«Держкіно» фінансує режисерку Дня Незалежності Катерину Царик

І про «не Царикське діло» – чому авторці кліпів та концертів для російських зірок довірили керувати урочистостями 24 серпня.

Користувачі соцмереж продовжують обурюватися видовищем на площі перед Софіївським собором у Києві 24 серпня, як проявом несмаку й нерідко – блюзнірства.  (Див. «Ноги Полякової і самоплагіат президента» від 24.08.2020). І запитують, в тім числі – й на пошту цього сайту, про режисерку шоу. Це – колишня львів’янка, яка зараз мешкає в Києві, Катерина Царик, випускниця Київського університету культури (де ректором – Михайло Поплавський). Мати двох дітей, доньки і сина. Має сестру-близнючку, та працює лінійною продюсеркою. Катерина заміжня за оператором Юрієм Королем.

До неї прихильна чинна влада, в тім числі й фінансово,  «Держкіно» дало режисерці кошти на її власну авторську роботу. Про останнє – нижче, а наразі – що ще про неї відомо. І чому саме пані Царик довірили керувати днем народження країни?

Приготування до нього, за її ж словами, продовжувалися чотири місяці. Зазвичай, за право проведення свята такого значення митці змагаються під час конкурсу, умови  оголошують заздалегідь. Це – світова практика. Чи був конкурс і хто ще, крім Катерини взяли в ньому участь?

Від офісу президента, до якого Global Village звернувся iз запитом, відповіді не надійшло. Зате не секрет, що з Володимиром Зеленським пані Царик почала співпрацювати ще понад десять років тому. Зокрема, була задіяна в програмі «95-го кварталу» «Пороблено в Україні». (Фото вгорі – ще з тих часів). Як і її чоловік, оператор Юрій Король. Той, серед інших стрічок, знімав «Захара Беркута» і «Сторожову вежу». Подружжя має добрі не лише бізнесові стосунки з чинним гарантом – були частими гостями на вечірках «кварталу» з нагод виходу на екрани комедій, у яких грав В. Зеленський. Також приятелюють з улюбленим кліпмейкером президента Аланом Бадоєвим.

Тож навряд чи буде крамольним припущення: Катерині довірили керувати попсовим «парадом»  на День Незалежності насамперед завдяки її дружбі з президентом. Або ж йдеться про  «старе-добре» кумівство, з яким так палко обіцяв боротися Зеленський ще коли був кандидатом у президенти. Та ба, «своя» режисерка виявилася ближчою до «тіла» проєктів державного рівня.

Їй же не так давно пощастило отримати державних грошей на власний короткометражний фільм «Обійми мене» з бюджетом майже 1 500 000 грн (див. відео).  В липні 2019-го Катерина виграла 11-ий пітчинг кінопроєктів «Держкіна» – на створення стрічки, в якій, повідомляється, «мало діалогів і багато подій, бо все можна буде прочитати в очах головної героїні». Візуально кіно має нагадувати музику, як обіцяє його авторка, «щоб кожен кадр мав посил та зміст». 

В кіношних колах рішення «Держкіна» виділити фінансування саме цьому проєктові ентузіазму, звісно, не викликало.  І справа тут не в банальних для мистецької тусовки заздрощах – мовляв, «розважайлівці» грошей дали, не серйознішому фільмові – а в певній нелогічності такого кроку.

Бо, по-перше, «короткий метр», зазвичай, на те й не повнометраж, що коштує порівняно недорого. Авторам таких стрічок чиновники, зазвичай,  радять шукати фінансування самотужки  ще під час подання документів на пітчинг. По-друге,  режисерка раніше не працювала у власне кінематографі, цей фільм, тривалістю трохи менше 20-ти хвилин (подовжений кліп?), буде її дебютом в «дорослій» індустрії.  А дебютантів, теж зазвичай, «Держкіно» хіба-що чемно вислуховує на презентації, але не спонсорує. Тим не менш, в цьому випадку держава пішла назустріч, і платники податків профінансують «Обійми мене». Оператом же кіна, не важко здогадатися, є коханий чоловік Катерини, Юрій.

Творче кредо Катерини, як можна зробити висновок, прочитавши її численні інтерв’ю,  формувалося під впливом, переважно, російської та радянської культури. «Я – фанатка хорошого радянського кіна»  –  колись зізналася «Детектору медіа». Серед кумирів називає російську акторку Ренату Літвінову. Захоплено відгукувалася про «скромність та професійність» Алли Пугачової та Максіма Галкіна чи інших діячів сцени північного сусіда, з якими зводила доля. А серед них – Філіп Кіркоров, Грігорій Лєпс, Вєра Брєжнєва, Ані Лорак (по життю – близька подруга Катерини,  вона знімала чимало відео співачки). Та низка інших, яким  створювала кліпи або ставила концерти.

Також «набивала руку» на телевізійних проєктах – як-от, шоу «Народна зірка», ювілейний концерт каналу «Інтер» 2010-го р., «Голос країни», «Золота жар-птиця» тощо. Була останньою режисеркою, з якою працювала покійна Людмила Гурченко – в документальному серіалі «Я – легенда».

Тому годі дивуватися, чому головне шоу України 24 серпня було пронизане стилістикою «старих пєсєн о главном» або іншого російського «огонька». З його ж «ідейним навантаженням» –  просто розважитися, пострибати під знайомі ритми. «Не заморочуватись», одне слово. Без щонайменших претензій на елітарність, яка заважатиме абстрагуватися від проблем. В тім числі – глобальних, це про фронт чи пандемію.

Катерина належить до тієї частини української богеми, хто зростала, як творча одиниця, саме на  маскультурному продукті пост-радянського зразка – дуже невибагливому.  І щиро вірить, що його естетика знайде відгук у широких верств споживачів. Бо ж недарма –  найбільш доступна  «для травлення».  А що війна на Сході, страждання поранених і родин загиблих, смерті співгромадян? Ну, так, прикро, звичайно, тільки що ж тут зробиш?

Відтак рукою подати до тези Світлани Лободи, що «артисти – поза політикою».  Там, дивись, і знайомий наратив про «дружбу братніх народів», російського та українського. Бо не вчора відомо, що чужа ідеологія найкраще засвоюється саме через так званий легкий жанр.

Але режисерка Царик подібним клопотом, виглядає, не переймається.

Людмила Пустельник, Global Village

 Фото: https://detector.media/, Katya Tsarik

Напишіть відгук