Що думають закордонні українці про «Зе!лений» рік – опитування

Сайт Global Village запропонував землякам, що мешкають в різних країнах, відповісти на два запитання:

  1. Що, на Вашу думку, стало найбільшим успіхом першого року президенства В.Зеленського?
  2. Що було найбільшим розчаруванням в його політиці за цей же період?

Віталій Іщенко, аналітик, блогер, Австрія: 1. – Скасування депутатської недоторканості. (На цей крок не вистачало політичної волі у жодного з  попередників). 2. Повернення відповідальності чиновників за незаконне збагачення. (Це було встановлено в період правління Петра Порошенка, але в останній місяць його каденції Конституційний суд скасував цей закон). 3. Звільнення українських бранців з російського полону.
Хоч формулювання «найбільші успіхи», напевне, не зовсім відповідає дійності. Оскільки це, за великим рахунком, єдині його успіхи.

2.А розчарування мають більш глибокий та системний характер. По-перше, він не зміг і навіть не намагався розпочати довгоочікувані економічні реформи. Вони потребують цілих пакетів законопроектів та продуманої державної стратегії. Але вже очевидно, що у Зеленського та його команди нема навіть бачення руху в цьому напрямку. Суспільство наразі пов’язує певні надії з фігурою Міхеїла Саакашвілі. Проте, повноваження та можливості у нього суто декоративні. В. Зеленський докладав багато зусиль для призначень на важливі посади нікому не відомих, нікчемних управлінців, а тиснути на свою фракцію заради видатного реформатора не захотів. І з цим пов’язане друге розчарування.

Українці сподівались на перезавантаження політичної системи. На соціальні ліфти для талановитої молоді. На створення нового покоління політикуму. Тим часом, країна отримала найганебнішу кадрову політику за всю історію. В.Зеленський залишив при владі одіозних представників старої системи. (Скажімо, він не дорахувався би на виборах багатьох голосів, якби виборці знали, що Арсен Аваков збереже міністерську посаду). При цьому, формування кадрів відбувається за принципом кумівства (працевлаштовані майже всі рідні, друзі, свати та коханки колективу “Квартал 95”). З’ясувалось, що оточення Зеленського (голова президентського офісу Андрій Єрмак) ще й торгує державними посадами. А сам Зеленський навіть не коментує гучні корупційні скандали.

Тому корупція – це третє велике розчарування. Суспільство прагнуло рішучої боротьби з нею, що Президент виконає передвиборчу обіцянку «прийшла весна – пора саджати»… Вже закінчується друга весна, а жодного топ-корупціонера не покарано. Депутатська недоторканість де-юре скасована, а де-факто – нардепи й досі недоторкані. Олігарх Ахметов як користувався незаконними преференціями, так і продовжує обкрадати державу. (Зокрема, в галузі енергетики). Тобто, нинішня влада помилувала старих топ-корупціонерів та вже встигла створити нові корупційні схеми. Якщо режим Петра Порошенка хоча б імітував боротьбу з корупцією, займаючись «спортивною риболовлею» (спіймав – відпустив), то при Зеленському навіть імітації нема. Антикорупційна діяльність відбувається виключно в форматі відероликів, які дуже любить записувати новий Президент.

 І це –  четверте велике розчарування. Володимир Зеленський керує країною не як Президент, а як артист. Складається враження, що його нічого не хвилює, крім запису чергового гарного відеоролика.

Євген Романюк,  електрик, Іспанія: 1. –  Зеленський виправдав найбільше сподівання українців –  усунув олігарха Порошенка від влади. Порошенко п’ять років тільки тим і займався, що знищував майбутніх конкурентів на виборах. Яценюк, Коломойський, Саакашвілі, Садовий і навіть Надя-Гадя… (мається на увазі Надія Савченко – ред.). А от Зеленського він не сприйняв всерйоз, бо на фінішній прямій (після того як вмовив-залякав ГОЛОСистого Вакарчука) вже цілком переключився на боротьбу з Юлією Тимошенко.

Тим часом, як пацан сказав – пацан зробив, і тільки за це він увійде в новітню історію України. Якщо розчистить ще електоральне поле для когось нового чи, навіть, Саакашвілі, то прижиттєвий бюст в Кривому Розі йому сам поставлю…

2. Велика проблема країни в тому, що потрібно повністю замінити нашу псевдоеліту справжньою, але її нема. Я не розумію, чому війна не висунула харизматичних польових командирів, чому зараз мало хто відгукнувся на призов Зеленського до Верховної Ради. Єдина надія на місцеві вибори, але за чотири роки вирости від голови сільради до президента нереально. Тому й не бачу поки що альтернативи варяга Саакашвілі. Як не прикро.

Тетяна Броніковска, блогерка, Польща: 1. – Давно переконалась, що успішними можуть бути не лише розумні і хороші. Часто буває навпаки, і успіх приходить до тих, хто в певний момент відповідає якимось вимогам суспільства. Так і Зеленський – його успіх в тому, що відповів на спрагу українців за «новимі ліцамі», «молодою командою» та іншими ідеалами. Апофеозом успіху були дебати з Порошенком на стадіоні. Кожне його слово там просто медом лягало на душі мільйонів українців. І вони пішли й проголосували.

2. Щоб розчаруватись – треба бути зачарованим. Я не була. Ще в грудні минулого року писала про феномен «Сватів» (https://namysto.blogspot.com/2017/12/blog-post.html Не могла зрозуміти, за що люблять «Квартал», з творчістю якого була силоміць однайомлена в автобусах Україна – Польща. Їхні водії мали, здається, тільки ці записи для телевізорів в салоні. А коли Зеленський раптом оголосив, що хоче бути президентом – сприйняла це, як жарт.

Дії Зеленського на посаді президента були для мене очікуваними. Але найбільше вразили ті, що саме на початку пандемії, непослідовність і неорганізованість рішень і їхнє виконання. Натовпи українців з усього світу заїхали в Україну без жодних карантинних заходів і благополучно роз’їхались по всіх областях. Безпечна відстань, маски, ізоляція для двотижневого карантину? Та про що мова? Якісь недолугі демонстративні спроби тримати епідемію під контролем здавались просто смішними. Та й зараз бачу, яка ситуація в лікарнях: ані достатньої кількості атестованих тестів, ані апаратів ШВЛ, ані лікарів, що вміють з ними працювати…

За те, що в Україні – ще не мор, ми можемо подякувати лише Богові, який, напевне, любить нас. Та ще місцевим владам, котрі відчайдушно боролись з наслідками кожного дурнуватого рішення  Банкової і разом з волонтерами намагались з нічого зробити щось. Якби наш народ мав трохи нижчий іммунітет – події розгорнулися б інакше. І, якщо нерозумні дії президента та його недолугої команди до карантину мене просто засмучували, то їхні ідіотичні рухи з початком пандемії – то вже серйозно і страшно. Мені це досі здається майже геноцидом, за який треба судити.

Олена Андрющенко, журналістка, модель, США: 1. – Серед очевидних плюсів можу назвати зняття депутатської недоторканності та покарання за незаконне збагачення. Також  бачимо, що Президент, так би мовити, став ближче до суспільства. Він більше, ніж його попередники, спілкується з українською громадою.

Інші здобутки Володимира Зеленського можна зарахувати і до числа провалів. Наприклад, маємо нові обличчя у владі. Добре, що там є люди, які не належать до числа олігархів. Але їм не вистачає досвіду. Тож, як виявилося, нові політики зовсім не означає – кращі.

До Зеленського переговори стосовно Донбасу, по суті, були заблоковані. Новому Президенту вдалося зрушити з місця мирний процес. До того ж, Україна повернула захоплених Росією у Керченській протоці моряків, а також близько 100 інших полонених. Це велике досягнення, але, при цьому, у Зеленського немає чіткої стратегії щодо перемовин з Росією. І невідомо, які поступки Кремлю можуть з часом розкритися.

2. Курс України поки що лишається незмінним. Ми не бачимо, ні миру на Донбасі, ні справжньої боротьби з корупцією.

Дві зміни уряду за останній рік – це, по суті, демонстрація політичної кризи. Слабкість кадрової політики – очевидний мінус влади Зеленського. Це можна зрозуміти, адже у молодого політика не будо досвіду формування власної команди.

На жаль, ключові проблеми з корупцію та економікою зараз навіть множаться через світову фінансову кризу.

Серед розчарувань – скасування судової реформи в Україні. Адже без стабільних інститутів правової держави не буде достатньої довіри  закордонних інвесторів.

Мирон Панкевич, науковець, США: 1. – Найбільший успіх В. Зеленського – те що він став президентом з більшістю голосів.

  1. Розчарування – неспроможність виконання передвиборчих обіцянок. Але тут біда, радше, не в президенті, а в інфантильності населення. Яке населення, такий і президент та все інше.

Маріанна Сороневич, головний редактор «Української газети в Італії», Італія:

  1. 1. – Я не є виборцем Зеленського, бо вважаю, що політикою повинні займатися професіонали.

Зеленський досяг найбільшого успіху у вмінні відчути настрій українського народу і перетворити його у результати виборів. Він вдало скористався новими технологіями для впливу на маси. Протягом першого року президентства реалії змусили його переглянути підходи до внутрішньої і зовнішньої політики. Віртуальний кандидат та абсолютний популістський новачок, який із безпрецедентним оптимізмом вирішує будь-яку проблему країни, став реальним політиком, із нестійким рейтингом. Але, схоже, у нього досі нема чіткого бачення напрямку руху країни.

Серед рішень які мені здаються правильними, є прийняття так званого «банківського» закону, який ще називають «антиколомойським». Це є необхідним для подальшої підтримки Міжнародного Валютного Фонду. Без неї Україну очікував би економічний крах. На жаль, зволікання із його прийняттям викликала недовіру МВФ

2. – Деякі його дії є і успішними, і провальними одночасно. Серед таких – звільнення полонених. Проте, намагаючись почати прямий діалог з Москвою щодо врегулювання воєнних дій на Донбасі, Україна пішла на низку кроків, сприятливих для Росії, а непрофесійність теперішньої української влади позначилася на ставленні до нашої держави з боку міжнародної спільноти.

Невдалою є кадрова політика Зеленського, він привів до влади недосвідчений уряд та парламентську більшість, яким важко впоратися із складною ситуацією в країні. Початок другого року президентства Зеленського відзначається значно меншим оптимізмом. Сподіваюся, що український народ винесе із цього урок і пам’ятатиме цей досвід на майбутніх виборах.

Cвітлана Красовська, Італія (фото відсутнє):

1.  – На це запитання відповісти не можу, бо вважаю, що успіхів нема. Зате є провали на державному і міжнародному рівнях. Щоправда, раніше дехто з жартів Зеленського сміявся і сприймав його гумор. А зараз над нами сміється весь світ.

2. – Не можу сказати, що розчарована саме в Зеленському. Він – малоосвічений криворізький гопник, який має високі амбіції. Моє розчарування – це виборці чинного президента. Як висловився свого часу його батько –  «популістична біомаса». Обрали такого ж, як вони самі, представника.

Артем Романечко, аспірант, США (фото надати відмовився):  – Чому ви говорите про рік Зеленського? Це насправді був 6-ий рік колишнього, Порошенка. Він не лише не відповів за все, що накоїв, а навпаки – продовжує активно впливати,  в т.ч. і «завдяки» політиці Зеленського.

Добре, про нього. Феномен Зеленського, що його найбільший успіх майже одразу став фундаментом для розчарування. Тому я не зможу відокремити перше запитання від другого і відповідатиму одразу  на обидва.

Тріумф на виборах, живий доказ, що в політику може прийти нова сила, некорумпована – це, безперечно, було успіхом.

Але через декілька місяців –  усвідомлення, що новий президент став частиною старої системи, грає за її правилами і навіть не намагається їх змінити. Це стосується і «договорняків» з колишнім опонентом – маю на увазі ганебне голосування за відкриття ринку землі – і спроб протягти у владу політичних якщо не «трупів», то, скажемо, так, «мумій».  (Коли хотів зробити прем’єр-міністром олігарха С.Тігіпка). А очевидні вороги України, різні Медведчуки та інше ОПЗЖ, й надалі добре почуваються у владі – в цьому відношенні В.Зеленський недалеко втік від своїх попередників.

Ще одне розчарування – вже не раз показав, що не є самостійною фігурою. Перший дзвінок –  після відомого телефонного діалогу з Трампом минулого року. Зеленський поводився, як хлопчик на побігеньках, а не керівник незалежної держави. Хоч з іншого боку, це вже «спадкова хвороба» українських президентів. Надто, в світлі останніх новин про «торги» Порошенка з Байденом. А другі, треті, двадцять п’яті тривожні дзвінки відтоді були весь час. Апофеоз – «єрмакізація» зовнішньої політики і постійні поступки Москві.

 Дратує, що Зеленський  намагається догодити і Заходу, і шукати «миру в очах» Путіна. Ці його «багатовекторні» ігри виглядають  незграбно, він і близько калібром поруч не стояв з Л.Кучмою. Його теж не поважаю, але він, все ж таки, прогинами перед Росією чи Заходом не настільки нашкодив нашим національним інтересам.  

Але найбільша проблема  президенства Зеленського, що він надовго перекреслив довіру виборців до молодих політиків. Не знаю, якими будуть наступні вибори, але впевнений, що обирати доведеться серед «старих» знайомих кандидатів. Бо нові себе дискредитували так, як «вдалося» дуже небагатьом старим.

Global Village

Фото: Facebook, https://9news.livejournal.com/

Напишіть відгук