Як вуйко Місь з кумом вдавали Олега Винника

«Вінник війшов на сцену, баби запіщєли, завили. Пісні мала бути про вовчицу».

Йой, трохи закрилисі в кума, попили… Дивлюсі, в кума на стіні висит якес біле волоссі.. – Куме?А це шо висит на стіні?

–  Шо  – «це»?

–  Це, це!

– А, це якийс парик, в посилці, шо Гафія передала з Риму, обмотала слойочок з приправов, шоб не розбивсі.

–  Ану, куме, натігніт його собі на голову!

–  Та нашо?

–   Накігніт, накігніт, подивимсі! –  Кум натєг…

–   Ану, куме, дивітсі на мене! Йой, курва, та ви чисто –  Вінник!

 – Який віник?

–  Та не «віник», а Вінник, співак, за яким баби вмирают! Лиш треба вас відмити, поголити, припудрити, вбрати і наодиколонити, бо від вас чесником смердит…

 –  І нашо мені цего?

–   Йой, куме! Як – нашо?Та ми цим можем бабло зароблєти!

–   Як?

– А так! Кидаїм рекламу в якомус селі нашого району, там Вінника живого не виділи. Вас підготовлєєм, продаєм білєти, ви віступаєте, і бабло гребем поповні..

 –  Але я співати не вмію?

 –   Йой, а тепер хто співає! Тепер ні народні, ні заслужені, ні почьотні не співают. Тепер навіть німі співают. Фонограма – то велика сила.

–   А, може, би ви були тим Віником?..

–   Не «віником», а Вінником! Я не можу ним бути, бо я похожий Бобула. Як убрати чорний парик.. .А ви – вікапаний Вінник.

 –  То будьте Бобулом!

–   Та на Бобула баби так не клюют, а на Вінника мліют, і пісяют кампотом. Куме, не думайте – трохи побудите звіздов, троха позвіздите, бабло зберем, поп’єм на халяву, і всьо. Ну, по руках?

 –  По руках!

 –  А звідки фонограму візмем?

– Йой, це – не проблема, в Городенці в палаці культури такі спіціалісти, шо підбирут навіть голос Леніна.

 –  А нашо – Леніна?

 –  Йой, куме, не переймайтесі!

Процес пішов. Рано зібравсі в Городенку, дістав в хлопців пару фонограм, плюсовок Вінника. З кумової фотографії зробили фотошоп, паров плакатів,рекламних є. І зразу пішов в податкову, купив білєти. І поїхав в одно село, не буду казати  – яке, але файне, велике,над Дністром. Мой, пішов в сіліраду, не вспів поговорити з головов про концерт. Як тут зачєлисі збігати всі баби з села, і з сусідніх сіл, і на роліках, і на роверах, і на скутирах, і на палицєх, і на фірах пригналисі. Разхапали всі білєти. Троха вбранє з мене не здерли.

Оце сила – повні кішені грошей! Так концерт –  на другу неділю, два рази по дві години, би клуб не вміщєв всіх охочих на раз.. Апаратура в клубі є і мікрофон. Тиждень ми з кумом пили на ті гроші, купили йому костюм. Кум замість мікрофона взєв макогін і під фонограму вчивсі рот відкривати.

В неділю,замовили таксі, і я і звізда поїхали на гастролі. Коли ми приїхали в то село, то баби були всюда: і на хатах, і на брамах, а коли кум віліз з таксі загримований під Вінника, то всі баби кинулисі до него по автограф, То чуть нас не задушили, мой, тут була і районна преса. Ледви ми забігли в клуб, кум був зацільований і обмацаний. А я коло него. Коли кум дав інтерв’ю районній газеті.

Розпочєвсі концерт, ми ввалили по півлітрі на груди для сміливості. Заграла фонограма, і Вінник війшов на сцену. Баби запіщєли, завили. Пісні мала бути про вовчицу, але лиш кум втворив гямбу, як в селі вірубалосі світло. Вітер ше лиш в Обертині, а тут – уже поломка на лінії. Кум на сцені зблід і два рази пукнув. Тут голова сільради подзвонив на гарячу лінію, і там сказали, шо світло включесі завтра в обід, бо поломка на високовольтній лінії.

Я хотів спасти звізду, віскочив на сцену і сказав, шо концерт переноситьсі, коли буде світло.. Аля баби закричєли, шо гроші заплачені ,най співає вживу і без музики. Кум стояв білий, як стіна, зливсі з париком. Всі баби плескали і кричєли «співай, співай!» Кум облизав губи, потім – мертвий мікрофон, зал притих. І кум завив «Ніно». Я зразу подумав, шо то двері скриплє. Кум від хвилюванні видавав дзвуки і спереду, і ззаду, і так зачєвсі трісти, шо з голови зсунувсі парик.  І якас відьма крикнула: «Це – не Вінник, це – лисий, це – шахраї»!

 Я три рази відріксі від кума, але не помогло. Ви можите собі уявити сотні роз’ярених вовчиц, я і лисий Вінник?

Спочєтку нас били на сцені, потім – на підлозі,в залі. Потім нас вінисли на двір. Били під клубом, під сілірадов, під церквов, під магазином, короче, в всіх визначних місцєх села. Потім нас принесли до Дністра і там учили дихати під водов. Аж коли ми переплили на той бік, то дали нам спокій.

Ледве добралисі до дому. Звізда довго звезділа.. Дома Гані взєла в нас автограф і довго фанатіла тачівков. І показала нам відео в Ютубі,  як нас баби на руках несут топити. Шляг би той РЕМ трафив, з їх світлом! А так всьо добре почєлосі! Чос аж жєль.

Facebook

Роман Дронюк, м. Городенка

Фото: https://www.meme-arsenal.com/, http://1news.zp.ua/

Напишіть відгук