Післясвяткове, на Водохрещу

 

Саме тоді, коли нація почала отямлюватися від різдвяно-новорічних  випробувань, якась зараза вилізла в онлайні зі своїм: “А ви вже готові зустріти День святого Валентина, 14 лютого?…“

Коли спливли ріки високоградусних вод “Хортиці”, “Первака”, домашнього самограю та іншого бухла, і поставили хрест на тоннах застільних гастрономічних хрещ (вибачте за тавтологію) холодцями-олів’ями-м’ясами, Пізанськими вежами тортів, пляцків, перекладанців, і конче – канапками з ікроВ, бо “якої мами в нас має бути гірше, як в людИй?!“…

Коли, з 21-ої спроби, все ж таки, (YES!!!) вдалося впхати в електричку цьотку Гєню, яка приїжджала в гості “до коханої родини на свєта” з чоловіком, трьома статевозрілими дітьми, а в них – ще своїх до фіга, і всі – у вашу хату на два тижні… А попередні 20 спроб не мали успіху, бо ті їхні малі бахурі, курва, котресь мусило десь втIкНУти перед самим поїздом, і поки його знайдеш, під акомпанемент вересків цьотки Гєні “йой, дитина, вашу мать, пропала!“, то електричка вже показувала хвоста…  

Коли, зціпивши зуби, всі мужньо не подивилися 31 січня “Іронію судьби” – бо таки збиралися, в 15829-ий+ раз. (А не кажіть, бо Микола мусив тещу до батареї наручниками прикувати, щоби в Ютюбі не набирала “ілі С льогкім паром!“. А вона все одно подумки посилала компу флюїди і Миколу вголос – матом, тому в них у новорічну ніч постійно глючив Інтернет. Поки тесть, зачинившись у ванній, допивав останній, раритетний флакон парфумів “Красная масква“). Зате трохи поржали, натомість, з шоу “95-го кварталу”, бо лисий Жека зажог прикольно. Надто, як він в какашку вирядився – ну, як свій до свого по своє. Хоч Лєнка роздобріла, звичайно, після “Танців з зірками“, а тоді така худІнька була… Але справжні українські патріоти тепер дивляться “Дізєль-шоу” – це таке саме лайно, “но зато без всякої грязної політики”…

Коли Ви, замучившись підмітати щодня обсипані з ялинки голки, від щирого серця змастили в “тої холєри“ гілки клеєм “Суперцемент”, щоб більше не линяла, і вам менше клопоту було…  А тут, як на зло, синок відкривав подарунок під ялинку від вуйка Майкла з Америки… А в нього ж руки зі сраки, вибачте, ростуть – та не у вуйка, це в синка криві руці, натурально, а той –  святий чоловік, нас у своїй дияспорі, не забуває, бабло шле справно  – і власне, в пакунку були, як належить, гроші, і всі в момент приліпилися до змащеного клеєм дерева, шляк би то все трафив… І Ви навіть у банк ту ялинку носили, а перехожі на вулицях діставали проханнями з Вами поселфитися як з “мужиком, який таке круте  озеленення придумав!”, і в обмінниках Ви погоджувалися за меншим курсом на гривні поміняти, аби лише взяли, а ялинку їм задарма віддасте… Але дівки за віконцями лише  нахабно іржали у відповідь і відмовлялися… І лише потім, саме на Водохрещу, сталося диво – коли Ви здогадалися розламати ялинку на запчастини і відмочити їх у ванні, як були, з купюрами, і виливши туди ціле відро свяченої води… Є Бог на світі! Спливли догори черевцями, тобто, портретами президентів, банкноти – всі, як одна! Зате тепер Ви знаєте, як відмиваються гроші.   

Коли, аж, нарешті, вчора успішно приземлився, відправлений на орбіту – не інакше! – моцними запусками петард на Новий рік, кум Юрцьо –  а пси з усієї околиці вже, було, на радощах, скинулися йому на пам’ятник, і сусіди дали на службу Божу за упокій відлетілої душі, а батюшка сказав, що гроші назад не поверне, бо “то вам не в магазині”… А Юрцьо, жадоба, навіть не проставився за повернення з космосу, тоже мені, Каденюка з себе корчить… Хоч, по щирості, кума на друге Різдво бачили зовсім не в телескоп, і не як проби грунту з Марса брав, а як бігав до виходка на городі в нашої завклубом. Ну, тої, знаєте, що чоловік робЕ на будові в Португалії вже четвертий рік, а Юрцьо тако, по-сусідськи, коло дому їй помагає часом. Ага, і я кажу –  “моя ти зіронько небесная!”, як Саша Пономарьов колись співав…

Коли, замовкли, як оселедець в шубі – об лід, колядники, захриплі від нон-стоп, 24 години, вшанування народного звичаю співами єдиного першого куплета “Нова радість стала ” (а другого-третього – тупо не знають, і в Гуглі шукати – западло)…

Отже, коли нація почала поволі отямлюватися від різдвяно-новорічних і знову рідзвяних, а потім староноворічних, і так по колу, амінь! – суворих, нелюдських, випробувань святами…

Ось тут якась зараза вилізла в онлайні зі своїм: “А ви вже готові зустріти День святого Валентина, 14 лютого?“

Аааа!

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://agravery.com/