«Їж борщ, keep calm*!»

Не просто страва –  наш народний символ, наша душа…

Одна моя бабця походила з Росії, а друга – з Тернопільщини. Вони були зовсім різні, і навіть борщі готували несхожі. Російська бабця варила овочевий суп оранжевого кольору. А тернопільська – червоний, як кров, густий «щоб ложка стояла».

Обидві страви є для мене спогадом дитинства, обидві – повні неповторного смаку і аромату. Але українським борщем можу донині назвати тільки оту густу, вишнево-червону їжу богів, котру смакувала в подільському селі бабці Михайліни.

Коли я приїхала в Польщу до чоловіка-поляка, свекруха вирішила порадувати мене «українським борщем». Пішла в магазин і купила пакет заморожених овочів (буряк, картопля, морква і шпарагова квасоля, порізані кубиками). Вдома вона вкинула це все до бульйону і зварила. Я намагалась бути ввічливою і з’їла те щось, яке називалось «barszcz ukrai?ski», а виглядало і пахло ну зовсім не дитячими спогадами!

Потім я познайомилась з польським різдвяним борщем з вушками. Але то вже зовсім інше, суто польське. Свій традиційний борщ мають також литовці, румуни, білоруси, а, може, ще якісь народи. Але  український борщ – то тільки наше.

Я навіть не думала, що буду так скучати за нашим борщем. Готую його рідко (нема часу), але повторюю рецептуру бабці точно-точнісінько, без варіацій. Хочеться відчути Батьківщину і далеке дитинство…

Може, тому справжнім блюзнірством нам, українцям за кордоном, здається найменше відхилення від стандарту в чужоземних «українських борщах». Борщ – то наша святиня, справжній народний символ, наша душа…

Цікаво, чи є українець, котрий не любить борщу? Якщо є, то, напевне, він ще не зустрівся  зі справжнім борщем. Бо його не можна не любити. Недарма в Україні використовують «індекс борщу» (вартість 3-4 літрової каструлі цього божественного харчу) як показник добробуту українців і вартості гривні.

І я твердо переконана, що не можна називатись українкою, якщо не вмієш готувати борщ. А вариться він годинами: овочі тушкуються окремо, м’ясо вариться аж до м’якості, квасоля замочується на ніч. Це вам не напівфабрикат в пакетику!

А до борщику – обов’язково сметана і зелень. Можна ще подати цибулю і часникові пампушки. (Ну, на пампушки мене вже бракує, каюся). 

Якщо ви далеко від дому і так хочеться чогось українського – готуйте борщ. Не вмієте – дзвоніть додому, розпитуйте маму, бабусю. І насолоджуйтесь спогадами дитинства і рідної землі! Смакуйте його запах і смак, як букет найдорожчого вина!

У мене на обід сьогодні борщ. А в кого ще?

*Зберігай спокій! (англ.).

 

Блог «Намисто», https://namysto.blogspot.com/

Тетяна Броніковска, м.Катовіце, Польща

Фото: Next Stop Ukraine

Напишіть відгук