Володимир Петрович Порошенський – як двоє акторів «розвели» один народ

Про «договірняк» президентів, чинного й попередника, версія.

Успіх артиста в головній ролі майже завжди залежить, наскільки добре зіграє актор другого плану. Наважуся припустити, що в останньому сезоні серіалу «Слуга народу» – того, що став нашим щоденним ріеліті-шоу, роль чинного президента Зеленського – зовсім не головна. Навпаки, другорядна, щоб добре продовжував «грати першу скрипку» президент-попередник. І вся ота «душераздірающа» минулорічна драма з виборами і «ЗЕ!»-перемогою  була просто професійно втіленим в життя сценарієм – щоб дати нагоду П. Порошенку перевести подих і зібратися з силами для наступного повернення у владу.

« – Тату, ну, то я пішов, да?»  – « – Давай, синку, «жгі»! Але все буде «по-дорослому», щоб лохи повірили. Ти мені – під дихало, я тобі – в зуби. Щоб юшка з носа, синці на всю пику і красиво».  – «Ну, бать, я ж не лох!».

За дослівність діалогу не ручуся. Що прозвучав лише один такий – теж. Але, що напевне був, між П. Порошенком і В. Зеленським – ви собі, як хочете, але в мене сумнівів нема. Зробили нас разом, геніально розіграли спектакль двох акторів, «масовкою»  виступили решта громадян України.

Вони обрали собі президента перехідного періоду. Щоб не обирати П. Порошенка, який сьогодні, вже не соромлячись, говорить про свої амбіції стати главою держави номер сім. Підозрюю, це буде не так вже й важко на тлі суцільних ЗЕ-косяків, котрі до кінця каденції тільки множитимуться. І знову голосуватимуть за Порошенка за старим-«добрим» українським принципом – «обираємо менше зло», тобто, вже знайоме. Звичайно, нечисте на руку, і тавра нема де ставити… Але все’дно краще, ніж цей недосвідчений втомлений хлопець з істеричними нотками в голосі, що прориваються  все частіше…

А в 2019-му Петру Олексійовичу потрібно було: 1) викурити з електорального поля націоналістів – перехопивши їхні гасла, атрибутику, та, звичайно, аж ніяк не цінності; 2) нейтралізувати Ю.Тимошенко з її загрозливими рейтингами; 3) нарешті, не повторити долю В.Януковича. Що владу тоді не втримає – було зрозуміло, а ось виграти час – чому б не спробувати? Комбінація вдалася, політичне життя – також.

«Договірняк» з Володимиром Олександровичем міг мати місце під час відомої зустрічі на Банковій, куди ПОП запрошував ЗЕ ще задовго до виборів. Версія для загалу екс-головного в «95-му кварталі»: папа, тьху, ПОП намагався мене переконати не балотуватися. Мовляв, важка це ноша, «звали з пляжу» по-доброму. Але я, чесний пацан, що прагне змін для Батьківщини, відповів, що все одно піду.

Що сталося далі, відомо. Зміни відбулися, але, переважно, на гірше в економічному становищі громадян. Війна на Сході продовжується, жоден з топ-корупціонерів так і не поселився за гратами – всупереч передвиборчим обіцянкам теперішнього гаранта. Нікотра з них, по суті, не здійснилася.

 Тим часом,  як статус-кво в державі залишився недоторканим. Найпоказовіший індикатор – все той же головний силовик країни, що й при колишніх, це про головного поліцейського країни А. Авакова. Україна й надалі – заповідник олігархату, в якому головний хижак Ахметов безперешкодно продовжує своє полювання на останні копійки платників тарифів. Як і раніше, країна надійно «сидить на голці» кредитів МВФ, і бандити – не в тюрмах, а при владі, в парламенті та по регіонах. Нікого, здається, вже не дивує, що лояльні до ПОПа діячі продовжують «несподівано» вигулькувати на  керівних посадах вже за Зеленського.

Тож його стадіонна погроза Порошенку «я – ваш вирок!» сьогодні сприймається як вирок усім українцям, ті вкотре спокутують чергового безнадійного керівника.

Навіщо президенство здалося Зеленському? Яку  саме цукерку йому обіцяли дорослі дядьки-«ляльководи», навряд чи колись дізнаємося. Можливо й інше: наш Володимир забажав повторити історію сусідського Владіміра, Путіна, тому й спокусився на пропозицію побути зіркою ще й на політичній сцені. Адже сценарій «тимчасовий спадкоємець» свого часу вже був реалізований на пост-радянських просторах, хоч і спрацював з точністю до навпаки. «Тимчасового» Путіна колись призначив президентом РФ Борис Єльцин. Щоб перепочити, дати навести лад молодому-енергійному, а потім,  якщо й не повернутися самому до Кремля, то посадити туди когось дуже керованого. Не судилося – «тимчасовий» виявився надто зубатим і підлим, тому й переграв «стару гвардію».

Цілком вірогідно, що й В.Зеленський на зорі своєї каденції сподівався так само дати копняка «пенсіонерові», який привів його до влади – за прикладом свого російського тезки. І спробувати увійти до історії як «чесний пацан», що й справді переймався би народним добром. Але Володимир і калібром підлоти, і знанням підкилимних ігор до  московського колеги не доріс, тож серйозні дядьки в Києві(та й не лише в Києві) швидко поставили ЗЕ на місце. Звичайно, не без участі головного «пахана»-Вована з-за північного кордону, з ним у наших «зубрів» – давня інтимна близькість, фінансова.

Вони на ЗЕ мали інші плани – щоб вчасно розвів народ, а той більше не «майданив». Позловтішалися люди над поразкою набридлого злодійкуватого Петра, пораділи надіям, що  сяде –  то й досить. Аби лише вгамувалися зі своїми суспільними невдоволеннями. Задля того, щоб розлючені громадяни не пішли розбиратися з фабрикою «Рошен», як ще недавно ходили до резиденції Януковича в Межигір’ї, П.Порошенкові можна було потерпіти і комедію з аналізами, і подальший «зелений тріумф».

А в тому, що того ж кольору буде швидке фіаско, ніхто в оточенні ПОПа сумніву не мав.

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://www.stalkerzone.org/

Напишіть відгук