Український досвід: дискримінація в США

Її зазнали за те, що намагалися «качати права», в тім числі й білих, чи «не таке» ставлення до ЛБГТ – історії наших в Америці.

Хтось зголосився на редакційну пошту, а хтось – на Фейсбуці, кожен досвід  – різний. Спільне ж на всіх –  обурення подвійними стандартами, з якими зіткнулися в Америці, і переконання, що причина проблем – бо не народилися в цій країні.  Співгромадяни, крім того, наполягали, щоб не вказувати їхніх справжніх імен та інших деталей, за якими можливо «вирахувати» місця роботи тощо. «Адже сьогодні звільняють тільки за слова в соцмережах, що «учасники протестів на вулицях – це мародери й бандити, а зовсім не «борці за рівні права», – як підсумував один з українців, що звернулися до Global Village.

Нижче – про пережиті ними досвіди дискримінації в США.

 

Ольга Радивильська, домогосподарка, Північна Кароліна:

–  Ми знімали квартиру в житловому комплексі з басейном. Одного жаркого дня вибралася туди з малим, йому було 11 місяців. Дитина плавати ще не вміла, тримався на воді на надувному колі. Ходимо туди-сюди вздовж краю, де мілко… Tут з’являються дві наші сусідки, років по 16-17, чорні. І  з розгону стрибають у воду саме в тому місці, де ми. Як-то кажуть, просто перед носом. Сина одразу хвилею накрило, мені теж – вода в обличчя. Навіть не одразу змогла якось відреагувати,  бо вони ось так – дуже швидко, кілька разів поспіль. Я малого – на руки бігом. Хотілося сказати, чого заслуговували, але ж я пам’ятаю, в якій країні живу. Тому з «будь ласка» та «дякую за розуміння» попросила: «Дівчата, не створюйте небезпечної ситуації! Хоч трохи далі від нас стрибайте! Басейн великий, поділимося».  

Обидві роззявилися, аж вуха заклало: «Це – не твій басейн! Чого нам вказуєш! Де хочемо, там і будемо плавати!» Ну, і так далі. Ще й давай до малого руки тягти, захотілося його помацати, вже мало не труться об нас. Показують, що тут вся територія – їхня. Ми з сином «насолодилися» басейном, як ніколи.

Виходимо. Мене аж трусить, вдома пишу скаргу менеджерці нашого комплексу. Та у відповідь: «Мені шкода, що ви подібне пережили, розберемося». Через годину – ще один лист від неї: «Дівчата обурені: твоя дитина обзивала їх «брудними нігерками». Їхня мама вимагає, щоб ти прийшла до них додому на розмову».

Що??? А більше та мамця нічого не «вимагає»?! Це при тому, що моя дитина, зараз вже старша, таких слів ніколи навіть чути не могла!!! Тоді, коли це сталося, син ще взагалі не говорив, лише мовчки дивився на двох хамок. Але це ще не все, тримайте «вишеньку на торті»: «Ти також образила цнотливість дівчат, переодягала свого хлопця, він був голим в їхній присутності». Це коли йому після басейну мокрі труси, вибачте, міняла на сухі. І моєму «супер-мачо», нагадую, ще навіть рік на той час не виповнився! Я дивуюся, чому його одразу в звалтуванні не звинуватили?! А що, як брехати у вічі й маразматіти – то по повній. Менеджерка, до речі –  біла.

Такі флаєри зараз знаходять на шибках своїх вікон білі власники бізнесів та мешканці білих кварталів у США. Листівка з району Флетбуш у Нью-Йорку, серед іншого, запитує, чи здавали громадяни гроші на підтримку чорних організацій та іншу боротьбу з «перевагою білих». А якщо ні, то пропонують забиратися геть. Фото з Фейсбук-сторінки Marina Shepelsky

Ми з чоловіком порадилися з друзями-американцями. Ті кажуть: адвоката, що за цю справу взявся б, знайти буде нелегко. До того ж, відео-камер в басейні нема і свідків у тебе – теж. Але зробіть ось так, щоб себе захистити на майбутнє.

І ми написали менеджерці, що за грубі наклепи і порушення наших прав будемо звертатися й до суду, й до власника житлового комплексу, що це буде проти менеджерки також. А будь-які спроби контакту від тих дівок та їхньої мами будемо вважати загрозою і одразу ж звернемося до поліції.

Відтоді сімейство чорних сусідок до нас не наближалося.

Мій відгук про цей житловий комплекс – як не дуже приязний до мам з малими дітьми – на їхньому сайті пробувала розмістити двічі, і кожного разу його видаляли протягом півгодини. Щойно там закінчився наш контракт, забралися геть, і всіх знайомих відраджуємо з тим місцем зв’язуватися.

 

Тарас Гуменюк, студент, Іллінойс:

 –  Це був кінець першого семестру, канікули, і моя найперша робота в США. Оскільки віза дозволяла працювати лише на території університету, брався за будь-що і пішов у чорнороби на кухні студентської їдальні нашого універу, так звані «kitchen hands» («руки на кухні» –  англ.). Платили мало, пахати тяжко, та ще й постійній спеці, бо там, де печі й плити, ніхто на кондиціонер не розорявся. Єдиний бонус – можна заощаджувати на їжі, бо годували «від пуза» за рахунок фірми.  Оскільки я – хлопець зростом не малий і не слабкий, то був ок, що часто доручали розвантажувати великі ящики і носити тягарі. Заодно й «фітнес», біцепси накачав – жартую.

Система на кухні така: якщо того дня ти вже мав «потогінні» заняття, як-от я на розвантаженні, то наступне твоє завдання – трохи легше, щоб перепочив. Овочі там нарізати, наприклад, чи посуд посортувати. Але нема такого, щоб всю зміну – лише «важка атлетика». Проте, не для всіх. Помітив – як начальниця зміни Латіша, чорна, то «Тереааас», себто я, мусить і вантажником гарувати весь час, і ще потім величезну сковорідку від жиру відмивати. Це такий «кайф», що всі матюкали, бо робота довга, марудна і, переважно, вручну. Тож менеджери намагалися, щоб кожному не частіше раза на тиждень її драїти випадало. Але, коли начальниця вже втретє протягом кількох днів поспіль скомандувала мені «на сковорідку», я заперечив. Таким трохи жартівливим тоном,  зі сміхом: «Латішо, я ж тобі не раб на плантаціях – вчора вже мив, а сьогодні дві вантажівки розібрав, май совість».

Латіша – без жодних жартів, з серйозними «псіхами» в голосі: «Ооо, ні! Ти! Про рабство! Мені! Та предки таких, як ти, моїх в неволі тримали!». Акторка, Голлівуд нервово курить. Потім в неї – істерика, побігла з плачами до менеджера «стукати».

Він кличе мене, бідкається: «Слухай, я розумію, що вона, можливо, надто емоційно відреагувала… Але, може, вибачишся? Ну, тут питання таке, делікатне…»

Кажу: ок, мені корона з голови не впаде, але вона хай теж вибачається – бо мої діди-прадіди в Україні невільників ніколи не тримали. Ні, каже менеджер, вона вибачатися навряд чи захоче, бо «питання  делікатне…». Я того ж дня попросив розрахунок, але тішити Латішу вибаченнями не став. Впевнений – якби був американцем, жодної «показухи» не влаштовувала б, а з іноземцем, та ще й білим – будь ласка.

Ходив з цим випадком до омбудсмена з прав людини нашого вишу (посада, покликана вирішувати скарги підлеглих на керівників, студентів – на викладачів тощо – ред.). Той спершу брався щось-там вирішувати, тягнув місяців два, далі спустив на гальмах.  А для мене був урок, шо рівні в цій країні, звичайно – всі, але деякі расові меншини – «рівніші».

 

Олег Мирославець,  викладач, Меріленд:

–   Розповім про дикий, хоч і показовий випадок з власної практики. Сподіваюся, він допоможе зрозуміти причини сьогоднішнього масового психозу – коли білі показово цілують ноги чорним і скрізь у США руйнують пам’ятників білим діячам. Божевілля з підміною понять почалося не вчора.

Півтора року тому я працював у рекрутинговій (відбірковій) комісії нашого департаменту, вирішував, разом з іншими, чиї кандидатури розглядати, а чиї – ні, як претендентів на нову викладацьку вакансію. Зібралася комісія, розглядаємо папери п’ятірки найсильніших. Доходить черга до молодої жінки – випускниці престижного закладу, чудове резюме, вже має низку наукових публікацій в солідних журналах. Більшість з комісії – за те, щоб запросити її на співбесіду.

Аж тут озвався один професор, про якого всі знають, що гей, недавно одружився зі своїм хлопцем. Він категорично проти, бо «цінності тієї пані – несумісні з моральними орієнтирами вчительського фаху».

Про що мова – розповідаючи про свою «викладацьку філософію», написала, що сповідує християнські цінності і намагається прищепити їх студентам. Пан гей запереживав, що це – релігійна пропаганда – раз, а також безпосередня загроза йому особисто й ЛБГТ-спільноті – два: «Бо відомо, що християнська церква засуджує одностатеве кохання, не визнає людського розмаїття, то чому доброму ця жінка навчить нашу молодь?». Я не витримав: «Це відколи християнські цінності – погано для молоді?».

Не буду переповідати наступну сварку і як головуючий втихомирював гея, що розхвилювався не на жарт. Скажу тільки, що мені та ситуація вилізла боком, коли кількома тижнями пізніше подавався на університетський грант на проведення досліджень. Декотрі колеги, що раніше обіцяли підтримати, раптом передумали. З грантом я «пролетів», хоч мав непогані шанси. В розмові за пивом один із співробітників обережно дав зрозуміти: це через той випадок з «християнськими цінностями». Мовляв, у нас тут – інша ідеологія, я в неї «не вписався». А ту жінку на співбесіду так і не запросили.

 

Любов Мелегій, працівниця ресторанного бізнесу, Пенсільванія:

– Я стояла в черзі на реєстрацію на авіа-рейс. Черга рухалася повільно, часу залишалося мало… Тут оголосили: хто на мій рейс – щоб швидко бігли вперед, а потім одразу – на сек’юріті, безпековий контроль.

Моя перевіряльниця – двометрова, кремезна чорна, почала з того, що безцеремонно витрусила на стіл мій багаж, кожну дрібницю в ній довго роздивлялася на світло. І пару змінної білизни – також, ще й високо підняла догори, аби всі в черзі побачили, який в мене бюстгальтер. Я її запитала, чи не можна би швидше, бо хочу встигнути на свій літак. Тоді  грубо почала мене обшукувати, двома руками полізла за пазуху. Сказала, щоб я розстебнула джинси і навіть їх приспустила – при всіх. Я запротестувала, а вона: «Чого  сваришся? Я просто виконую свою роботу!» Та «робота»  тяглася довго й нудно, нарешті, мене відпустили. Запитала, куди тепер йти на рейс? «Ти вже можеш не йти. Твій літак полетів ще 8 хвилин тому».

Такого приниження я не зазнавала ні до того, ні після. В аеропорту застрягла на шість зайвих годин, бо наступний рейс до Чикаго скасували, треба було чекати ще одного. Найприкріше було усвідомлювати власну безпомічність. Бо я  розуміла: навіть, коли на ту сек’юріті поскаржуся – все одно нічого не доб’юся.

Global Village

Фото: https://gadzzilla.org/, https://ukraine-live.com/