Ярослав Стецько і спецоперація КДБ "вбити антисеміта"

Знищення” Брежнєва в Америці і спроби залучити ізраїльський Моссад до ліквідації керівника  Антибільшовицького Блоку Народів – як радянські каральні органи розігрували “єврейську карту” в боротьбі з українським визвольним рухом. Не гребуючи при цьому найцинічнішою брехнею.  Це засвідчують недавно розсекречені документи КДБ – з книги Аліка Гомельського “Єврейсько-українські відносини. ХХ століття”.

Як КДБ не вдалося “загітувати” Моссад

 Передісторія: 4 липня 1941 року гестапо заарештувало Ярослава Стецька, заступника голови ОУН(Б) та прем’єра Української Держави, проголошеної 30 червня 1941-го. Стецько залишався ув’язненим до кінця 1944 р. З 1946-го і протягом 40-ка наступних очолював Антибільшовицький Блок Народів (АБН). Це природно робило його мішенню для радянців.

Згідно із зізнанням Б. Сташинського (вбивці Л.Ребета і С.Бандери), він досконало вивчив звички, розпорядок дня і адреси Стецька в Мюнхені. Але так і не отримав санкції КДБ на вбивство. На відміну від Ребета і Бандери наприкінці 1950-х Я.Стецько був найпопулярнішою політичною фігурою не лише української діаспори, але й лідером міжнародного антикомуністичного руху.

Отже, документи КДБ. Кожен із них – це подоба радіоактивного заряду, який опромінює і єврейський, і український народи смертоносними променями розбрату й ненависті.

Почнемо із записки голови КДБ України В.Федорчука на ім’я В. Щербицького,  датованої груднем 1973 року: “… з метою розпалювання ворожнечі між українськими націоналістами і сіоністами, в США була видана брошура “Щоб ми не забули”. В ній… викривається причетність оунівців в період 2-ї світової війни до масового знищення мирного населення, в тому числі до так званих “єврейських акцій” … “Aвтором” і видавцем брошури виступив один з керівників прогресивної української організації “Ліга Американських Українців” що відвідував в останні роки Україну і мав можливість легендувати наявність у нього матеіалiв, використаних у брошурі …”.

Гриф “Цілком таємно” дозволяє Федорчуку відверто й цинічно окреслити: мету – розпалювання міжнаціональної ворожнечі; засіб – дезінформаційну брошуру; інструмент – агента радянських спецслужб з української діаспори.

Наступна цитата: “… З метою популяризації брошури, “автор»… залучив…“співвидавцем” одного з єврейських прогресивних діячів Нью-Йорка. Спільний виступ прогресивних українських та єврейських організацій в США проти оунівців, як військових злочинців дав певний політичний ефект …”.

Отже, для чекістського спецзавдання негідник українського народу знайшов собі подібного з народу єврейського. Назва наклепу відома ( “Lest We Forget”), як і дата видання (перше – 1973 рік) та місце (США). Брошура й зараз є у вільному продажі на “Амазоні” і багатьох інших книжкових онлайнових ресурсах. Автор – Майкл Ганусяк, уродженець Нью-Хейвена, штат Коннектикут, член компартії США. Сподіваймося, що за свою роботу 93-річний письменник отримав 11 жовтня 2006 року (дата смерті) тепле місце в пеклі.

Перейдемо, власне, до справи Ярослава Стецька. Ще один цілком таємний документ КДБ України повідомляє, що: “… Нами підготовлена листівка єврейською / іврит, ідиш / та англійською мовами. Вона закликає помститися Стецьку за тисячі безвинних жертв геноциду. Зазначені листівки засилають в редакції єврейських друкованих органів в США, Англії, Франції, Ізраїлю та ФРН … “.

Не зважившись в 1950-х роках знищити Я.Стецька власними силами, комуністи вирішили оббрехати главу ОУН та нацькувати на нього єврейство.

Тепер деталі: англійською листівку могли без проблем прочитати в будь-якій з перелічених країн. Ідиш в кінці 1960-х теж виходило чимало періодичної преси в Європі і Америці. Але ключовим вважаю текст івритом, і ось чому. Операції з фізичної ліквідації тих, хто могли загрожувати єврейському населенню, в світі здійснювала лише одна організація: ізраїльський Моссад. До 1970 року в активі “ХаМосад ле Модіін у ле Тафкідім Меюхадім”, тобто “Інституту розвідки й спецоперацій” (коротко – “Інституту”) були  гучні акції на кшталт викрадення і вивезення з Аргентини нацистського злочинця Адольфа Ейхмана та ліквідації низки німецьких фахівців, що працювали на єгипетську ракетну програму.

Вбивство або викрадення Ярослава Стецька, який відкрито мешкав у Мюнхені й багато мандрував по світу, було б справою доволі простою. Але ізраїльтяни, вивчивши справу, таку “підставу” проігнорували. Український лідер, який просидів 3 роки в польській тюрмі і 3 з половиною  – в нацистських в’язницях і концтаборі, був небезпечним для СРСР – та не для євреїв й Ізраїлю!

 

(Не) вбити Брежнєва в США і кров на радянському дипломаті

Але не тільки документи КДБ свідчать про розмах операції проти Ярослава Стецька та українських іммігрантів в США. Додаткове світло проливають архіви ЦРУ.

Отже, напередодні візиту Л.Брежнєва до США (18 червня 1973 року) представник посольства СРСР у Вашингтоні звернувся до американських спецслужб із заявою: українські націоналісти на чолі із Стецьком планують убивство радянського генсека під час цього візиту. Завдання покладено “на молодих українців що брали участь у бойових операціях армії США у В’єтнамі і відомих своїм фанатизмом … Найактивнішу участь в цих планах і власне приготування до теракту бере майор армії США Кравців, син українського націоналіста Богдана Кравціва”.

До слова: Ніколас (Микола) Кравців, що воював у В’єтнамі, був одним із розробників тактики армії США у В’єтнамі, а також операцій в Панамі (1989-1990) й Іраку (включно з “Бурею в пустелі” 1991-го і звільнення Іраку в 2003-му). Після того, як  пішов у відставку в званні генерал-майора армії США, Н.Кравців протягом декількох років надавав допомогу в створенні армії незалежної України.

Як видно зі списку адресатів радянської заяви, тогочасний держсекретар США Г. Кіссінджер був повністю посвяченим, що відбувається розслідування. З цього випливає: провокації проти Я.Стецька з боку КДБ не тільки не припинялися в період 1969-1973-го, але й мали побічну мету – дискредитувати одну з ключових фігур армії США.

Та для повного розуміння ситуації із зверненням радянського дипломата до ФБР необхідно розглянути додаткові матеріали з опублікованих нещодавно архівів ОУН(Б). А саме – листування Ярослава і Ярослави Стецьків (перше фото вгорі – ред.) з в’язнем ГУЛАГу, учасником 2-ї світової війни, ізраїльським політичним діячем та публіцистом Авраамом Шифріним. Сам факт такого листування і конверти пошти Ізраїлю з адресами подружжя Стецьків в Мюнхені – приголомшливий доказ взаємодії і дружніх відносин єврейських і українських націоналістів. А зміст лише одного з листів А.Шіфріна до Ярослава Стецька легко руйнує міфи про антисемітизм останнього. Одночасно пояснює, чому СРСР докладав таких величезних зусиль для морального та фізичного знищення глави АБН. Судіть самі:

“…хочу розповісти про один план, який напевно зацікавить і Вас. Зараз у світі йде кампанія акцій проти радянських дипломатів. Наприклад, в США наша дівчинка облила кров’ю радянського прес-аташе публічно під час прес-конференції. Якби й у Вас знайшлися любителі прямих акцій? Як-от, публічний ляпас дипломату від жінки або зняти з нього штани на вулиці (є ж здорові хлопці, які зможуть це зробити швидко!) і відшмагати його публічно. Це дасть великий ефект. А суд дасть тільки штраф, і в суді треба виступити відкрито і пояснити суду, що зроблено це за тих поневолених в СРСР, які самі не можуть цього зробити. Напишіть відразу, яка Ваша думка … Сердечний привіт дружині. З повагою, Авраам.”

 

Звести наклеп, щоб посварити

Лист датовано 10 квітня 1972 року, тому досить легко з’ясувати, що описаний Авраамом випадок стався 15 березня 1972 року, коли 17-річна американська школярка з “Ліги захисту євреїв” зі словами “вбивце, звільни єврейських в’язнів!”, вилила кров на чоло радянському дипломатові Олександру Євстаф’єву. Згідно із словами спікера “Ліги”, це був літр справжньої крові, зданої самою дівчиною і ще 2 школярами.

Згаданий лист А.Шіфріна мені здається дуже важливим тому, що витік його змісту мав перешкодити політичному союзові між українськими націоналістами і єврейськими сіоністами – як повністю спрямованому проти СРСР.

Спецоперація КДБ не привела до очікуваного СРСР результату –  фізичного усунення Ярослава Стецька не сталося. Але пропагандистський ефект від неї виявився сильним і довготерміновим. На підставі численних дискусій і суперечок зі своїми опонентами, можу констатувати, що і через 50 років після цієї операції Я.Стецька вважають патологічним антисемітом і катом єврейського народу.

Замислимося, читачу! Єдиним доказом “антисемітизму” Я.Стецька є фраза (нехай навіть фрази!) з його “мемуарів” –  які насправді виявляються сфабрикованою КДБ підробкою! Так одного з основних лідерів українського національно-визвольного руху Я. Стецька оббрехала радянська пропаганда. Мета її відома – розпалювання міжнаціональної ворожнечі між двома близькими мені народами: єврейським та українським.

https://agasfer1326.livejournal.com/20067.html?fbclid=IwAR1t2GSdOQH96XxYBLVjgXLXy_fxACBJk12m2pHkNLCYe6Z1Vx9KFgghnkQ

Алік Гомельський, письменник, Канада

Фото: https://zbruc.eu/ (З книги “Великий українець із Тернопілля Ярослав Стецько: життєвий шлях Провідника ОУН”, автори Б.Мельничук, М.Сагайдак, В.Уніят) – Тернопіль, 2010).

Книга Аліка Гомельського “Єврейсько-українські відносини. ХХ століттявиходить у видавництві “Український пріоритет”. Її можна придбати в Північній Америці та Європі: https://www.facebook.com/uapriority/posts/1286494435064221