Саломе Гонгадзе: спогад про батька і майбутнє

«Тато нагадував би нам не здаватися – бо ніколи цього не робив».

Мого батька, антикорупційного журналіста Георгія Гонгадзе, було вбито два десятиліття тому. А сьогодні молоді українці не повинні відмовлятися від його місії.

Через чотири роки після вбивства натовпи українців зібралися на Майдані в Києві під час Помаранчевої революції. Вони протестували проти фальсифікацій на президентських виборах та отруєння кандидата від ліберальної опозиції, Віктора Ющенка. Протестувальники піднімали тему подібності переслідувань Гонгадзе, щоб підкреслити: смерть мого батька символізує гнилизну системи, яка закріпилася в Україні.

Під час протестів Євромайдану майже через десять років по тому багато людей на вулицях були представниками нового, молодого покоління. Вони не пам’ятали про час та обставини вбивства мого батька. Але вони є його духовними спадкоємцями.

***

Моя сім’я покинула Україну, емігрувавши до США після того, як ми отримали політичний притулок. Мені тоді було три роки. Ми жили в однокімнатній квартирі в передмісті Вашингтона, округ Колумбія, і не розмовляли англійською. Я пам’ятаю, як допомагала бабусі шукати меблі, викинені іншими на смітник за нашим будинком.

***

Моя мама часто їздила до Європи, інформуючи європейських союзників щодо нерозкритого випадку смерті мого батька. Після того, як виявилося, що правова система України неспроможна розкрити цей злочин. У 2005 році мама виграла в Європейському суді з прав людини справу проти українського уряду за неналежне розслідування.

Враховуючи мій вік на той час, головним моментом цих переживань для мене були сувеніри та солодощі, привезені з міст, які вона відвідувала. Лише пізніше я зрозуміла, наскільки непримиренно мама боролася за справедливість. При цьому сама утримувала нашу сім’ю.

Зростаючи, я ніколи не відчувала, що виховуюся в неповній родині, бо мама якимось чином змогла дати мені любов двох – свою власну і мого батька. Я жодного разу не бачила, як вона плакала.

Саломе Гонгадзе

***

Зрештою, четверо винних у злочині потрапили до в’язниці в Україні, але ймовірні замовники вбивства залишаються непокараними. Моя мати використовує термін «часткове правосуддя», щоб описати, як правова система розглядала справу. Цим вона має на увазі, що справедливий результат розслідування полягає не лише у покаранні всіх причетних до злочину. Бо справді дієве правосуддя будує країну, за яку він боровся. Воно ж знищує системи корупції та безкарності, що спричинилися до його вбивства.

***

Постійною темою журналістики тата була необхідність пробудження та усвідомлення  повільної повзучості авторитаризму. В останні кілька років свого життя він спостерігав, як  країна, що стала для нього рідною (народився в Грузії – ред.) сповзає в авторитаризм і перетворюється на фіктивну, неліберальну демократію. А незабаром це стало візитною карткою політики регіону.

Відповіддю батька було використання будь-якого можливого засобу масової інформації – радіо, телебачення, а найбільше – веб-сайту «Українська правда», щоб підняти тривогу. Він належав до того покоління, яке назавжди покінчило з комуністичною диктатурою у Східній Європі. Воно ж було покликане мрією про вільніше, аніж те суспільство, в якому жили їхні батьки.

Смерть мого тата посприяла боротьбі з корупцією. Порівняно з країною його часу, сьогодні Україна має яскраву публічну сферу та переважно вільні та чесні вибори. Засоби масової інформації є плюралістичними, попри те, що все одно значною мірою належать олігархам. Все ще багато треба зробити, щоб досягти прогресу.

Відважні журналісти та активісти відтак взяли на себе незалежну журналістику Гонгадзе. Деякі, як і він, заплатили за неї найвищу ціну. А декого з винних у їхній загибелі ніколи не спіймали.

***

Минулорічні президентські вибори виграв Володимир Зеленський, комік, який зіграв президента по телевізору, а потім спробував своїх сил у справжньому президенстві.

Він стверджував, що стане провісником трансформаційних змін, але його платформа мало що пропонує. Хоч після трьох десятиліть розчарувань зрозуміло, чому багатьох виборців привабили ті, хто обіцяли швидко вирішити численні проблеми країни.

Прикро, але представники того ж класу олігархів та політиків, які були ворогами мого батька, сьогодні знайшли нові способи вживити себе в західну політику. Можливо, для американців, які слідкували за процедурою імпічменту проти президента Дональда Трампа, імена цих діячів звучали  вперше. Але українцям вони знайомі надто добре.

***

Сумно, але все частіше гнилість системи виглядає неминучою скрізь у світі. Я жила в Україні, США та Великобританії. Тож можу стверджувати, що нелібералізм, поляризація суспільства та корупція вже не є «виразками», які трапляються лише «там». Як і виклики щодо побудови справедливішого суспільства часом здаються непереборними вже «тут».

Нещодавно, коли наближалася річниця викрадення та вбивства мого батька, я думала про його спадщину. Це – як нагадування мені, що завжди важче робити саме те, що правильно. Проте, й сьогодні, як і в його часи, відстоювати гідну справу треба лише у впертій боротьбі.

***

Гонгадзе намагалися залякати за його журналістику. Його робота, політично чутлива і така, що зачіпала інтереси потужних гравців, означала, що рідко мав стабільну працю. Йому було важко забезпечувати родину.

Кінцевим наслідком його боротьби стала сім’я, яка перетворилася на біженців. І в якій залишилися двоє дітей, хто ніколи не знали свого батька.

Та все ж, він вирішив боротися, бо був принципово  налаштований щодо ідеалів майбутнього.

Нам з вами, що живуть у так званих розвинутих демократіях, над якими іноді, здається, збираються своєрідні сутінки, важко усвідомити ідеали, якими уявляв їх собі мій батько. Ми часом почуваємося  безглуздо, заохочуючи українців реформувати свою систему – хоч при цьому самі чудово знаємо, наскільки зламані наші власні системи.

***

Незабаром мені буде 23, і я починаю бути схожою на тата. У мене його квадратна щелепа, і навколо очей збираються зморшки, коли ми посміхаємось для фотографій. Підозрюю, якби він все ще був поруч, то сказав: ми – учасники однієї боротьби. Він напевне би пишався новим поколінням українців, які завдяки його зусиллям живуть вільніше і несуть ці зусилля вперед.

І він би нагадував нам не здаватися, бо ніколи цього не робив.

https://www.newstatesman.com/, «The struggle for a democratic Ukraine goes on, 20 years after my fathers abduction» («Боротьба за демократичну Україну продовжується, через 20 років після викрадення мого батька», переклад з англійської).

Саломе Гонгадзе, м. Лондон, Велика Британія

Про авторку: наукова співробітниця Інституту політики при Королівському коледжі Лондона

Фото: з архіву родини Гонгадзе

Напишіть відгук