Про німецько-російську «спадковість традицій»

22 червня – трагічна дата і привід для літературних вправ російського зверхника. Литовці викликали посла за Путінську образу. А що в нас?

Володимир Путін написав статтю про своє бачення причин Другої світової в американському журналі. Писав, звісно, не сам, але схоже, що вірить у написане. Це класичний приклад «вибіркової історії», коли цитати та факти підганяються під міфологію, щоб Росія та СРСР виглядали «білими та пухнастими», але з цієї статті можна зробити декілька простих висновків:

– Путін намагається перекласти всю відповідальність за початок Другої світової на західні країни, які пішли на домовленість з Гітлером у Мюнхені. При цьому він виправдовує захоплення територій та країн міркуваннями безпеки СРСР, не відчуваючи за це жодної провини. По суті це нічим не відрізняється від окупації Криму та Донбасу, «хочемо – захоплюємо»: зі сталінських часів нічого принципово не змінилося. Умиротворення нацистської Німеччини стало фатальною помилкою лідерів тогочасних Великої Британії та Франції, але погодьтеся: одна справа зробити кошмарну політичну помилку, а зовсім інша – підписати юридично-зобов’язуючий пакт Молотова-Ріббентропа та здійснити окупацію багатьох територій сусідніх суверенних держав.

– Він намагається постійно закидати західним країнам, що вони не хотіли співпрацювати з СРСР. Забуваючи при цьому, що вся історія відносин СРСР із Заходом за більш, ніж два дисятиліття, що передували Другій світовій війні, робила неможливою довіру до сталінського режиму. А довіра у міжнародних відносинах як тоді, так і зараз – це ключове.

– Він наводить цифри загиблих під час війни з боку СРСР та Західних країн і порівнює їх, таким чином намагаючись довести, що саме СРСР виграв WW2. Західним лідерам навіть у голову не могло прийти кидати тисячі людей на вірну смерть лише щоб взяти місто до свята Революції. Я вже не кажу про масові репресії, включаючи військове командування, що передували війні. Цей режим взагалі не цінував людей, як не цінує і сучасна Росія.

– Росія розглядає як правильну тільки свою, як пише Путін «національну» істину, інших точок зору не існує.

– РФ прагнє зберегти вигідну для себе систему в ООН з правом вето, до того ж намагається обговорювати світові питання з постійними членами Ради безпеки ООН, не помічаючи змін у світі та зберігаючи статус країни-переможця у Другій світовій. Звичайно, коли тебе викинули з Великої сімки за агресію проти суверенної держави, нічого іншого не залишається. І звичайно, ніякої іншої метальності, крім зон впливу, в Росії як не було, так і немає.

Цей перелік можна продовжувати, але головне очевидно – Росія вважає все, що вона робила і робить, правильним, і далі робитиме те саме. Вона піде так далеко, наскільки ми їй дозволимо.

На жаль, статтю Путіна багато коментують, тому частково своєї цілі він досяг, але одночасно хвиля обурення – також, як цунамі. До речі, литовці викликали посла, щоб висловити йому протест проти російської міфології. Серед іншого, Путін у цій статті називає національно-визвольний рух в Україні «посібниками нацистів», а всіх нас – неонацистами.

Ми і далі будемо мовчати, як води в рота набрали?

Facebook

Павло Клімкін, політик

Напишіть відгук