«Чому?» без відповідей чугуївської трагедії

Другу добу, як і більшість українців, не перестаю думати про тих хлопців з розбитого під Харковом Ан-26.

Вони більше не обіймуть своїх близьких, і їхнім родинам ще належить пройти через пекло похоронів своїх молодих, красивих і найдорожчих. Хочу висловити мої щирі співчуття усім, кого торкнулася трагедія. Ця – з розряду тих, яких просто не повинно було бути.

Мене теж хвилює питання – чому так сталося? Як рутинний тренувальний політ приніс стільки жертв?

 Я – зовсім не авіа-експерт, але й не диванний, тому поговорила на тему з п’ятьма незнайомими між собою людьми, дотичними до повітряної галузі. Щоб бодай для себе трохи прояснити ситуацію. Троє з них раніше працювали в цивільній авіації, в решти – родичі у військовій. Вони звернули увагу на деякі речі, ними хочу з вами поділитися.

(Якщо вже кривитеся, мовляв, «зараз будуть версії, висмоктані з пальця» – будь ласка, далі можете не читати. Просто нагадаю, що написане нижче – лише думки з приводу, не мої. Я лише їх підсумувала).

Отже, про те, що за 43 роки Ан-26 своє віджив, і причина лиха – в старості машини. Мої співрозмовники не відкидають цього, але кажуть, що вважати таке основною та єдиною проблемою – рано. Чому? Бо розбиваються і нові літаки, які всього кілька років перед тим зійшли з конвеєра. А «пенсіонери», тим часом, продовжують літати. Мені нагадали відому аксіому: катастрофи – це завжди, коли в одній точці зійшлися одразу кілька поганих речей. Але дуже рідко це – лише одна. Навіть, якщо серйозна, то призводить до часткових пошкоджень, певної кількості жертв. Але не до найгіршого, коли гинуть усі. Приклад – відоме чудо на Гудзоні в 2009-му. Тоді пілот Чеслі Салленбергер посадив на воду  аеробус, якому відмовили обидва двигуни. Врятувалися всі пасажири, хоч багатьох поранило.

Минулого року була пожежа на борту російського літака в Шеремєтьєво – теж через технічні несправності, і теж вдалося посадити. Щоправда, з 78-ми пасажирів загинув 41. Але все одно, не всі.

Тобто, наприклад, займання в двигуні – якщо воно було в літака під Харковом –  теж не повинно було стати фатальним. Бо, як мені розповіли, в сучасних літаках система нейтралізує таку пожежу. Інша справа, коли двигун вибухає, через це може відламатися крило і спалахнути вся машина. Ось тут з’являється перше «чому?»: як настільки серйозними могли виявилися несправності двигуна, коли перед вильотом Ан-26 проходив технічний огляд? Або його провели недбало?

Що останнє не позбавлено підстав, знайшла підтвердження в ЗМІ: мама одного із загиблих, Ашрафа Мсуя, згадувала, що син розповідав їй про «несправні двигуни» ще за кілька днів до 25 вересня.

Тепер «чому?» №2. Зрозуміло, бортові самописці – ще нерозшифровані, але ніхто «чомусь» не говорить про можливість диверсії як причини загибелі літака. Хоч російський кордон до Харківщини близько. І не бракує повідомлень, що диверсанти РФ в Україні почуваються, як в себе вдома. Навіщо це нашим «мишебратьям», зрозуміло без жодних «чому»: щоб деморалізувати. Показати: можуть вбивати українців не лише на фронті, але й на мирній території. Підірвати остаточно довіру громадян до держави, яка й без того – не бозна яка.

Третє «чому?». Останній виліт Ан-26 стався увечері, коли видимість була обмеженою. Попередні рейси того дня були в світлу пору доби. Чи такою вже нагальною була потреба вечірнього вильоту? Ніяк не можна було відкласти до наступного дня?

«Чому?» четверте, останнє. Політ був тренувальним, це означає, що курсанти не просто набирали собі льотні години, вони також вчилися керувати машиною. По скількись там хвилин кожен сидів за штурвалом тощо. Але чому було так багато хлопців на борту, аж два десятки? Чому не десять, щонайбільше, як виглядає доцільнішим? З точки зору часу, проведеного кожним за практичним заняттям – так кожен зміг би довше потренуватися. І потенційно меншої кількості втрат, коли щось вийде з ладу – а це завжди повинні передбачати.

Двоє людей, з якими говорила, припустили, що стільки курсантів зібрали, бо хотіли заощадити на пальному.  От вам і дозаощаджувалися…

Марія Берсенич, м. Лондон, Велика Британія

Фото: https://vv.org.ua/

 

Напишіть відгук