Новорічні привітання В.Зеленського та П.Порошенка доволі мляво обговорює мережа – не порівняти з минулим роком, коли коментатори ламали списи на тему “якої різниці” від чинного та надутих щік пафосу від Порошенка. Це теж знаково: до авторів обидвох звернень в українців, виглядає, виробився імунітет. Чи просто набридли.
Звернення діючого гаранта виглядало б навіть подекуди зворушливим, якби звучало 365 днів тому, коли на Землю приходив 2020-й. Заборонений прийом – присутність у кадрі дітей – тоді мав би шанси асоціюватися з надією на краще майбутнє. Як воно, зазвичай, сприймається публікою, коли на екрані – “квіти життя”.
Тим часом, у 2021-му це виглядало, як безсоромне намагання тримати обличчя за кепської гри, що про неї всім давно відомо після незліченних скандалів 2020-го за участю Зе-команди. Або ж спроба прикрити власну брехню милою картинкою симпатичних діток, дядько президент захоплено вішав їм святкову локшину на вуха. Судячи з виразів облич юної аудиторії В.Зеленського, йому не вірила навіть вона. Що вже казати про дорослих глядачів по той бік екрана!
Загальне враження від спічу: гарячкові пошуки успіхів там, де їх нема. Або ж приписування собі в актив тих небагатьох, що все ж відбулися, та до яких глава держави не має жодного відношення. Як-от, перемоги наших спортсменів. Тому Володимир Олександрович вдався до випробуваного прийому свого попередника: коли відвертий факап видають за досягнення.
Брехня номер раз: що “ми завжди повертаємо своїх“. Сподіваюся, цього вітання Зеленського не дивилася родина загиблого українського морпіха Ярослава Журавля, якого влітку минулого року ті самі “свої“ залишили помирати в “сірій зоні”. Протягом кількох діб. Національна ганьба, якої вистачить на десятиріччя.
Теж, надіюся, видовищем привітання Зеленського не травмували себе зайве дружина й маленька донька Геннадія Лимешка, бійця АТО і в’язня Кремля, якого вже кілька разів наче б то включали у списки на обмін полонених – лише протягом 2020-го. Потім перестали. Дружині Ірині раніше, було, щось обіцяли… А Лимешко, звичайно – не один такий, сотні українців – і досі за російськими гратами, їм теж кажуть “завжди повертаємо“.
З тієї ж опери – який “чудовий” у нас режим тиші на Сході! Коли більше не плачуть за загиблими матері й дружини. Якби ж то…
Ще одна брехня: ми будуємо дороги, по яких ви, хлопчики й дівчатка, будете їздити, коли вам виповниться 18. Ну, по-перше, не факт, що шляхи до того часу витримають. Так вже тендери розподілили, що будували фахівці з фірм, близьких до оточення президента, а це багато про що говорить. По-друге Зеленський, звісно, не сказав, що кошти на будівництво століття нахабно, не очах у всієї країни, взяли з фонду для боротьби з коронавірусом. На якого, даруйте, йолопа, була розрахована радісна реляція про дороги?! Тут або спічрайтеру копняка давати, або хоч не ганьбитися зі згадкою про супер-автостради в “супер-Україні”.
Чи мости – бо це ж після інших “залишаються хіба-що пости”, як каже президент. Слухаючи це по телевізору, мешканці територій, прилеглих до “втомленого“ Шулявського моста у Києві (чи інших не лише в столиці), гадаю, бодай пореготали – як з не дуже вдалого жарту. Коли ж просто вилаялися, цілком ок – бо що тут скажеш?
Загалом і в деталях “Остапа несло”, та ще й до того ступеня брехні, коли їй починає щиро вірити сам виконавець. Тому коментувати кожен з озвучених його “перлів” – справа нудна й невдячна. Додам лише, що батькам малих помічників Зеленського щиро співчуваю: це ж треба настільки з пофігізмом ставитися до власних нащадків, щоб вписати їх на Зе-масовку! Особливо прикро за дівчинку-янголятко, яка висловила надію що в 2021-му “всіх поганих злочинців посадять в тюрму“. А “добрих злочинців“ – куди? Ні, це не до дівчинки запитання, а до того, хто їй цю репліку писав.
Не посадять, дитино, хоч уже котрий рік обціяють. Надто, одного з них, він, як і минулого року, теж вітав народ з Новим Роком – так, ніби нікуди й не йшов зі своєї президентської посади.
Привітання П.Порошенка таки мало перевагу, коли порівнювати з тим самим від Зеленського – було лаконічнішим. Є різниця, неабияка – коли 14 хвилин необтяженої креативом балаканини і всього 4. В них Петро Олексійович звично втулив наративи, якими тішив вуха співвітчизників усі роки протягом власної каденції: йдемо в Європу, можемо вільно подорожувати (угу, в 2020-му багато по закордонах поїздили!), а моє президенство заклало країні міцну основу. Ну, і отакенна цеглина в город сьогоднішнього господаря офісу на Банковій – це коли про “безтолковість та нефпрофесійність, що вразила країну рік тому”. Щоб Порошенко та не копнув лежачого – вік цукерок від “Рошен” не їсти.
Вишенька на торті – святкові банальності про “щастя-здоров’я” від Марини Порошенко. З якого переляку – годі знати, бо навіть у часи, коли була першою леді, разом з чоловіком співгромадян не вітала. То чого ж тепер? Єдине логічне пояснення – задля піару. Мабуть, пані Марина після невдачі на мерських виборах Києва націлилася на ще якусь цікаву посаду. Про яку стане відомо в 2021-му.
Натомість маю надію, що двом президентам – чинному та попереднику – рік, що настав, таки допоможе сховатися за лаштунками великої політики. І на зміну прийдуть нові актори.
Людмила Пустельник, Global Village
Фото: https://nashkiev.ua/