Бульбашки для “переможців”

Дайджест  американських новин – про укази Дж.Байдена, та що вони означатимуть для українців по обидва береги океану.

Продовжую і, зізнаюся, не без певної зловтіхи,  спостерігати в соцмережах, як вщухають українські панегірики з приводу “воцерковлення” в Білому домі Джо Байдена.

Ні, з хронічною ненавистю до президента Д.Трампа у наших діаспорян та “щирих патріотів” з Великої України, як і раніше – все ок. Дуже шкодували, що не вдався його імпучмент –  “ех“! Зате вже відчутна криза жанру, коли мова заходить про хоч якісь переваги нової адміністрації порівняно з попередником. І що корисного встигла зробити для співгромадян та зовнішніх партнерів, в тім числі, й України. Тут опонентам або заціплює, або зриваються на брутальну лайку – замість аргументів.

Отже, згадаймо, з чим уже “вступив“ у новітню історію лідер американських “демократів“. Звичайно, список буде неповним, він багато чого протягом минулих тижнів напідписував, нижче – лише про найколоритніші моменти.

Вже багато повідомлялося, також і на цьому сайті, про “дивовижне воскресіння“ замороженого за Трампа газопроводу “Північний потік“. Щойно Джо, отримавши нову посаду, поспілкувався телефоном з Путіним. Після того неабияк  “зігрілися” надіями від “потоку“ українські серця. До ще більшого зростання платіжок за газ – рукою подати, бо ж усе взаємопов’язано в тісному колі світових енергетичних гравців. 

Поступове згортання власного виробництва енергії в США – з цієї ж опери. Бо під демократичні теревені про “зелені технології” зручно отримувати надприбутки їхнім власникам, яких не бракує серед впливових демократів. (Для порівняння згадайте “рідного” Р. Ахметова, і як йому “позолило ручку” сповільнення потужностей вітчизняних  АЕС минулого року. А далі споживачам “втулили” коштовну “зелену” електрику від Ріната).  

Тим часом, телефонну розмову держсекретаря США Е. Блінкена з шефом українського МЗС Д. Кулебою у нашому сегменті Фейсбука подавали як “дипломатичний прорив“. Чомусь не згадали, однак, що таку ж банальну протокольну  балачку, яка ні до чого не зобов’язує, Блінкен спершу мав з іншими закордонними колегами. Український же опинився аж в хвості списку обдзвонених, до Києва руки дійшли тільки 1 лютого. Зате, наприклад, до мексиканського, канадського, японського та корейського зовнішньополітичних відомств Ентоні телефонував ще 26-го січня (https://www.cnbc.com/).  Хоч у жодного з них агресор на кордоні не стріляє, як у нас на Сході. Після Мексики з Канадою були європейські держави, серед них – Швеція, Польща й Туреччина, низка інших, і тільки відтак – Україна.  Гм?…

Цим, виглядає, наразі вичерпалася “глибока стурбованість“ Вашингтона нашими справами. Зате інші американські,  домашні й не дуже, що про них не всі українці чули – ого, наскільки промовисті!

Як-от, що й діаспоряни в США аж до січня 2024-го будуть підтримувати своїми кревними дослідження Інституту вірусології в Ухані, Китай. Так, того самого, звідки, як повідомлялося раніше, наче б то стався витік смертоносного коронавірусу. Потім цю інформацію спростовували, потім знову до неї поверталися, щоб вкотре заперечити, та суть не в тому. Заклад отримає 600 000 доларів американських платників податків, це вже підтвердив Національний Інститут здоров’я, National Institute of Health, США. (https://www.theepochtimes.com/).

Новина виглядає особливо “зворушливою” на тлі іншої: що американські дипломати за кордоном були змушені звернутися за вакциною проти COVID-19 і до Росії – бо рідна країна їх вакцинацією не забезпечила. А працюють в регіонах, де “корона“ лютує, і раді навіть “Спутніку”, якого ще не затвердила ВООЗ (https://www.washingtonpost.com/). Ось так і виходить – на чужі дослідження “боротьби з вірусом“ в Джо кошти знаходяться, а на безпеку власних громадян – ні.

 

З комуністичним Китаєм у США тепер взагалі все чарівно, не те, що за Трампа – санкції і тиск. На практиці ось як: нова адміністрація ніби й засуджує геноцид проти етнічних уйгурів у КНР та інші численні порушення прав людини. Але тут же Байден закликає поставитися до Пекіна “з розумінням”. Бо “центральний принцип [китайського лідера] Сі Цзіньпіна –  в тому, що повинен бути єдиний, жорстко контрольований Китай. І він використовує свої обґрунтування того, що робить, виходячи з цього. В культурному плані існують різні норми, яких кожна країна та їхні лідери повинні дотримуватися” (https://www.theepochtimes.com/). Іншими словами, це така місцева “культура” – жорстокості й придушення, майже “норма”, вважайте – в одній окремій Піднебесній.

Причина поблажливості Джо до Пекіна теж ні для кого не таємниця – сімейство Байденів  роками “освоювало“ китайський ринок, і фірмі Хантера (сина) дісталося півтора мільярда китайських інвестицій. Не юанів, звичайно, доларів. Хоч його адвокат суму заперечує, але на підставі чого – не каже.

Китай разом з іншими заокеанськими державами також отримає американські гроші на аборти для малозабезпечених. Формулювання там, щоправда, по-єзуїтськи хитре: гроші платників податків на переривання вагітностей використовувати не можна. Лише на “супутні потреби щодо здоров’я жінок“. А вже відтак місцеві уряди матимуть більше грошей на все ті ж аборти (https://www.nytimes.com/). Насправді ж, десь у забутій Богом шанхайській чи угандійській провінції ніхто не контролюватиме, з яких грошей профінансували чергову операцію.

До абортів “демократи“ мають традиційно трепетне ставлення. Ще з січня 2019-го на території штату Нью-Йорк, вотчині “демократичної” партії, діє, без перебільшень, варварський у своїй дикості закон. Він дозволяє вбити плід не лише після 20-го тижня вагітності, але й аж до самого моменту  народження дитини. Матері потрібно лише переконати медсестру, що аборт на пізньому терміні є “необхідним” для захисту її здоров’я. Включно з таким поясненням – “вагітність погано впливає на емоційний стан”. І вперед, під ніж. Залишився живим абортований ембріон? Не проблема – згідно із законом, лікарі мають право не надавати крихітній людині жодної допомоги і залишити напризволяще, вмирати (https://www.foxnews.com/).  Правда ж, зашкалює “гуманізм”?

“Та що нам до тих сантиментів з Китаєм та абортами?“ – скажуть, напевне,  прагматичні  українці. Надто ті з них, які pадісно потирають руки від обіцяного Байденом пом’якшення міграційної політики і вже бачать себе майбутніми володарями “зелених карт” жителів США – для початку. Розслабтеся, шановні – ви фейсом не вийшли. Вірніше, його кольором. В пріоритеті – вихідці з арабських та африканських країн, яким за Трампа в’їзд до США був заборонений. Бо їхні батьківщини були пов’язані зі сприянням тероризму. Офіційно ж за Байдена це називається “Проголошенням про припинення дискримінаційних заборон на в’їзд до США” (https://www.whitehouse.gov/). А навіщо проголошується, зрозуміло – щоб “демократи” отримали нових виборців, вчорашніх громадян Сірії чи Еритреї. Тільки ви ж не думаєте, що натуралізація свіжоспечених “американців” буде здійснюватися приватним коштом, з якихось доброчинних фондів? Ні, теж платників податків, як і грант на уханські дослідження.

І це – лише початок, бо Джо також обіцяв “жорсткий контроль за зброєю” та ще багато чого іншого. Від нововведень, впевнена, краянам з обох берегів Атлантики ще не раз полізуть очі на лоба. Які бачили, що купували.

Гадали,  що то бульбашки в келиху шампанського для переможців лускають? Ні – звичайні, мильні. Від таких залишаються неприємні мокрі плями.

https://www.cnbc.com/, https://www.theepochtimes.com/,https://www.washingtonpost.com/, https://www.foxnews.com/, https://www.nytimes.com/, https://www.whitehouse.gov/

 

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://korrespondent.net/, http://orion-int.ru/