“Прийміть, Джо, з нагоди ввірення” – від Петра, Павла й Віктора

 

Я Вас любив, люблю і знову нате – українські очільники, чинні та колишні, а також відставні кандидати на високі посади і просто діячі з мізерними рейтингами – всі  поспішили привітати Дж. Байдена з перемогою на виборах.

В наших політиків – щось схоже на вірус, передається через соцмережі. Постять власні фотo, ніби вони не державні мужі, а якась Ксенія Собчак. Теледіва себе в пелюшках на руках у Джо не знайшла, зате виставила світлину коханого покійного тата поруч з лідером “демократичної“ партії США.  

Наші підхопили тренд, але вмінням прогинатися втерли Собчак носа – спільні знимкм супроводжуються не просто вітаннями Джозефу  з його “обранням (справді? – ред.) президентом США”, а трохи не освідченнями в коханні. А де любов, там і висловлені надії – що нова адміністрація буде захищати українські інтереси. “Ага, щас!”

Днями П. Порошенко, В. Ющенко та екс-міністр зовнішніх справ П. Клімкін похвалилися на Фейсбуці відповідними “зворушливими” текстами і картинками  себе, молодших, разом з Джо – коли в того було більше рослинності на голові і не затинався на кожному слові. На кожному фото сьогоднішній господар Білого дому по-батьківськи обіймає Петра, або Віктора, або Павла. Молодці, мовляв, вірним курсом йдете, товариші. Тим часом, зі сторінок “товаришів”  на адресу Байдена трохи не мед стікає.

По-справжньому “солодко” в цьому контексті виглядають слова  Віктора Андрійовича, і зараз – без жодних натяків на його бджолярське хобі. Судіть самі: “Ваша Високоповажносте, Joe Biden

Прошу прийняти мої сердечні поздоровлення з нагоди ввірення Вам американським народом посади президента США. У зв’язку з Вашою інавгурацією в якості Президента США, я хотів би передати Вам найтепліші вітання та найкращі побажання від себе особисто”… І так далі.

Рятуй нас, сило Божа – що сталося з правописом у колишнього українського лідера?! Звідки взялися химерні конструкції, кальки з російської, як-от “ввірення Вам” та “в якості президента”?  

Хоч за голову хочеться схопитися з іншого приводу, не лише філологічного. Невже екс-президент забув, як йому самому колись мало не “ввірив”  В. Янукович  –  по саму інавгурацію? За того, як і за Джо, теж мерці “голосували”, 16 років тому, пригадуєте? Тільки не кажіть, що пані Катерина жодного разу Вікторові Андрійовичу не читала повідомлень з Держдепартаменту. І  тих нечисленних американських ЗМІ, які про масштабні й безпрецедентні фальсифікації на виборах у США все ж таки писали, багато.

А за нашого колишнього тоді вийшов на Майдан обурений подібною безсоромною брехнею український народ, і авторка цих рядків теж  була там. Про що, уявіть собі, не шкодую, незважаючи на сьогодні ніяке моє ставлення до пана Ющенка. Бо йшлося громадянам не стільки про його особу, як право на свободу.

75 мільйонів американців, які голосували не за “любого друга” Джо, переймалися, до речі, тим самим. Як і чесними виборами. Вони ж бували  колись. Але після того, що сталося наприкінці минулого року в Америці, про них можна забути повсюди на земній кулі, й Україна – не виняток.  

То, виходить, Вікторе Андрійовичу, Вам настільки начхати? Що на виборців, своїх чи чужих, це давно зрозуміло, тут без ілюзій, але й на себе самого –  також? Коли “сердечно поздоровляєте” старого корупціонера з успішною крадіжкою виборів. Коли ще свіжі спогади, як намагалися їх вкрасти у Вас.

Ок, я чудово розумію, що політика – справа цинічна. Суцільні подвійні, потрійні чи й подесятні стандарти і таке інше, а нагадувати публіці про себе, як не крути – треба. Американське президенство, дарма, що поцуплене – чудовий для такого нагадування привід, гріх не скористатися.

Вони й скористалися – не лише перелічені вище патріоти Неньки, але й керівники широко відомих у вузьких колах партій, об’єднань чи рухів  – також. Кинулися віртуально припасти  вкраїнськими вустами до зморщеної, у пігментних плямах, руки Дж. Байдена. Чи то в надії вициганити собі від кураторів з Вашингтона якісь бонуси (хоч 300 років ви там комусь потрібні!), чи просто гнучкість хребтів перевіряли, чи так їм чого було. Від екс-президентів до екс-кандидатів та інших Гриценків, депутатів, голів рад різних рівнів, політологів, громадських активістів і прочая бажаючих попіаритися.

Стали на бік зла, сказали на чорне, що біле, вклонилися нечистивим. Одне слово, увійшли, так би мовити, в анали історії.

Яке би з двох останніх слів варто викреслити?

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: Віктор Ющенко