Про Трампа мігрант замовив слово

«Ми обираємо Дональда, і він один отримує від демофашистів за всіх нас» – емоційний допис громадянина,  який не хоче втрачати свою нову Батьківщину.

Переглянувши виступ президента увечері, я замислився про свої почуття з приводу. Крім того, що зі мною бездоганно резонували практично всі наведені ним факти й аргументи, я усвідомив –  головним моїм почуттям є глибока особиста образа. Її завдає зграя, банда негідників, які сидять сьогодні в усіх органах управління моєї нової Батьківщини, США.

Так,  це дуже болісно. Боляче розуму, оскільки жодною логікою неможливо осягнути того абсурду, який нав’язують нам фашиствуючі лідери демократичної партії. Фашистами я називаю їх, навіть не беручи того слова в лапки. Бо надто збігаються їхні методи з мерзенними способами батьків фашизму впроваджувати свою ідеологію.

Я давно вже розумію, що трансформація партій в Америці цілком завершена, і той, хто не бачить, що відбувається – той мені не товариш. Він –  або недалекий, неглибокий «телевізійний овоч», або радикальний ідіот. Люди бодай із середнім IQ, вже не кажучи про справді серйозних та розумних, давно усвідомили, що відбувається і повелися відповідно. Тобто, висунули на президентство Трампа і підтримують його сьогодні.

Я – один з тих, хто познайомився з ним дуже давно, опосередковано, через його книги і далі, коли пішов його ж шляхом будівництва. Хіба що за винятком того вдалого моменту, коли Дональду надав підтримку його батько. Ну, не довелося мені бути спадкоємцем ні розуму, ні грошей, я проривався наодинці, голим і босим. Але, прориваючись у власному будівельному бізнесі, я чітко бачив, наскільки точно Трамп сформулював найважливіші постулати, без  яких неможливо досягти успіху в такому насиченому, конкурентному середовищі, як в цій галузі.

Розуміючи правоту і приймаючи книжкові поради Трампа, я склав і власну думку про нього, не відаючи, звичайно, що в майбутньому він залишить всі свої справи і піде рятувати країну. Від жахів, які вона неухильно накопичувала десятиліттями, примножуючи членів демократичної партії вербуванням мільйонів нелегалів і звичайних ледарів, дурнів та духовних жебраків.

Прихід Трампа на президентство зовсім не здивував мене: від самого початку його кампанії я чітко усвідомлював мотивацію крутого бізнесмена. Я розумів, наскільки його засмучувало наростаюче нищення моралі в країні та вбивство в людині найважливішого: впевненості в завтрашньому дні.

Правдивість Трампа для мене очевидна –  нема нічого в справах країни, про що збрехав би або спотворив розуміння суті. Тим часом, як у всіх його словесних випадах проглядається глибоко ображений чоловік, оббреханий масово, який переживає найстрашніше цькування в історії. І ці люди, що займаються цькуванням з єзуїтською жорстокістю і повною відсутністю жалю, люди безсовісні й нахабні – вони висмикують його слова і знущаються з нього, прагнучи вбити.

Ви бачили вуличну бійку, коли на одного нападають кілька покидьків? Якщо це – не «хореографія» для кіно, то сцена такої бійки – огидна. Вона насичена безглуздими рухами тіл, криками і лайкою. Саме в таку ось бійку сьогодні втягнутий наш президент. Не сумнівайтеся: все це підле масове цькування має на меті фізичне знищення, вбивство чоловіка, який знайшов у собі сили встати і кинути клич в ім’я порятунку Батьківщини.

Так, Трампа саме вбивають, на наших очах. Ті самі негідники керують цим масовим явищем цькування і доведенням до смерті від будь-якого виду стресу. Саме вони, автори політкоректності, вся ця сволота, що отруїла атмосферу Америки багато років тому –  сьогодні вони пішли в свій останній і рішучий бій.

У них хороші шанси на перемогу: тут і вік Дональда Трампа з неминучим ослабленням серцевої діяльності, тут і стан нервової системи, яка постійно змушена шукати відпочинку від безперервної атаки на все, що йому дороге. На його ідеали й принципи, на рідних і на його кам’яно-металевих дітищ, свого часу побудованих по всій планеті.

Неможливо не замислитися про те, заради чого ми всі, іммігранти, пожертвувавши стільком, проривалися сюди. Навіщо все це було, коли нашим дітям промивають мізки їхні професори у вишах по всій країні, і вони виходять звідти лобуряками і дурнями? Щоправда, обтяжені студентськими боргами – але без царя в голові.

Чому нас, нормальних людей, піддають страшному приниженню, віддавши в розпорядження різних державних служб, де панують дикі лінощі й некомпетентність? Де сидять пузаті службовці небілої раси і відмовляються говорити англійською мовою?

В країні принижене все. Політкоректна брехня породила повну вседозволеність для клоунів і бовдурів, які не можуть нічого крім, як потрапляти голосом в ноти і трясти дупою в ритм мелодії. Ця сволота отруює все навколо – нахабними наклепами і безсоромним брехнею буквально про все на світі.

Замість поваги до людей інших рас в новій країні я навчився презирства до них. Бо так воно само прийшло, зі ступенем розуміння  суті явищ і близьким знайомством з життям міста Нью-Йорк.

Якщо ви втрапите у вуличний скандал, і на вас нападуть, то можна швидко й з упевненістю назвати расу негідників, які атакували вас. У метро або автобусі ви підкорятиметеся поведінці саме їх, африканських американців, чиє нахабсто не припиняється ніким і ніде.

Чиновниці-негритянки будуть знущатися з вас своїми особливими способами, актори-негри будуть кривлятися на екрані, нахабно називаючи один одного жаргонними слівцями, які вони заборонили використовувати всім, крім них самих.

Їхні «дами», виряджені для сцени, будуть вдавати статевий акт з камерою і завивати свої бандитські пісеньки з расистських капостей – проти нас, білих. Все це лайно сьогодні рятують підлі, безпринципні медіа. Від екранів з цими пиками просто тягне блювати, від текстів з їхнім потоком свідомості вивертає теж.

Ось це царство політкоректності вони захищають з усіх своїх сил. Яких у них, згуртованих бандитів, чимало. Їх більше, ніж нас. Ми роз’єднані, і ми можемо бути злішими, але не ходимо по вулицях – бо  нам завжди ніколи. Ми терпимо мовчки. Ми вибираємо Трампа,  і він один отримує від цього потворного світу демофашистів за всіх нас.

Так, виступав Трамп потужно. Злі пики фашистських функціонерів, ретельно відрепетирувані, поганили картинку телевізора. Вищий ступінь огиди від Ненсі Пелосі заважав мені сприймати розумний, гуманний, текст президента. Але цифри схвалення, незважаючи на скрегіт зубів демократичного лівотиння, говорять за себе самі: Трамп є істинно народним президентом.

Тому мені  наплювати на його плутану мову чи невідшліфовані висловлювання. Мені так само байдуже до його смаків у оформленні  інтер’єрів і його любов до золота (хоч я теж люблю золоте навколо!). Але я точно знаю: нелюбов і зневага до Трампа висловлюється людьми, чиє естетичне почуття ображене усіма цими речами – воно  означає лише, що їм було глибоко байдуже, як отруювали нашу країну його попередники.

Для мене Трамп назавжди залишиться ще й людиною-героєм. Його поведінка в умовах, створених для його президентства – це вершина самопожертви, це найвищий героїзм справжнього чоловіка! Спасибі, Дональде, за ту надію, яку ти подарував нам усім. Бодай це єдине робить тебе незабутнім і високо шанованим діячем нашого часу.

Facebook

Алекс Грінберг, Нью-Йорк, США

Фото: https://timesofindia.indiatimes.com/, https://russian.rt.com/

Напишіть відгук