Навчати патріотизму. З російським аусвайсом?

А Ви знали, що «Приватбанк» повертав гроші українцям в Криму лише після того, як ті показували російський паспорт? –  Емоційний пост кримчанина Станіслава Краснова

 Ніхто не може зрозуміти, наскільки це боляче для мене особисто, крім тих, хто сам пройшов крізь це.

Я розділяю людей, що отримали російські паспорти в окупованому Криму на 2 категорії.

Перші – це заручники, які об’єктивно не мали іншого виходу. Це –  пенсіонери, батьки з дітьми, звичайні обивателі. Це – два мільйони заручників, що не могли покинути свої домівки, роботу, могили своїх предків, врешті-решт.

Але чи Ви знали, що «Приватбанк» (це 99% всіх цивільних рахунків в Криму) віддавав гроші з рахунків тільки після пред’явлення російського паспорта??? Не знали? І це – тільки крапля з того, що творилось. Авто, нерухомість, навчання, робота –  все це стало неможливим без аусвайса. Російського.

І не треба казати, що всі мали їхати на неокуповану територію. Їхати куди? На смітник бомжувати? Українська влада поклала на два мільйони українців. Навіть військові, що вийшли з окупованої території, жили як бомжі. А звичайні люди тулилися по підвалах і покинутих будівлях, іноді – по санаторіях. І живуть там досі.

Це важко, це боляче, але нема виходу. Врешті-решт і під німцями, і в радянській окупації українці отримували ті аусвайси

АЛЕ!!!!!

Є зовсім інша категорія людей. Точніше, недолюдків. Гнид і чортів. Це особливі цинічні потвори, що, маючи змогу чи обов’язок не отримувати цих паспортів, як таргани кинулися до паспортних столів. І не тільки в самому Криму.

Деякі гниди поїхали в Крим навмисне за паспортом. Деякі – навіть до москви, щоб отримати паспорт там, користуючись кримською пропискою.

Це і військові, й сбушники, й усілякі журналісти та діячі культури. Сміття багато. Всі взяли участь в гонитві за зраду України, сподіваючись отримати тепленьке місце в окупантів. Один з яскравих прикладів – як такий чорт вкрав документи та печатки добровольчого батальйону, куди я мобілізувався, та, разом зі списками особового складу, втік до Криму. Отримав там – добровільно! –  російський паспорт, але чогось потрапив до в’язниці. Тепер він – політв’язень путіна, шановний «герой», що має від України квартиру та величезні виплати після повернення.

Для мене це все – чорти. Просто чорти, і ніяк інакше. Ніхто не знає, на які жертви я пішов. Особисто я покинув в Криму все – дім, роботу, навчання. Поїхав захищати Україну. Натомість, не здобув нічого. НІЧОГО.

Хоча міг би завести собі той аусвайс і жити просто чудово. Тим часом, чорти, що отримали російські паспорти, але не влаштувались у окупантів і пообіймали в нас різні посади –  вчать тут, як треба любити Україну, розповідають про це з телеканалів…

Бо така їхня сутність –  бути там, де їм добре. Прийде путін – вони одразу ж перекинуться.

Саме тому я ненавиджу цих чортів люто. Це –  найбільші вороги України. Це –  не українські гниди, а саме російські воші.

Facebook

Станіслав Краснов

Фото: Станіслав Краснов,  https://ru.krymr.com/