Коло санкцій Коломойського

 

Уряд США серйозно взявся за нашого олігарха і погрозив йому пальцем.

Ігореві Валерійовичу Коломойському в США вліпили санкції, заодно і його сім’ї. Виходить, що сім’я відповідає за тата. Попри те, що санкції з розряду не надто відчутних. Подумаєш,  заборонили в’їжджати до Штатів – в рамках їхньої непримиренної боротьби з корупцією. Еге ж, ”дуже страшно”.

Так і написали, що це йому ”за підривання віри в демократію в Україні”. Ото вже,  ”підривник Беня”! А з його рахунками –  як буде?  Пальцем погрозили – вважай, мовляв! І нехай твої дружини (діти, няньки і т.д.) теж вважають.

Але одразу ж виникає низка запитань: чому призначили санкційним терпилою всього лише одного олігарха? Зате інших йому подібних в Україні не обклали. Санкціями. Невже знайшли єдиного сякого-такого на безмежних українських просторах корупції? Бідолаху зробили цапом-відбувайлом.

Хоч в країні, розділеній олігархічними кланами, говорити про закон і демократію взагалі якось не камільфо. Плутократія – то вам не демократія, то ж засуньте свій демос … у ваші виборчі урни. А потім спаліть їх, щоб не засмічували простір за периметром.

Але Ігора Валерійовича все ж відзначили, бо ”причетний до корупційних дій, що підривають верховенство права і віру української громадськості в демократичні інститути”. Агов, про що тут мова? Перечитую кілька разів. ”Верховенство права”? Якого? Права тих, хто при владі? І що воно таке  – ”демократичні інститути” по-українськи? Розкажіть,  порегочемо разом.

Зате всі, хто на корупції того ж таки Ігора Валерійовича теж добряче накосили бабла – чесні, гідні й дуже навіть шановані люди. Вони засідають в Раді й облаштовують міністерські кабінети. Що з ними робити?

І чому санкції, запропоновані ще в грудні, не запровадили тоді ж? Зате нова мітла (в особі адміністрації Дж. Байдена – ред.) швиденько все підмела. Відповідь напрошується гіпотетична: причетні син-”Мисливець”(від слова ”Хантер” – ред.), українські партнери, сумнозвісна газова компанія (”Бурізма” – ред.), а ще –  зв’язки, скандали і дружба колишнього першого українського з нинішнім першим американським.

Скажи мені, хто твій друг, і ти зрозумієш, кого будемо пускати ”під ніж”. Тому що ворог твого ворога – також і нам ворог. Якщо ти нам – друг. Політика, мов те дишло, і за вітром – завжди флюгером.

Задля справедливості варто нагадати, що кум Путіна Медведчук та його дружина з 2014 року –  теж нев’їздні до Америки. Щоправда, в них формулювання ”за підривання безпеки, територіальної цілісності і демократичних інститутів України”. Це було 7 років тому. Відтоді спливло багато води, й одіозний Віктор повернувся в українську владу – тріумфатором.

Тільки от американці неоригінально знову повторюють  про ”територіальну цілісність, безпеку і демократію”. Агов? Медведчук, до речі, на Мінських переговорах грудьми захищав від свого кума вже згадані американські цінності – за вказівкою фрау, подружки кума. А Коломойський був героїчним захисником тих самих цінностей в тому ж таки 2014-му. Дивні якісь збіги, чи не так?

Але від суми й тюрми, як відомо, а також від грізного американського ”ну-ну-ну” – не зарікайся. Так і став Коломойський бідолашним, ще й разом з сімейством – йому відмовили від американського будинку! І цей будинок –  в теплій Флориді.

Та незайве нагадати, що від поїздок в Штати зараз – ні холодно, ні гаряче. Вже не та країна, й світочем демократії можна вважати її дуже умовно. Тому що були Штати ще донедавна,  та після останніх виборів геть здулися, ще й ”наліво”.

І зовсім смішно стає від розуміння, що ”сівачі демократії” самі ж її  зжерли, ще й на очах у всього світу, не вдавившись. Але хто найголосніше від усіх кричить ”тримай злодія”?

Завжди спільне у всіх “чесних демократів” по різні боки океану: вони, приходячи до влади, відразу підвищують добробут, власний і своїх сімей. Коштом все того ж народу-демосу і ось таких олігархів, які раптом стають опальними. Раніше з ними дружити було потрібно, поки комусь не перейшли дорогу.

Як же веселять ті правильні слова про корупцію в чужих “городах”, коли у власному, американському, запросто можна взяти й розпиляти під красиві гасла $ 1,9 трильйона грошей платників податків (адміністрація Байдена планує витратити згадану суму на відновлення економіки США, постраждалої від наслідків пандемії – ред.). Зробивши це, звичайно, “демократичним шляхом”.

Tільки не подумайте, що я переймаюся Коломойським. Просто згадався старий анекдот: “І ось ці люди не дозволяють нам длубатися в носі?”.

 

Олена Венніков-Прігова (Elena Vennikov-Prigova), м. Нью-Йорк, США

 Фото: Процишин офіційний