Skip to content
Search for:
Сайт для тих, хто живе своєю країною, та не лише в Українi
  • Про Нас
  • Про Нас
Search for:
Global Village
  • Головна
  • Пам’ять
  • Персона
  • Головна
  • Вiйна
  • Полiтика
  • Мiграцiя
  • Я так думаю
  • Приватнi iсторiї
  • Гумор
  • Релакс
  • Cкандал
  • Подорожi
  • Зв’язок з нами
2
Home
/
2020
/
Серпень
/
2

День: 02.08.2020

Cкандал Головна

Ледь не згвалтували в потязі, ніхто не захистив

Нічний жах з продовженням. Нападника заарештували, але від подібної пригоди на «Укрзалізниці» не гарантований ніхто. І знайшлися ті, хто докоряють жертві – бо «спровокувала»  своєю «попередньою поведінкою».

Історія киянки Анастасії Лугової демонструє не лише беззахисність громадян перед злочинцями, але й «живучість» в суспільстві ганебного комплексу – замість співчувати, жертві докоряють. Але про все за порядком.

Що сталося. З Фейсбук-допису Anastaisha Lygova: «Вчора 31.07 в поїзді «Маріуполь-Київ» близько 3:00 на мене було скоєно напад. В купе я була з сином. Прокинулася від ударів по голові. Невідомий пробрався до нашого купе, вдягнений був дише в труси, заблокував двері і почав бити. Притиснув до ліжка. Тримав за горло і бив багато разів. Я кричала, прокинувся син. Син почав кричати і просити «не бити маму», на що невідомий розвернувся і хотів вдарити сина. Я затримала удар, пообіцявши, що зроблю все що завгодно, або би він не бив сина.

Чоловік перестав агресувати, зняв труси і почав до мене чіплятися. Я попросила, щоб трішки зачекав, адже син ще не спить і це все бачить.
Весь час допоки я заспокоювала сина, голий чоловік з ерекцією гладив мені ноги і цілував їх, на мої пручання говорив «будь умничкой, будь хорошей девочкой и больше не пострадаешь».

Я зрозуміла, що потрібно якось вивести чоловіка з купе. Я запропонувала йому вийти, щоб син нічого не бачив. Він погодився, обгорнувся в простиню, вивів мене з купе і завів до свого купе. Двері за мною заблокував на верхній замок. В купе на столі була розрізана диня, з якої стирчав ніж. Тож кричати не було сенсу. Я боялася, що якщо він спроможний на побиття невиної незнайомої жінки, то зарізати ножем, щоб не кричала – не проблема. Чоловік зняв простирадло і почав чіплятися. Але в той час мій син почав плакати і кликати мене.

«Ось він шанс на порятунок» – подумала я, і запропонувала вийти і піти заспоїти сина під приводом, що дитина може розбудить усіх.
Чоловік мене відпустив, але сказал, щоб я повернулась, інакше він мене знайде і буде гірше. Вийшовши з купе, я забігла до сина, і ми босоніж побігли до провідниці. Та спала і не розуміла, що робиться. Чоловік голий по вагону біг в нашому напрямку. Зрозумівши, що тут захисту не знайду, ми побігли до іншого вагона, де я почала кричати і стукати у всі двері. Найгірше те, що ніхто не зреагував. Але про це потім.

Ми знайшли захист у провідниці цього вагону. До Києва залишалось їхати більше трьох годин.

Щоб ви розуміли –  частих зупинок цей потяг не робить. Тож у мене
був вибір: або зупиняти потяг серед ночі невідомо де і чекати на поліцію, або чекати до Києва. І я обрала другий варіант. Начальник поїзда дав розпорядження, щоб невідомого охороняли і не дали змогу йому втекти. Адже той грозився натиснути стопкран, вибити вікно.
О 7:11 ми прибули на станцію «Київ Пасажирський», де нас чекав наряд поліції, викликаний МОЇМ ЧОЛОВІКОМ! Нападника затримали».

Внаслідок пригоди в Анастасії зламана щелепа. Ще недавно вродливе обличчя молодої жінки (фото внизу) сьогодні – суцільний набряк і синці.

Злочинець. Заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко  «повідомив, що злочинцеві – Віталієві Рудзьку (1975 р.н, фото вгорі. – ред.) – поліція та прокуратура готують  підозру за статтями  «заподіяння тілесних ушкоджень та намагання згвалтувати». Поліція та прокуратура попросять суддю обрати запобіжний захід у вигляді арешту без застави, оскільки ця людина  небезпечна для інших. Раніше Рудзько був тричі засуджений в його рідному Запоріжжі.  У 1996 році – за крадіжку авто, в 1999 – за хуліганство, в 2008 –  за крадіжку».

 Як написала інша користувачка Фейсбук, Jen Nick, Рудзько вже не вперше створював проблеми: «Он в поезде ехал зайцем, они (проводники, в том числе, начальник поезда) еще уговаривали ее не писать заявление… это вообще за пределом моего понимания …. – он без билета ехал. она же (постраждала – ред.) рассказала что ей даже деньги проводники предлагали чтобы замять тему про безбилетность».

Реакція. Jen Nick: «Виноваты все, укрзализныця, что у них нет охраны, полиция, что перестала предоставлять такую охрану бесплатно, местная полиция в Запорожье которая спускала на тормозах случаи когда он избивал каких-о бабушек на улице местных безнаказанно. проводник который пустил неизвестно кого в поезд, без билета и потом даже не помог вызвать полицию ВСЕ ВИНОВАТЫ даже люди которые ехали с ней в этом поезде и никак ей не помогли (тоже есть статья даже об этом про оставлении в опасности это когда кого-то убивают на ваших глазах а вы нежно тупите взор и делаете вид что вас это ни***а не касается».

Попри те, що більшість користувачів соцмереж Анастасії ‘співчувають, знаходяться й ті, хто звинувачують жертву – бо… раніше працювала акторкою. Ось що написав на її ж сторінці працівник клініки «Медіком» Вячеслав Ареф’єв:

Вячеслав Арефьев «А чего коммент парня удалили, который говорил что она была сценаристкой говношоу типа”давай поговорим про секс на стб”?и походу сама это все срежессировала. Скинуть видео, где ее уже душили, трахали и били на сцене ранее? Досвід работи у театрі:
2013 г. – КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, студія хронікально-документальних фільмів, моно-вистава «Божевільна повія», реж. Максименко Г.Ю.
2012 г. – КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, студія хронікально-документальних фильмів, «Вечір інтимної лірики», реж. Обанюк Е.И.
2012 г. – КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, студія хронікально-документальних фильмів, вистава «Ігри дорослих» (за Горьким)».

Чому пасажири й надалі залишаються беззахисними. Транспортну міліцію скасували майже 10 років тому – бракувало фінансування, а  показники її роботи були незначними.

Олександр Клименко «Назрел вопрос вернуть обеспечение безопасности в поездах – полиции. Что думает по данному вопросу @Антон Геращенко? В апреле 2013 года украинские поезда лишили присутствия в них правоохранителей (тогда – милиции) для обеспечения общественного порядка. В «Укрзалізниці» такое решение пояснили просто – содержать милиционеров в поездах нерационально. Ведь показатели их работы были крайне низкими – порою всего несколько составленных за год админпротоколов. И то – за курение, которое, как известно, в поездах под запретом. Функции по охране правопорядка фактически переложили на проводников и начальника поезда, а правоохранителей обещали подключать в случае возникновения внештатной ситуации».

Виталий Комаревцев Александр Клименко «Увы! Проводникам запрещено вызывать полицию. Якобы, МВД выставляет счет Укрзалiзницi. И в этой истории полицию вызывал муж.Мне, как то пришлось усмирять купе с 4 мя пьяницами, курящими там же и сквернословящими на весь вагон. Ну и что- ответила за них проводница. Ребята расслабляются. Когда я полицию сам вызвал, их якобы перевели в другой вагон. Шито – крыто.Полиция не прибыла, кто то дал отбой».

Galina Morina «Коли вже «Укрзалізниця» запровадить окремі вагони для чоловіків і жінок (або сімейні) як в багатьох країнах. А то, їдучи з дитиною, купуєш квиток і молишся, щоб сусіди були теж мама з дитиною, сім’я чи жінки».

(Стилістику та орфографію дописів збережено).

Facebook

Global Village

Фото: Anastaisha Lygova

2 Серпня, 2020 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Мiграцiя Я так думаю

«Бути ніким» – «там» чи «тут»?

Українці надто швидко погоджуються бути «лише заробітчанами» за кордоном. Бо легше почуватися жертвою обставин? Спостереження Тетяни Броніковскої, яка відмовилася «бути ніким» у Польщі.

Років з 15 тому, коли всі масово виїзджали за кордон, я була впевнена, що нікуди ніколи не виїду. Так, за місячну зарплату можна було прожити тижнів два. Так, одягалась я, переважно, на “беушці”. Так, м’ясо купувалось лише на неділю. А риба – лише на свята. Мене принижували в чергах та державних інстанціях, вимагали хабарів в лікарнях. Але я щиро вірила, що тут, вдома я – людина. А там, в чужій країні, буду ніким.

Минали роки. Все більше знайомих зникали за кордонами. Їхні сторінки в соцмережах рясніли яскравими фото супермаркетів, пальм і басейнів. Майже ніхто не повертався. Забирали з собою родини. Одиниці, все ж, повернулись. Спробували почати в Україні те, чого навчились за кордоном. Інші – просто «повертались з заробітків». Зароблене вкладали в гучні весілля, в хабар для вступу до вишів, в двоповерхові хати, в іномарки..

Форест Гамп порівнював наші долі з пір”їною, котру несе вітер. І куди він занесе – то вже від пір”їни залежить дуже мало. Отак сталось і зі мною. Я опинилася в Польщі. Не на заробітках і не туристом. І приготувалась «бути ніким». Бо кому тут були потрібні мої диплом і мій досвід?

Безліч українців як приїзджають, так і повертаються додому з такою ж установкою – «я там ніхто». Чудові спеціалісти з вищою освітою і червоними дипломами миють в Польщі туалети, збирають полуниці і прибирають чужі квартири. Потім повертаються і знову працюють за копійки. Зароблені гроші витрачають. І знову їдуть «побути ніким» за кордон.

Але є інший шлях. Треба, нарешті, переконати себе, що ти є кимсь незалежно від місця, в якому перебуваєш. І навіть від роботи, котру виконуєш. І від соціального становища. Що твоя особистість, якщо вона справді є цінною для людей, завжди знайде дорогу.

Тут, в Польщі, відкривається для відкритих на світ людей безліч шансів. Поліцеальні школи, університети, мовні курси, підтвердження дипломів, нові професії. Я закінчила тут університет. Без хабарів, але з величезним об’ємом нових знань і вмінь. Я маю в Польщі ту ж саму професію, що й в Україні, заробляю гідно і не почуваюся ніким. Багато знайомих земляків відкривають тут фірми, вчаться, розвиваються. І теж не чуються ніким. А дуже навіть навпаки.

 І хоч буває дуже важко, та не можна підкоритись спокусі все звалити на долю. Легше почуватися жертвою обставин, іншомовного середовища, нової культури. А відчути себе в Польщі ніким легко. Надто, коли так і є. Коли не бачиш нічого навколо, крім власної неповноцінності. Коли не помічаєш доброзичливих поглядів і відчинених дверей.  

І я переконана: навіть батьківщина не дасть таким людям відчуття «бути кимось». А тим більше – наша згорьована, бідна Україна, котра лиш починає відкривати кордони і серця. Ми зможемо щось змінити лише, якщо будемо кимось.  Українцем, відкритим світові. Вільною людиною.

https://namysto.blogspot.com/

Тетяна Броніковска, м. Катовіце, Польща

Фото:  https://eadaily.com/, https://imagesbase.ru/

2 Серпня, 2020 by angrbird No comment(s)
Читати Далі
Популярні
  • Веземо в Україну: що (і к... На які суми та якого товару дозволено, і чи буде податок, коли понад но...
  • Мамам мігрантів присвячує... Я дуже жаліла свою маму. Нелегке у неї видалось життя. Я висилала їй з...
  • Бамбетль, шафарня і «вузл... «Баба Юстина сприймала смерть, як щось буденне, але, й водночас, мало н...
  • Маніфести Івана Леня... Інтерв'ю з фронтменом відомого рок-гурту "Kozak-System". Спілкуючис...
  • «Українці США – захищаймо... Киянин Роман Трач, який зараз мешкає в Америці, звернувся до земляків і...
  • 6 ілюзій «закордону», яки... «Я стану за кордоном своїм».  Не станеш. Тебе будуть приймати, люб...
  • «Я проти Вашого «мені не... Маніфест самотнього поета. Або крик душі нормальної людини. я проти я р...
  • «Будьте гідними ранкового... Слова, які загиблий Герой України, Тарас Матвіїв, написав ще 29 червня...
  • Американський Міннеаполіс... В Америці ризиковано бути чорним. В Україні – просто бути. Продовжуютьс...
  • Файне мiсто Пiттсбург...         Пiттсбург, або ж Steel City (“сталеве мiсто” – його друга назва...
Недавні Записи
  • Бамбетль, шафарня і «вузлик на смерть»
  • Ляшко: «Українців таки пускатимуть до Європи»
  • Маніфести Івана Леня
  • Робоча віза до Чехії – лише за щасливим номером. Буквально, не жарт
  • «Українська мова? За першим разом пробачаю!» – скандал в одеській гімназії
Автори
  • 1 angrbird
    • Бамбетль, шафарня і «вузлик на смерть»
    • Ляшко: «Українців таки пускатимуть до Європи»
    • Маніфести Івана Леня
    • Робоча віза до Чехії – лише за щасливим номером. Буквально, не жарт
    • «Українська мова? За першим разом пробачаю!» – скандал в одеській гімназії
Підписка

Введіть свою імейл адресу щоб завжди залишатись з нами!

© 2020 - Global Village Theme. All Rights Reserved.
  • Про Нас