Як правильно підготуватися до Великодня на галицькому селі – інструкція

1. Пояснити швагрові Олексію з Харківщини (в гості на свєта приїхав), що йому не треба було дряпатися на чубок старого високого горіха у вас на подвір’ї. Після випадково почутих Bаших слів “як вже заріжем льоху…”. Бо Bи мали на увазі самку домашньої тварини, а не вульгаризовану версію чоловічого імені Алєксей, як в “язику”.

2. Зателефонувати пожежникам, аби прислали команду з довгою драбиною. Бо нема як зняти з горіха швагра, сам злазити боїться. Сказати диспетчерові, що “ото придурок, роботи не має!” – це якраз він, а ви зовсім не приколюєтеся.

3. Піти до сусіда за драбиною, випити з ним чарку з нагоди близького свята. Переконатися, що сусідова драбина до швагра не дістає.

4. Спробувати закинути швагрові нагору кільце ковбаси – бо він там, бідака, вже довго голодний сидить.

5. Підібрати когута, вбитого ковбасою, яка не долетіла до швагра, зате впала прицільно. Сказати дружині, що “то на щастя, холодець ліпший буде”. Почути від неї, куди би варто піти і вам, і швагрові, і “роботи в хаті повно, а воно, ку***а, шукає собі мороки!”.

6. Після того, як приїхали пожежники і зняли з горіха швагра, випити з усіма чарку з нагоди близького свята. Віддати пожежникам сусідову драбину, а йому – їхню. Випити з сусідом з нагоди від’їзду пожежників.

7. Піти шукати швагра, який знову кудись подівся. Залишити склянку горілки під горіхом – може, на запах прийде?

8. Не знайти швагра, але натомість зустріти біля сільмагу Міська-масара (професійного різника – ред.). Провести виховну бесіду з льохою Марго, свого часу названою так на честь Маргаріти Сімоньян, пропагандистки з російського телебачення. Щоб не “співала”-верещала передсмертниx “пісень” так голосно, аж на все село чути – ще піст не закінчився, які співи?

9. Після всього випити з Міськом з нагоди, що: “недовго мучилася, прошу на другий раз”, “хоч не на Москві, але однією свинею менше стало ”, “най в кувбасі спочиває спокійно” і т.д., а також близького свята.

10. Позбирати по дворі і віднести до хліва поснулих курей, які наклювалися зі склянки під горіхом.

11. Сказати дружині, що вичитали в Інтернеті, ніби алкоголь в раціоні підвищує несучість домашньої птиці. (Не факт, звичайно, але як відмазку спробувати можна).

 

 12. Дізнатися від дружини, що, “якби так було, ти, кнуру, щодня би з десяток яєць висиджував, я би курей не тримала!”.

13. Прикласти щось холодне до голови після того, як до неї приклався ополоник дружини. Крадькома від неї випити чарку – щоб зняти стрес.

14. Пошкодувати, що замість курей швагрову горілку не випив Ваш пес Лавров невідомої породи – бо поки Ви вирішували господарські справи, той сучий син встиг обгризти ратиці покійної Марго. А також поживитися її багатим внутрішнім світом. Ото вже, москальська натура… Але, як помити і обрізати понадкушуване, то ще можна буде завудити.

15. Дати Лаврову такого копняка, щоб летів далі, ніж бачить.

16. Сховатися від несподівано кусливого пса до виходка (туалету – ред.), де знайти швагра, який там приходив до тями після пережитого страху на верхівці дерева. Відсвяткувати возз’єднання з родичем (у Вас ще чвертка в кишені була).

17. Переконавшись, що ворога поблизу нема, вийти з виходка, обнявшись зі швагром – бо бідаку вже ноги не тримають. Сказати дружині, щоб не робила великі очі, бо то не те, що вона подумала.

18. Розпочати процес обсмалювання свинячої туші з газового балона, але чомусь не хотіло горіти… Обкласти небіжчицю соломою і, скориставшись порадою швагра, покропити Марго бензином.

19. Встигнути крикнути дружині, щоб викликала пожежників, і то бігом, бо вогонь зараз на гараж перекинеться, а там і на хату піде!

20. Здивуватися, що пожежники – до того ж, дуже злі – приїхали настільки швидко і ще перед тим, як їх викликали. Насправді, вони повернулися за своєю драбиною, але добре встигли – гараж загасили, тільки стіни трохи закоптило, відмиється. Зате двері, ех!… “Тепер до с***и можете їх собі вчіпити”, як сказали пожежники. Але, в цілому, обійшлося з тим гаражем. Чого не скажеш про Марго – згоріла дощенту, як Москва в 1812 році.

21. Сказати пожежникам, що нічого тут смішного нема у відповідь на їхні кпини “але ж то файно свиню на Великдень закоптилес-те!”.

22. Сидячи разом зі швагром на чубку горіха, почути від розлюченої дружини, що замість кашанки (кровяної ковбаси – ред.) будете на свята жувати напханий гречкою пожежний шланг, і що “можете звідти обидва хоч до Різдва не злазити!”.

23. Продовжуючи перебування на дереві, відчути близькість неба і заприсягтися Богу не споживати більше ні краплі алкоголю до Великодня. Слова дотримати.

24. Наступного дня всю заначку, що мала піти на “Хлібний дар” і “Хортицю” “до паски за столом”, витратити на скількись-там кілограмів свіжини, купленої в сусіда. Завудити шинки і ковбас. Отримати пробачення дружини.

25. Все ж таки, Великдень – то родинна урочистість. Тому випити зі швагром за сімейні цінності, але кави.

26. З міцнішими напоями терпляче почекати до свята.

 

Людмила Пустельник, Global Village

Фото: https://www.volyn24.com/,  https://www.agrofakt.pl/