Назарій Яремчук, перші кроки на сцені - спогад Левка Дутковського

Як зазвучав голос – художній керівник легендарного ансамблю “Смерічка” Левко Дутківський згадує про її найбільш відомого соліста.

Була осінь 1969 року. Я проводив на сцені зведену репетицію з оркестром та жіночим вокальним ансамблем. Як завжди, сидів за піаніно, а навпроти мене стояли дівчата і співали щойно вивчену пісню автора “Черемшини” Василя Михайлюка. Раптом на сцені з`явився Василь Зінкевич з юнаком, який навчався на військових курсах водіїв при Будинку культури. Взагалі, стороннім бути присутніми на репетиціях “Смерічки” я не дозволяв, але для хлопців- курсантів, які мали йти в армію, робив виняток. Тож під час перерв між заняттями вони тихенько сиділи в залі. Серед них був і юний Яремчук. Василь попросив, щоби я послухав Назара. До цього він трохи співав у шкільному хорі.

Голос його мені сподобався, але у нього, звісно, не було ще досвіду вокального співу. Я взяв Назарія в “Смерічку” і спеціально для нього написав пісню на вірш Анатолія Фартушняка “Незрівнянний світ краси”. Пісня була складною для соліста–початківця. Але щоденна робота над постановкою голосу, працелюбність та ентузіазм хлопця зробили свою справу.

Через місяць на Чернівецькій студії телебачення Василь Стріхович записав пісню. Назарій, почувши свою першу фонограму, був дуже щасливий. Вступивши до Чернівецького університету, Яремчук не покидав “Смерічки”. Вечорами він поїздом приїжджав на репетиції у Вижницю. Коли бачив, що у Будинку культури, де я проводив репетиції, світилися вікна, радів, що приїхав недаремно. Про це Назарій написав у своїй присвяті до мого тридцятиріччя “Вікна творчості”.

Частенько після пізніх репетицій Назар уночі вже не йшов додому, в село Рівня, а ночував у мене, де його гостинно зустрічала і пригощала моя дружина Алла, яку Назарчик обожнював. Варто сказати, що не забувала про мене і Марія Даріївна, мати Назарія. Вона навіть привітала мене з наступаючим 1971 роком та щиро подякувала за мою турботу у творчому становленні її сина Назарка. На жаль, це була остання її листівка–подяка. А з Назарієм вокалом я займався понад 12 років.

Михайло Маслій, музикознаіець, м. Тернопіль

Фото: https://www.umoloda.kyiv.ua/