Батьки зниклого хлопця просять долучитися до його пошуків усіх небайдужих.
Життя Оксани та Івана Кравченків з Ноксвілла, штат Теннесі (США) протягом останніх півроку – це тортура невідомістю. Вони не знають, що з їхнім сином Андрієм, і де він перебуває. (див. Global Village від 22 червня, «Українець у США збирався судитися. І пропав», розділи «Головна» та «Міграція»). За цей час батьки пережили багато: відчай, несподівані байдужість чи навіть цинізм «доброзичливців» замість співчуття, і лише недавно – обережну надію. Коли в середині червня раптом з’явилася новина: їхній син – живий, хоч і не дав про себе знати.
Історія цієї родини виглядає як суворе заперечення реальністю всіх кіношно-белетристичних уявлень про пошуки в США зниклих безвісти людей. На екрані їх успішно знаходять живими і відносно здоровими – бодай наприкінці надцятої серії і внаслідок клопіткої роботи слідчих та поліцейських.
В житті – все не так, або ж рутинно і жорстокіше стосовно рідних і близьких зниклого. Правоохоронці, до яких не раз зверталася сім’я, не поспішають з розшуками. Посилаються на законодавчо прописані процедури: знайти молодого 25-річного чоловіка не є для поліції пріоритетним завданням. Повнолітній, не злочинець? Тож не його зникненням переймаються насамперед. От якби був малою дитиною чи порушником, тоді – інша справа.
Тим часом, Кравченки – батьки, а також брати й сестри молодого чоловіка – зайнялися пошуками самі і просять долучитися до них усіх небайдужих.
Минулої суботи вони та група волонтерів шукали Андрія в Ешвілі, Північна Кароліна (Ashville, NC). Звідти недавно надійшла новина, що хлопець потрапив у тамтешню лікарню. Кілька перехожих на вулицях підтвердили, що бачили його, але де перебуває і в якому стані – досі невідомо, тож пошуки продовжуються.
Наразі ж родина висловлює щиру подяку парафіянам церкви Grace Community Church in Knoxville, чимало з яких зголосилися поїхати до іншого міста і присвятити вихідний пошукам незнайомця. Незабаром планується наступна поїздка, і родина знову звертається до всіх, хто мешкають в Ешвілі, його околицях чи могли б туди приїхати у призначений день.
Його буде оголошено в середині тижня з 29 червня до 4 липня. Швидше за все, 4 липня теж будуть вестися пошуки.
Будь ласка, не залишайтеся осторонь! Долучайтеся! Допоможіть знайти Андрія Кравченка!
Ось що розповіла Global Village його мама, пані Оксана: – Лише в середині червня ми дізналися, що наш син – живий. Після того, як отримали платіжку з лікарні Ешвіла за триденне перебування в шпиталі нашого сина. Однак, від чого його лікували, нам не кажуть. Так само невідомо, куди подівся Андрій після того, як його виписали.
Чому саме Ешвіл? Ми не знаємо. Син ніколи не згадував про це місто. Бувало, йому не подобався Ноксвілл, казав, що хотів би переїхати до Вашингтона, Х’юстона чи в Каліфонію, але ніколи не згадував Північну Кароліну.
– Спочатку Ви шукали його в Ноксвіллі?
– Так, хоч, як зрозуміла, сина на той момент вже не було тут. В поліції дізналася, що Андрія бачили, коли якось знепритомнів на вулиці. Сталося, ймовірніше за все, ще в листопаді минулого року, і цей випадок, до речі, спочатку не був записаний поліцейським. Бо син, перш, ніж втратити свідомість, встиг сказати, як його звати, але документів при собі не мав. Крім того, як мені повідомили, люди часто називають себе чужими іменами, і це теж – одна з причин, чому поліцейський не занотував цього випадку. Він заніс непритомного Андрія до будинку місії для безпритульних. Там і залишив.
Вже після того, як син пропав, я принесла правоохоронцям портрет сина і підтвердилося – так, це він непритомнів, вони зробили формальний запис.
– Що каже поліція в Ешвілі?
– Що син, можливо, перебував у центрі для безпритульних, але вони туди йти не бажають.
– Тобто як – «не бажають»? Вони ж поліцейські!
– Нам кажуть, що центр для безхатьків не хоче, аби поліцейські туди заходили.
– Але ж йдеться про зникнення людини!
– За повнолітнім Андрієм нема жодних порушень, тому поліція вважає, що він для них – не найпершої важливості завдання. Я сама вже кілька разів їздила до Ешвіла, шукала сина – безрезультатно. Тому мені дуже потрібна допомога – якомога більшої кількості волонтерів, які згодні зі мною туди поїхати і шукати мою дитину.
Відколи записала відео-заклик, яке розмістила на Youtube, його, згідно з лічильником, переглянули понад 23000 чоловік. Але що мене здивувало й засмутило:
Багато лідерів імігрантських церков в Ешвілі, Шарлоті, Спартанбурзі, інших церков в Ноксвілі, Атланті просто не піднімали слухавки і відмовлялись бодай поширити інформацію своїм парафіянам. Сумно, адже пастори за своїм статусом покликані допомагати, і вони чули – завтра моєї дитини може взагалі не бути в живих! Отже, треба діяти швидко.
Інші теж знаходили багато причин, чому «Бог нашу родину карає». Однією з них називали, що я – жінка з вищою освітою, яка не мовчить про те, що сталося, а намагається вирішити проблему.
Багато просто дошукувались, що «не так» у нашій сім’ї, і що ми повинні «у своєму домі змінювати». Причому, вигадували якісь геть неймовірні речі, яких вони надивились, напевне, в пригодницьких фільмах.
– ?…
– Я теж не розумію, чому до нас така ненависть, надто, в церквах. Звичайно, ми – не святі, але більш-менш успішна родина. Нашому з чоловіком подружжю – 33 роки, інших шлюбів не було, обоє працюємо. Bсі наші діти, крім Андрія зараз, також мають роботу і навчаються у вишах. У нас семеро дітей.
– Давайте повернемося до того моменту, коли Андрій пропав. Як розвивалися події?
– Він, як вже дорослий, жив окремо від нас. Часом бував мовчазним і не все нам розповідав. Але це нормально для молодого чоловіка – не всім ділитися з батьками, а я завжди поважала приватність сина. Врешті, повноцінного контакту на той момент з ним не мала, бо з листопада минулого року по січень 2020-го перебувала в Україні, щоб доглядати за хворою мамою, їй 77 років, а татові – майже 80.
– В той час Андрій вже розпочав судовий позов проти компанії, в якій працював?
– Так. Я звернулася до суду, щоб познайомитися зі справою, ці дані, згідно з законом, перебувають у публічному доступі. Мені відповіли ствердно на запитання, чи розвивається ця справа, як належить, і чи буде останнє слухання в березні, як планувалося. Поцікавилася, чи можу бути присутньою під час судового засідання? Сказали: «без проблем». Я вирішила, що тоді, заодно, й розпитаю Андрія більше про ту справу.
Але наприкінці лютого на усіх судових веб-сайтах раптом з’явилася новина, що справу закрито – з повідомленням «closed with prejudice («закрито з упередженням» – англ.). I що син на засідання не прийшов. А коли так, то й справу припиняють. Тим часом, як, згідно з процедурою судочинства, потрібно бодай 30 днів, щоб довести до відома сторін цю інформацію, але тут чомусь закрили швидко, днів за 4.
А від позивача пішли повідомлення, що ніби-то син пив-гуляв, поводився неналежно з жінками, і це все призвело до його звільнення з роботи. Хоч я добре знаю, що Андрій – не та людина, щоб взагалі споживати алкоголь чи дозволяти собі будь-яку іншу непорядну поведінку.
Я зрозуміла, що з моєю дитиною щось сталося. Ми почали йому інтенсивно дзвонити, посилали гроші, картки. Все це поверталося назад невикористаним. Стало очевидно, що Андрій пропав, і тоді я пішла до поліції, заявила сина в розшук. Власне, тоді поліцейський згадав, що бачив сина наприкінці року.
Почала шукати Андрія в Ноксвілі. Обійшла з його фотографією всі вулиці. І вже тоді зіткнулася з несподіваною реакцією. В «кращому» випадку це було просто мовчання. Хоч не бракувало й насмішок і закидів, що якось «не так» живу, чи того що мені, людині з країни третього світу «так і треба». Та мене це не зупиняло. Ходила, розпитувала, шукала – тільки не знала тоді, що сина в Ноксвілі вже не було.
– Що кажуть фахівці з приводу зникнення Андрія? Чому не повідомляє про себе, якщо живий?
– Звичайно, все це – лише здогади та версії, зараз ніхто нічого не знає напевне. Причин може бути декілька. Наприклад, йому хтось вколов наркотики чи інші психотропні препарати, і він не пам’ятає, хто він. Або ж його тримають в неволі, намагаються використати в якихось своїх цілях і не дають можливості зателефонувати. Можливо, і щось інше, але все це – теорії, засновані на вгадуванні.
Також мені відомо: коли людей викрадають, їх тримають в місті викрадення лише короткий період, а потім перевозять у радіусі 2-3-х годин від попередньої локації. У нашому випадку ця теорія підтвердилася – Ешвіл знаходиться в двох годинах автом від Ноксвілла.
Ми дуже хочемо знайти сина якомога швидше, бо є небезпека, що його знову кудись перевезуть, або його і в живих не буде. Тому ще раз звертаюся до всіх, хто могли би допомогти нам у пошуках:
Відгукніться на наше прохання! Не проходьте повз! Ваша допомога – дуже потрібна, чим більше людей буде залучено до розшуків, тим більше шансів, що ми скоро зможемо обняти Андрія! Це зараз – наша найбільша мрія.
Ми також просимо молитися про те, щоб хтось із тих численних людей в Eшвілi, які отримали від нас номери телефонів, подзвонили і повідомили нам про Андрія, якщо знайдуть хоч щось про нього.
Нехай Бог благословить!
Контакти: 1-352-281-3424 (текст, Вайбер), оksanak[email protected]gmail.com
