Жити в США і думати по-радянськи

«Ненависть до протилежної думки – це совок ще сталінської «закваски».  А Захід через те й називають «цивілізованим»  –  за його толерантність навіть до того, що тобі дуже не до шмиги». Про радянську ментальність американських діаспорян-«байденістів».

Відома теорія повторюється, мов граблями по лобі, коли на них наступити. Що можна вивезти все ще радянських, навіть через десятиріччя після розпаду Союзу, людей до Америки, але совкові з них звички-традиції – ніколи. Будуть і далі кохатися в рідному тоталітаризмі і слиноточити на любих вождів, аж пес Павлова їм позаздрить.

Мова про «братів» та «сестер» українців-діаспорян у США, які за кандидата в президенти Джо Байдена готові горлянку перегризти. Віртуально й не тільки. Надто, коли відмовляєтеся «коливатися разом з генеральною лінією партії», демократичної в США. Що остання до справжньої демократії має такий же стосунок, як комуністи – до ідей гуманізму, відомо не вчора і всім,  схильним бодай до елементарного аналізу. Але навіть такого не передбачає «байденофільство».

Джо забирай! Треба було до печінок відчути всі «принади» життя в покійному срср, колись спакувати звідти валізи за океан, щоб потім, вже на американській землі, розбризкувати власну радянщину піною з писка! Бо совок ще більше невмирущий, ніж казковий Чахлик, і за радянськи агресивними проявами ненависті пізнаєте рідних експатів – чи то на онлайнових форумах, чи в черзі в українській крамниці.

З листа до Global Village Руслани Яцкевич*: «Моя родина лише недавно живе в Америці. Ми політикою ніколи  не цікавилися, робимо, часу нема. Наші друзі-американці – за Трампа, в них на подвір’ї за республіканців виставлена агітація. Вони подарували нам футболки з написом MAGA (Make America Great Again, «Зробимо Америку знову величною», передвиборче гасло Дональда Трампа – ред.). Я була в тій футболці, коли ми з чоловіком пішли за продуктами в український магазин в нашій околиці. Не тому, що агітувала, того дня просто було жарко. Я поспішала і вбрала на себе перше-ліпше.

В черзі на касу спитала в якоїсь жінки середніх років,  чи вже брала тут сир, як він? Мені не стільки про сир ішлося, як хотіла познайомитися зі своїми. Жінка сердито й голосно сказала: «А не все одно, який їсти? «Добре», що за «путінського дружка» голосувати будете!». Я розгубилася, не знала, як реагувати. Який Путін?! І яке «голосувати», ми ще не громадяни! Було дуже неприємно. Заболіли і слова тієї жінки, і що в черзі всі чули, але ніхто їй нічого не сказав. Продавчиня також. Не думала, що земляки можуть такими недобрими бути. Хтось вирішив, ніби агітую, але це все одно не виправдовує. Більше в той магазин не ходимо».

Сумно, але звикайте, пані Руслано і до такої «гостинності» краян. Не всіх, звичайно, «лише» «демократичних». А якби в онлайні, то Вас могли засипати нецензурними епітетами, понаписувати погроз на пошту й анонімок у різні Інтернет-інстанції – зі звинуваченнями у всіх смертних гріхах.

Це стається щоразу на Фейсбуці чи інших форумах, щойно скажете слово поперек Дж. Байдена, любого багатьом нашим. Або не конче поперек – вистачить, аби Ваша позиція просто була «не такою». Тут же налетять щирі Міськи-Катрусі-Степани-Орисі з Чикагщини й Балтіморщини і як почнуть Вам клясти на всі заставки! Знайомо. Ця публіка залізобетонно переконана: рвучи пельки за американських демократів, … допомагають Україні. Ну, бо Джо з Петром, нашим колишнім – фест колєги. Це не моя логіка – їхня.

Ось ця ненависть, аж до оскаженіння, лише за те, що маєте сміливість йти проти течії – це дуже радянське, ще сталінської «закваски». Бо Захід через те  й називають «цивілізованим», що тут чемність, толерантність і повага – також і до того, що тобі дуже не до шмиги.

Не для згаданих Степанів-Орись (тих не переконаєш), а для недавно прибулих до Америки дозволю собі короткий лікнеп. Про те, чому вони близнюки-брати: американські демократи і наші «патріоти». В яких під вишиванкою – «вмєсто сєрдца пламєнний мотор».  

Тоталітарний совок визнає єдину сторону медалі, що вигідна  лише йому. Для порівняння погортайте «неупереджені» американські ЗМІ, які майже всі контролюються демократами, і згадайте радянські пресу-телебачення. В тих Захід хронічно «загнивав», а в срср було найсмачніше все: морозиво, дитинство і ГУЛАГи.

Так само і в CNN чи NY Times про Байденів – лише білі-пухнасті. А будь-яка критика – «брехня», і крапка. Хоч метровими літерами напиши цифру заробленого Хантером Байденом в українській «Бурізмі» – 4 (чотири) мільйони доларів за «консультаційні послуги» (бу-га-га!), в NY Times все одно скажуть: нема тут «фе!». А наші патріоти вслід за «газєтой «Правдой» повторять: звісно, «нормально» – брати грубі гроші в олігарха. Накрадені ним в українців, але то таке.  

Совок і байденісти мають однакову схильність до язичницьких практик у звеличенні злочинців. В першого – мавзолей для Лєніна, в других – золота труна і фальшиві голосіння за Джорджем Флойдом. «Найзворушливіше», що й чимало українців Америки «йой!»-побивалися за небіжчиком з Міннеаполіса.

Радянська традиція, як і «демократична» Байденівського зразка, не передбачає бодай позірного порозуміння з опонентами. «Хто не з нами, той проти нас», а «єслі враг нє здайоцца…»  – відомо, що з тим «врагом» належить робити. Для початку – знищити вербально. Ось цей постулат кохані діаспоряни засвоїли на 10 з плюсом. І хай відпочиває Руссо з його класикою: «Я не погоджуюся з жодним словом, яке говорите, але готовий померти за ваше право так говорити». А це і є, до речі, основа демократії.  

Хто з «байденістів»-українців під цим підпишуться? Я таким готова сиру купити, хоч би в українському магазині, куди пані Руслана більше не ходить.

І добре робить.

*Прізвище дописувачки змінено на її прохання.

Людмила Пустельник, Global Village   

Фото: https://www.pinterest.com/pin/797559415237480978/

Напишіть відгук