.

http://www.volynpost.com/, https://etnoxata.com.ua/, http://wedding.molbuk.ua/

Фото: https://etnoxata.com.ua/, https://ok.ru/, https://spadok.org.ua, https://leopolis.news/

Напишіть відгук