Служитель РПЦвУ іронізував на тему комуністичних репресій проти українців

 

А також звинуватив священика ПЦУ в  бажанні “бачити українських воїнів у трунах”. Бо на похороні воїна той назвав Росію убивцею.

Коли в розпалі війна не лише гібридна, і звичайний рашизм у дії. Бо в якій ще воюючій країні представники релігійної організації з держави-агресора не тільки не оголошені поза законом, але й безборонно проводять свою ворожу діяльність? Щодня та постійно. Серед іншого – виправдовуючи загарбників.

Вірно, в Україні. Хоч хтось, було, казав, що це саме хижу сусідку “умом нє понять”. Добре, а як щодо вітчизняних Кримінального кодексу та Закону про декомунізацію, чиї статті недвозначно говорять про відповідальність за поширення ворожої ідеології? Їх ніхто не застосовує до ідеологів у рясах, попри те, що давно пора.

Та про все за порядком. Середина квітня 2021-го, трагічні новини з фронту: там загинули наші хлопці, обидва – родом з Буковини, Олексій Мамчій та Ярослав Карлійчук. Молодший брат Олексія, Станіслав, теж був убитий в зоні ООС, в 2016-му.

Прощання з Ярославом, який загинув від кулі російського снайпера, відбулося в його рідному селі Черепківці, Чернівецька область. На похороні взяв слово священик ПЦУ Роман Грищук, після якого жалобну подію поспіхом залишили присутні там батюшки з московського патріархату – на всяк випадок.

Адже отець Роман називав речі своїми іменами: “Його [Ярослава] вбив російський агресор, який вдерся на нашу територію. В нашу Україну. Серед отців, хто благословили російського агресора прийти сюди зі зброєю – патріарх Кіріл. Ще тоді, сім років тому, він сказав у посланні до Синоду (РПЦ – ред.): “Якщо українці не будуть дуже опиратися, то рускіє воїни багато крові не проллють”. Згадайте, хто благословив початок війни на Донбасі. Де зупинялися найманці Гіркіна у Слов’янську, в Краматорську, в чиїх церквах вони знаходили для себе притулок? У чиїх дзвіницях були їхні бійниці?”. Згадав священик і про те, як на початку війни в УПЦ відмовлялися молитися за вояків ЗСУ, бо вони “вбивали братів” (https://bukinfo.com.ua/).

Незебаром на промову відреагувала Чернівецько-Буковинська єпархія УПЦ (РПЦвУ), розмістивши на своїй Фейсбук-сторінці допис архимандрита Никити з промовистим, (щоб не сказати “хамським”), заголовком: “Капелани ПЦУ на Буковині зацікавлені, щоби герої АТО поверталися до матерів у трунах, а не живими-здоровими на радість батькам”. Далі – більше. Автор повідомив, що клірики його спільноти від початку війни “здійснюють сумний обряд поховань” загиблих на Сході, а “військові дії ніяк не закінчуються…”.

Хто винен, що “ніяк не закінчуються”, архимандрит уточнювати не став, зате звинуватив, що “похорони Воїнів АТО стали зручною платформую для політичної пропаганди. Чим більше похорон, тим більше капелани ПЦУ зможуть розповісти про Путіна, Кирила, націоналізацію, депортацію у Сибір всіх неякісних українців і т.д…. В цих словах немає ні Христа, ні Богородиці, ні сліз матері, ні плачу дружини, ні про душу самого воїна, який вже престав пред Господом і потребує наших молитов. Це верх лицемір’я і цинізму будувати релігійну організацію на трунах солдат” (орфографію збережено – ред.).

Усе це, нагадаю, на тлі загострення на Сході, повідомлень про нарощування військового потенціалу росіян біля наших кордонів і новин про украхнські втрати. Та риторика й наративи допису, хоч і відверто блюзнірські, все ж цілком сподівані від виразника інтересів ворожої держави. Все, “як у людей”, для яких закони людяності неписані – прозоро натякнути, що у війні винна Україна, а про злочини комуністів – іронічно, з поблажливими інтонаціями. Справді, скільки ж можна вкотре нагадувати про депортації й Сибіри? Краще помолимося за душу того, кого вбили. Наші друзі-куратори з РФ.

Я не знаю, подібне – це вже “верх лицемір’я та цинізму” РПЦвУ , чи ще “далі буде”?  

Мабуть, таки останнє, зважаючи, що допис не викликав жодної активності правоохоронців чи інших діячів, кого посади зобов’язують. Принаймні, станом на сьогодні, твір Никити продовжує “милувати око” прихильників руского міра, і жодних санкцій щодо архимандрита, наскільки відомо, не застосовано. Не озвалися гнівними заявами ні  Прокуратура Чернівецької Області, ні недавно створений Центр Стратегічних Комунікацій та Інформбезпеки, ні інші, кому варто б – і робити це без нагадувань.

Не лише тому, що війна, а також і в зв’язку з чинним законодавством. Наприклад, пунктом 2 статті 1 Закону про декомунізацію, в якому йдеться про заборону пропаганди “комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів – публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні”. Або ж того, що намагається робити архимандрит Никита своїм дописом у Фейсбуці.

Чи, як і раніше, прикинемося, що нічого не сталося?

 

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://unian.ua

Див. також “В РПЦвУ закликають до масових акцій протесту і чхають на журналістів – буквально” від 1.05.2020 р.