Не такий страшний карантин за кордоном, як рідний пофігізм

“Всі так рвуться до Європи, а де ж ваш європейський рівень?  Чому, любі земляки, забуваєте про нього, щойно перетнувши кордон?– емоційний допис українки з Варшави.

Минули 5 років відколи я вперше поїхала з України. Планувала зробити фотоколаж про життя в Польщі. Описати крок за кроком злети і падіння. Але одного дня мої наміри “вбив” Фейсбук-допис, який випадково потрапив на очі в одній з груп.

Я зрозуміла, що мої пригоди – ніщо в порівнянні з багатою уявою земляків. Готовий сценарій фільму. Суть допису: чоловік цікавиться в співгромадян “хто з вас їхав до Польщі через Румунію без карантину і запрошення” (!). Саме так, дослівно. Аналізуючи бажання цього пана виїхати на заробітки, починаю розуміти, що мета геть затьмарила здоровий глузд. І він у цьому не самотній.

Бо кожного дня  стикаюсь з інформацією на кшталт:

Як через Угорщину бідна жінка їхала 36 годин до Бєльська за 500 євро.

Як Петро купив документи, а вони зроблені в фотошопі.

Як Олена приїхала на сезонні роботи і змінила роботодавця наступного ж дня.

А ось Віка свій перший день карантину провела в сауні.

Тим часом, Ігор з друзями пив 10 днів  і не розуміє, чому власник житла попросив його звідти виїхати.

Зате Руслан постійно втікав з-під варти до дівчат і здивований, що хтось злив інформацію про порушення ним карантину. Тепер йому загрожує не тільки штраф.

І чи ви чули, що в Юрка “га***ни” забрали права, бо він собі трішки випив, і їхав на заправку “по пивце”?

Чи ви, любі земляки, подуріли? Всі так рвуться до Європи, а де ж ваш європейський рівень? Ці описані ситуацію будують негативний імідж українців. Аж плакати хочеться. Надто, коли до мене звертаються  краяни і просять допомогти в їхніх справах, “якось порішати”. 
Чому ми не можемо навчитися жити, як нормальні люди? Без “рішал”?

“Не я такий, життя таке”, скажете Ви. Відповім, що просто хочете потрапити за кордон будь-якою ціною. Та чи варто?

Виїхати до Польщі тепер не так легко, як колись. Як-не-як – карантин. Але все одно можливо цивілізованим шляхом . По-перше, навіть по біометрії Вас пропустять без проблем, якщо є запрошення від працедавця. Його можна знайти на сайтах оголошень. Дуже часто працедавці організовують і місце проходження карантину. Головне, чемно посидіти 10 днів. Чудова можливість і книгу почитати, і мову підучити .

Не хочете працювати? Можете вчитись і, що цікаво, на деяких напрямках – цілком  безкоштовно. Без посередників. І без карантину.
А можна поєднати роботу і навчання. Наприклад, у поліцеальних школах лекції 4 рази на місяць, у суботу та неділю. Без вікових обмежень, і студенти звільнені від карантину. Головне – відвідувати лекції, щонайменше  50%.

Але таке б було “занадто” просто для наших людей! Завжди треба щось придумати, “начарувати”, а потім писати і дзвонити о 23:00 і кричати “рятуйте!”. 

Підсумовуючи: якщо ви все ж потрапили до Польщі, пам’ятайте – все буде добре, якщо буде добре. Але коли, не дай Боже, з Вами щось трапиться по дорозі, чи у Вас виявляють Covid-19, проблеми і штрафи  гарантовані. Крім цього, вам загрожує ще й кримінальна відповідальність.

Тож перед тим, як купити документи або перетнути кордон “по- новому” подумайте, чи вартує це грошей і нервів.

Уляна Воробець (Ula Worobec), м. Варшава, Польща

Фото: https://pmg.ua/